Катана, мінна пастка та повернення на фронт: історія розвідника «Самурая»

Після важкого поранення Роман міг звільнитися зі служби, але повернувся до своєї розвідувальної роти.

Про історію 29-річного старшого сержанта з позивним «Самурай» розповіла 3-тя окрема важка механізована Залізна бригада.

Роман родом із села Олексіївка Старосинявської громади на Хмельниччині. Закінчив Подільський державний університет за спеціальністю «зоотехнік», але за фахом не працював. До війни займався будівництвом і логістичним бізнесом.

Повномасштабне вторгнення чоловік зустрів у Хмельницькому, куди незадовго до цього повернувся з роботи в Німеччині.

Вже 24 лютого Роман пішов до ТЦК, однак там йому відмовили. Причина — вік: на той момент йому було 24 роки.

На цьому він не зупинився.

Пішов до другого ТЦК, потім до третього. Загалом знадобилося вісім спроб, перш ніж його погодилися мобілізувати. 15 квітня 2022 року Роман вирушив до 3-ї окремої танкової бригади.

У серпні він потрапив до розвідувальної роти і практично одразу опинився в запеклих боях на Харківщині — поблизу Нової Гусарівки та Байрака. Військову науку опановував безпосередньо під час бойових виходів.

Однією з найважчих для нього стала позиція українських піхотинців «Тихий» під Новою Гусарівкою. Там постійно працювали ворожа артилерія, міномети, кулемети та снайпери.

Саме в цій місцевості у вересні 2022 року підрозділи 3-ї окремої танкової бригади разом із суміжними силами штурмом взяли потужний укріпрайон росіян із позиціями «Москва», «Пітер» та «Омськ». Цей бій став одним із важливих епізодів наступу українських сил і визволення Харківщини.

Тоді ж Роман отримав свій позивний.

На одній із позицій, звідки українські військові вибили росіян, він знайшов японський меч — катану. Роман подарував її командиру роти з позивним «Пушкін» із 17-го окремого стрілецького батальйону «Харків», де розвідники працювали на підсиленні.

Офіцер оцінив подарунок і запропонував Роману, який на той момент ще не мав позивного, обрати один із двох варіантів — «Катана» або «Самурай». Так він і став «Самураєм».

У перші місяці на Харківщині найбільше його вразили навіть не бої, а спустошені села. Для хлопця із села особливо боляче було бачити залишені людьми господарства, зруйновані будинки та тварин, які опинилися без догляду.

«Корови ходять стадами по селах. Контужені коні, які паслися та не реагували на вибухи в ста метрах від них. Кістки кролів та домашньої птиці, закинуті городи… Людські господарства, які залишилися без людей. З часом усі ті господарства були знищені», — згадує військовий.

За два роки війни Роман не раз опинявся під вогнем, але найважче поранення дістав 10 листопада 2024 року близько шостої ранку.

Група бійців Залізної бригади потрапила у ворожу мінну пастку. Троє військових підірвалися: одному поранило плече, двоє дістали тяжкі поранення ніг. Серед них був і «Самурай».

Він намагався повзти полем, але через велику втрату крові почав непритомніти.

Врятувало те, що в небі тоді не було ворожих дронів. Побратими змогли дістатися до поранених, винесли їх на руках і доправили до машини, яка швидко під’їхала.

Попереду в Романа було 11 місяців лікування та 14 складних хірургічних операцій.

Після цього він отримав можливість демобілізуватися за станом здоров’я. Але «Самурай» вирішив не звільнятися.

«Це мій підрозділ, я тут був усю війну…»

Тепер він планує служити стільки, скільки буде потрібно.

А після війни хоче повернутися до мирного життя, займатися власною справою і створити сім’ю. Вдома на Романа чекають мама та сестра.