Ізоляція Путіна завершилась: як Україна та Європа відреагували на розмову президентів США та РФ

Російське повномасштабне вторгнення в Україну протягом майже трьох років було предметом майже однозначної позиції на Заході: проти РФ були запроваджені санкції, США та Європа постачали українським військам допомогу, а Росія була ізольована.

Тепер, після приходу до Білого дому Дональда Трампа, ситуація зазнала змін: російський диктатор Володимир Путін вийшов з ізоляції та проводить телефонні розмови із президентом США, а американський президент хоче повернути кошти за допомогу, яку Київ отримав від Вашингтона.

Наразі Путін, ймовірно, в найкращому положенні на міжнародній політичній арені за три роки великої війни між Росією та Україною.

Факти ICTV після розмови із політологами дадуть відповідь на питання, чи дійсно дії США посилили Росію, яким буде майбутнє України та яку роль у війні буде відігравати Європа.

Ізоляція Путіна завершилась

Вочевидь, проведення Трампом переговорів із Путіним позбавило російського диктатора статусу маргінала, який очільник Кремля мав усі роки повномасштабної війни.

Ба більше, у Москві відчутно зраділи після телефонної розмови між Трампом і Путіним у середу. Проросійські спільноти та спікери вітали рішення глави Білого дому зателефонувати президенту РФ.

Український професор політології Києво-Могилянської академії, науковий радник Фонду “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва Олексій Гарань вважає, що для Путіна розмови із Дональдом Трампом є виходом з ізоляції, чого не було протягом трьох років повномасштабної війни.

– Те, що зараз почалося, скажімо, прямі двосторонні контакти, це за певною мірою є загрозою для України. Але насправді ми маємо розуміти, що наразі це процес. Є визначений напрямок, але далі, в принципі, все буде розвиватися і буде в процесі, тому що насправді фіналізованого плану немає, – каже він.

Що буде з Україною: позиція США

Крім Путіна Дональд Трамп зателефонував і президенту України Володимиру Зеленському. Допис президента США щодо цієї розмови був значно лаконічніший, а також він відбувся вже після того, як Трамп поспілкувався з Путіним. Це відбулось попри заяви низки українських представників влади, що розмова про України не може бути без участі України.

Також американська риторика щодо України за останні кілька днів внесла ясності в те, як США бачать українське та російське майбутнє. Наприклад, шеф Пентагону Піт Гегсет заявив, що повернення українських кордонів 2014 року чи членство України в НАТО “не є реалістичним”.

Ба більше, міністр оборони США заявив, що Європа має самостійно опікуватись інтересами континенту, а у питаннях підтримки України не Штати, а саме європейці мають займати провідну роль.

Хоч сьогодні ситуація має багато невизначеностей, разом з тим, вважає політолог Володимир Фесенко, зараз не слід робити катастрофічних оцінок, хоч ризики є і навіть стали трохи вищі, ніж були.

Одним з позитивних треків для України може стати угода між Києвом та Вашингтоном щодо рідкісноземельних металів, в яких зацікавлені США. Але наразі залишаються невідомими деталі цієї угоди.

– Який саме зміст цієї угоди? На яких умовах це буде? Що там з елементами безпеки? Які гарантії безпеки нам можуть надати американці? Я думаю, що ще про це доведеться домовлятись, і це теж буде не швидкий процес, – каже Фесенко.

Український політолог також здивований тим, як Дональд Трамп, з одного боку, веде агресивну політику щодо Гренландії чи Панамського каналу, а з іншого боку одразу йде на поступки перед Росією, погоджуючись із вимогами Трампа.

– Це дійсно дивує, тому що по Гренландії, по Панамі ми бачимо зовсім інший, агресивний тиск. Навіть по Китаю теж погрози тарифами. Втім щодо Росії зовсім інакше. Це дивно виглядає. Можливо, спрацювало проросійське оточення Трампа, той самий Маск та інші, які вважають, що з Росією можна так домовитися, – каже Фесенко.

Політолог переконаний, що реальні переговори розпочнуться найближчим часом, але наразі вони йдуть по паралельних треках: публічні заяви та зацікавленість з боку України, а також закриті спроби Кремля домовитись із Білим домом.

Розмова Трампа із Путіним: реакція Європи та України

Телефонний дзвінок Трампа російському лідеру у середу залишив європейських та українських політиків та чиновників в шоці, принаймні щодо того, як швидко впала ізоляція російського диктатора та Росії попри декількарічний статус держави-агресора.

– Чому ми даємо (Росії, – Ред.) все, що вони хочуть, ще до початку переговорів? – відреагувала глава зовнішньополітичного відомства ЄС Кайя Каллас на розмову президентів США та РФ.

У четвер президент Зеленський заявив, що йому було “не дуже приємно” дізнатися, що Трамп першим зателефонував супротивнику України. У минулому Зеленський наполягав на тому, що не прийме “жодних двосторонніх переговорів щодо України без нас”.

Наразі Україна та європейські союзники спостерігають за діями Трампа ззовні, побоюючись, що США укладуть невигідну угоду з Путіним, щоб покласти край війні, а Києву та Брюсселю залишиться лише зіштовхнутись з результатом.

Втім на думку політолога Гараня, зараз час, коли як Україна, так і Європа, можуть проявити свій вплив, працюючи з командою Трампа. Крім того, вважає професор, чіткіше про позицію Європи можна буде казати після Мюнхенської безпекової конференції, яка розпочнеться 14 лютого.

– Цілком можливо, що коли Трамп спробує, скажімо, домогтися якихось поступок від Росії, на що Путін може почати казати ні, що може розлютити Трампа. Тому що ми, власне, не знаємо теж, на що будуть погоджуватися росіяни.

Я думаю, що вони не будуть погоджуватися на більшість того, що запропонує Трамп. І це може, насправді, призвести до зриву переговорів. Тому я б сказав так, що ситуація дійсно складна, але це процес, і в ході цього процесу буде продовжуватися дипломатична боротьба, де будуть брати участь різні політичні сили, в тому числі і Україна, і Європа, – вважає політолог.

Щодо дій Європи, то тут, каже Гарань, видно очевидне незадоволення європейських країн щодо дій Трампа, зокрема й тим, що США тепер хочуть перенести фінансову відповідальність за безпеку континенту на європейців.

– Це відхід від традиційної політики США, що насправді може бути згубним і для самої американської позиції. Трамп вимагає, щоб Європа платила більше за свою безпеку. Ми також знаємо про ці заяви Трампа щодо ведення мит, про те, що він хоче приєднати Гренландію до себе. Все це турбує європейців.

Але другий фактор, я б сказав так, що європейці зараз зрозуміли, що російська загроза значно ближча до Європи. Тобто вони справді зрозуміли російську загрозу і намагаються мобілізуватися і збільшити допомогу України, – вважає професор політології.

Іншим питанням є те, наскільки дійсно вдасться посилити Європі свої військові, економічні та інші безпекові елементи, що, вважає Гарань, буде непростим процесом.

– Повністю замінити американську воєнну присутність європейською буде досить складно, хоча я не кажу, що неможливо. Тобто європейці зараз в непростій теж ситуації, – додає він.

Політолог Володимир Фесенко каже, що серед європейців також існує страх, що “Трамп може кинути спочатку Україну, а потім й Європу”.

– Такі побоювання є. І для того, щоб ці побоювання не реалізувалися на практиці, треба разом нам з європейцями формувати спільну позицію. Мають бути переговори з врахуванням українських позицій, обов’язково мають бути переговори між Росією і Україною за модерацією США. І в цих переговорах мають взяти участь європейці, – каже Фесенко.

Втім політолог нагадує, що європейці до останнього моменту не можуть визначитись із тим, хто буде представляти Європу на переговорах та яким чином вони братимуть участь у цьому процесі.

– Якщо у росіян була стратегія і тактика, у американців були окремі елементи розуміння і певна логіка, куди рухатись і чого вони хочуть. У нас є теж певна логіка, чого ми хочемо, чого не хочемо.

А в Європі стратегія і тактика по відношенню до мирних переговорів взагалі була відсутня і не було єдності в ключових питаннях. Якщо вони беруть участь в переговорах, то хто саме від них буде брати участь, якою буде безпекова політика Європи надалі, особливо, якщо вони будуть втрачати поступово безпекову подушку з боку США, – каже Фесенко.

Разом із тим, резюмує експерт, зараз є ознаки того, що попри “гальмування”, зараз Європа схаменулась і почала швидко рухатись і ухвалювали відповідні рішення.

Політологиня Олеся Яхно вказує на непослідовність дій команди Трампа щодо Європи. Однією рукою міністр оборони США Піт Гегсет каже, що європейці мають самостійно опікуватись власною безпекою і забезпечувати підтримку України. Іншою ж рукою такі представники уряду Трампа, як мільярдер Ілон Маск, їздять по Європі та підсилюють політичні партії, які виступають проти допомоги Україні.

Закінчення війни чи поступки перед Росією

Паралельно із розмовами Трампа з Путіним та Зеленським з’являються заголовки новин про початок перемовного процесу та наближення завершення війни у тій чи іншій формі.

У зв’язку із цим почали лунати заяви про “мирні угоди”, про “справедливий мир” та інші форми завершення війни. Наприклад, видання Financial Times повідомляло про намір Трампа та Путіна завершити війну до 9 травня чи 20 квітня.

Втім Олексій Гарань наголошує, що слід розмежовувати поняття “завершення війни” та “припинення вогню”.

– Трамп дійсно хоче завершити війну, це правда. І він хоче зробити це швидко, бо тоді це підсилить його авторитет. Але питання, як завершити війну і на яких умовах? Я думаю, що якщо він піде на поступки Путіна за рахунок України, тоді він буде виглядати слабаком. І не тільки зараз, але в історію він увійде як слабак.

Тому тут є можливість спробувати достукатися до Трампа. Ну а стосовно цієї дати 9 травня, ми розуміємо, що це Путіну потрібно. Йому потрібно, щоб він міг сказати, от я захопив цю територію, повернув Росію оці області, я переможець, – каже професор політології.

Втім невідомо, чи дійсно Трамп готовий чинити опір Путіну та виставляти йому умови.

– Для того, щоб Путін відступив, потрібний оцей шалений тиск, серйозний тиск на нього, який би могла зробити Україна на полі бою, якби у нас було достатньо воєнної зброї. Або тиск, який можуть зробити Сполучені Штати поставками зброї в Україну та економічними санкціями, підвищенням економічних санкцій, а не їх послабленням. Втім чи може Трамп це зробити – це великий знак питання, – каже Гарань.

Кожна сторона у цій спробі розв’язати конфлікт, продовжує професор, намагається на початку переговорного процесу подати завищені вимоги, щоб потім можна було відступити в процесі переговорів.

– Знаєте, що дивно? Дивно, що Трамп одразу йде на поступки і не піднімає ці ставки, щоб було чим торгуватися. Натомість він одразу йде на зустріч росіянам. Оці розмови про те, що Україна не повернеться до кордонів 1991-го року, що це нереалістично думати про НАТО. Це могло б бути козирем на переговорах.

А тут Трамп якби без боя і його команда, вони начебто здаються росіянам. Тому побачимо, як це буде виглядати далі практично, бо план може змінюватися і наразі це лише загальні контури, – каже професор.

Водночас політолог Володимир Фесенко каже, що наразі зарано зробити висновки, бо кожна зі сторін бачить по своєму мирний процес і зараз не можна казати про те, що Трамп вже нібито домовився про щось із Путіним.

– Нема жодних домовленостей і я думаю, що нас ще чекають американські гірки. Просто зараз нас так гойднуло в один бік, потім можливо буде інший бік. Проблема головна в тому, що у Трампа виникла ейфорія від розмови з Путіним і тепер є певна ілюзія, що все, з Путіним можна домовитись тощо. І оце дійсно небезпечно. Ризик того, що можуть домовлятися без нас, він, скоріше, потенційно існує. Втім сьогодні нема домовленостей без нас, – каже політолог.