“Інтегруємо у життя спільноти”: у Бібрській громаді на Львівщині мешкає понад 600 переселенців

Наразі у Бібрській громаді проживає 620 вимушених переселенців. Зараз усі вони живуть у приватному секторі, жодного спільного місця проживання у громаді немає. Аби допомогти людям інтегруватися у життя спільноти, їх долучають до толок, мистецьких заходів, екскурсій та волонтерських ініціатив.

Дошкільний заклад у Бібрці з перших днів війни приймав вимушених переселенців. На три місяці там призупинили навчальний процес, аби прихистити українців, які були змушені евакуюватися з-під обстрілів та виїхати з тимчасово окупованих територій. За словами методистки садочку Галини Боднар, за цей час там прихистили більше сотні людей.

Одночасно у садочку запрацювала і волонтерська кухня, яка не припиняє роботу і досі. Директорка садочку Євгенія Коцюмбас каже, міжнародна організація подарувала сушарку, завдяки якій там налагодили сушіння овочів, фруктів, ягід, які передають для ЗСУ.

“Ось тут нарізається, усе гарно розкладається і тоді закладається в сушарку. Виставляємо відповідно під овочі температуру. Тут є бурячок, тут ми маємо сушену картоплю. Зараз трішки тяжче з морковкою, капустою. Тому в основному ми сушимо буряк і картоплю”, — каже Євгенія Коцюмбас.

Усіх переселенців з садочка розселили. Вони живуть у приватному секторі Бібрської громади. Уже рік тут мешкає і Олена Локатир разом з мамою та братами. Родина переїхала з Херсонської області. Дівчина разом з мамою шиє прапори.

“Ми їх продаємо як простим жителям, так і даємо військовим, відправляємо на фронт і з кожного проданого прапора ми якийсь відсоток відправляємо на ЗСУ гроші”, — каже Олена.

Олена Локатир. Суспільне Львів

Загалом у Бібрський громаді зараз живе понад 600 вимушених переселенців, розповідає заступниця міського голови Бібрки Оксана Довгаль:

“Коли говорити про початок війни, то їх було більше тисячі, але багато ще транзитом проїжджали. Станом на зараз є близько 620 ВПО. В нас немає жодного місця колективного проживання, тому що ми усі зусилля спрямували на те, щоб розселити їх, щоб були з родинами, сім’ями. Так набагато комфортніше. Ми намагалися зразу їх інтегрувати і ми до них звертаємося мешканці Бібреччини, а не вимушено переміщені особи”.

Впродовж року з Бібрською громадою працює центр “Жіночі перспективи”. Організація провела дослідження, які потреби мають вимушені переселенці і чи вдалося їм інтегруватися в місцеву громаду.

“Дослідження показало, що вони дійсно адаптувалися, і я багато говорила з жінками і один з найбільших факторів – це є людський фактор, коли вони звертаються до органів місцевого самоврядування і їх чують, їм допомагають”, — каже голова центру Любов Максимович.

Аби долучити переселенців до життя громади, там влаштовують спільні толоки, культурні і мистецькі заходи, а також екскурсії.