PRESS ЦЕНТР

Історія кохання на війні. Руслан та Олена

Історія кохання на війні. Руслан та Олена

Олена та Руслан – морські піхотинці. Зустрілося майбутнє подружжя на фронті, коли в країні другий рік йшла війна.

Попри молодий вік, Олена нещодавно справила маленький ювілей – 5 років з того моменту, як одягла погони… Батько Олени – військовий, тому до лав ЗСУ дівчина вступила без вагань як тільки отримала диплом магістра з економіки.

Йшла в армію за покликом душі і жодного разу про це не пошкодувала. З родом військ, де б хотіла проходити службу, визначилась ще майже 7 років тому, коли у військовій частині, де служив батько, розташувалися морські піхотинці, які вийшли з Криму, – розповідає Олена.

На даний момент жінка займає посаду командира машини польового зв’язку одного з підрозділів окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського. В її обов’язки входить налагодження зв’язку між постами в районі проведення ООС та несення цілодобового чергування. Але зупинятися на ланці сержантського складу вона не хоче, вже зараз Олена навчається на психолога, щоб, можливо, в подальшому просуватися по службі.

Я працюю у виключно чоловічому колективі. Для хлопців я сестра і подруга, але крім цього я хочу більше і змістовніше розуміти своїх хлопців й допомагати їм виносити складнощі військової служби в ООС, – наголошує військова.

З майбутнім чоловіком Олена познайомилась при не зовсім романтичних обставинах.

Під час першої ротації взимку я працювала на кухні помічником кухара. Не мені було купа одягу, тому ні про яку красу мова не йшла. До мене підійшов такий кремезний, здоровий хлопчина, познайомитися. Вже тоді він чимось зачепив моє серце. Почали спілкуватися, він виявився цікавим співрозмовником та хорошою людиною по життю. Потім я захворіла – Руслан носив мені в кімнату різні смаколики та фрукти. Своєю турботою він завоював моє серце назавжди, – згадує Олена

Руслан – офіцер ЗСУ. Чоловік розповідає, що перша зустріч з майбутньою дружиною стала для нього коханням з першого погляду.

Пропозицію Олені я зробив, коли вирвався у Львів із закордонного відрядження. Влаштував романтичний вечір та подарував обручку. Здається, вона вже чекала цього, – з посмішкою пригадує Руслан.

Чоловік розповідає, що для нього, як захисника України, дуже важливо, що дружина знаходиться поряд з ним, хоч і на війні.

Так я відчуваю, що попри те, що ми на фронті, вона в безпеці тут, неподалік від мене. І мені спокійніше від цього на душі. Впевнений у хлопцях, з якими вона тут служить, що не образять її, а навпаки в потрібний момент, коли я знаходжусь далеко, допоможуть і захистять, – зазначає Руслан.

Зараз подружжя служить на різних позиціях. Зустрічаються тільки коли чоловік приїжджає в службових справах в підрозділ, де проходить службу Олена, або коли на двох випадає вихідний. Обидва чекають, коди у країні закінчиться війна, щоб продовжити рід.

Ми чекаємо миру в нашій державі, а потім будемо народжувати козаків – морських піхотинців. В нас буде два сини, а назвемо їх на честь дідів, – ділиться планами на майбутнє Олена. 

Читайте останні новини України та світу на каналі  в Telegram

Західноукраїнський інформаційний портал PRESS-ЦЕНТР © 2014
16.02.2021

Back to top button