Крізь вогонь і уламки: контужений воїн врятував жінку та побратима з-під подвійного ракетного удару в Сумах

Коли в центрі Сум 13 квітня вдарила російська ракета, Андрій — військовий із позивним «Мамай» — був зовсім поруч. Не на позиціях, не в окопі. У аптеці. У місті, куди разом із побратимом приїхав по ліки.

Історію подвигу бійців розповіли на сторінці 21 окремої механізованої бригади.

Перший вибух розірвав повітря, як постріл у нічній тиші. Вони встигли вибігти надвір, аби забрати авто з дороги — хотіли дати змогу проїхати «швидким». І саме тоді побачили жінку на асфальті, залиту кров’ю.

«Ми залишили машину і побігли до неї», — згадує Андрій у відео.

Та коли підбігали — гримнув другий вибух.

«Нічого не зрозуміло. Хлопок — і все. А потім бачиш, як люди падають, з дахів летить цегла, все горить. І це вже по-справжньому страшно. Тоді вже думаєш, куди бігти, що робити».

Уламками посікло все навколо. Під ногами — шифер і бетон, в повітрі — гар і паніка. Андрій сам отримав контузію, але, попри біль, не зупинився.

«Повернувся, бачу — Кльоша (побратим Олексій) лежить. Нахилився до нього — в мене пішла кров. Але я його дотягнув, наклав турнікет, посадили і його, і жінку в авто, повезли в лікарню».

Цивільна — ймовірно, продавчиня з магазину — була тяжко поранена. Її фартух залишився в машині, весь залитий кров’ю. У лікарні, згадує Мамай, панував хаос — зв’язку не було, операційні переповнені.

«Олексія одразу на операцію повели. Дві кістки зламані. Добре, що пальці рухались — значить, ногу зберегли».

На запитання, чи вважає себе героєм, Андрій лише хитає головою.

«Герої — це ті, хто свідомо іде на порятунок. Ми просто виявились у потрібному місці в потрібний час. Дякувати Богу, що повели себе так, як треба».

Його спокійна мова контрастує з кадрами руйнувань, що залишилися після удару. Але саме така твердість — мов тиша після бурі — і є тією незламною основою, на якій тримається наша країна.

Як повідомляла АрміяInform, у двохвилинному повітряному бою підрозділ Повітряних Сил ЗСУ встановив свій рекорд — 11 збитих крилатих ракет за одне зіткнення. Це стало можливим завдяки майстерній роботі дивізіону Героя України командира Кирила Перетятька та грізному захиснику українського неба — зенітно-ракетному комплексу NASAMS.