Фронтові гармаші тестують унікальний комплекс-«невидимку» артрозвідки: репортаж з «нулів»

27.06.2023

137 7 хвилин читано

Українська армія дедалі більше відходить від застарілих радянських методів управління, опановуючи новітні вітчизняні розробки. Пам’ятаєте, приміром, з чого розпочалося впровадження у війська захищеної бойової системи управління тактичної ланки «Кропива», без якої тепер не обходиться жоден бойовий підрозділ? Нині ЗСУ мають всі шанси отримати на озброєння чергову унікальну розробку — автоматизовану та дистанційно керовану систему артилерійської розвідки БАРАК, яку неможливо виявити жодними технічними засобами. І це при тому, що вона дає чітку «засічку» координат роботи навіть великокаліберного кулемета на відстані до 12 км, і мінометів та артилерії — до 30 км. Увага: із похибкою не більше ніж 50 метрів!

Кореспондент АрміяInform мав розмову про цю розробку з начальником артилерії однієї з окремих мотопіхотних бригад, що нині б’є окупантів на Донецькому напрямку. Підполковник Віталій Висоцький тестує та допомагає вдосконалювати дійсно унікальний винахід його автору і його великій команді однодумців вже майже рік. З його слів, розробка вже практично готова до широкого застосування в ЗСУ.

— Віталію Івановичу, розкажіть, будь-ласка, як у вашій бригаді з’явився цей комплекс артилерійської розвідки, з чого почалася ваша особиста співпраця з його розробниками.

— Ця розробка з’явилася у нас минулого літа, після початку великої війни. В її умовах нам потрібно було мати найбільш ефективні засоби протидії окупантам, що логічно, виходячи зі співвідношення наших сил та засобів. Те, чим ми користалися до того, нас не влаштовувало з багатьох причин, зокрема через моральну та фізичну застарілість систем радянського зразка. То дуже болюча для артилеристів тема. Тому коли ми познайомилися із одеським вченим-винахідником, що вже мав стосунок до розробок акустичних розвідувальних систем, ми розпочали активну співпрацю.

Чесно кажучи, я спочатку не повірив, що БАРАК працюватиме ефективно, коли до нас на фронт приїхала команда однодумців і колег винахідника із якимись там айфонами та мікрофонами. Але нам конче був потрібен якийсь новий засіб артилерійської розвідки, насамперед, для ефективної контрбатарейної боротьби із противником. Тому ми долучилися до їхньої роботи, І вже влітку одесити надали нам для тестування пілотну версію комплексу БАРАК.

— Що БАРАК собою являє технічно та фізично?

— БАРАК — це багатофункціональна аудіометрична система, яка допомагає визначати точні координати стріляючих гармат противника. Починали ми, на наш спільний погляд, із досить примітивної першої версії, яку поступово вдосконалювали для збільшення її ефективності та спроможностей. Для ідентифікації програмою БАРАК пострілу з того чи іншого артилерійського засобу, починаючи із міномета й закінчуючи найбільшими калібрами ствольної та реактивної артилерії, одесити разом з нами прямо на бойових позиціях робили аудіозаписи «виходів» з наших артсистем, аналогічних російським. Колеги із сусідніх бригад нам у цьому сприяли. Команда поверталася до Одеси, корегувала все програмне забезпечення з урахуванням виявлених помилок та похибок. Робота, скажу вам, була довгою та непростою.

Але на даний момент ми досягли наступного. Зараз засікаємо точні координати стріляючих артпідрозділів й окремих гармат противника на відстанях до 30 кілометрів. Найточніші дані маємо, якщо по нас ведуть вогонь з дистанцій у 18–24 кілометри. На «засікання» витрачаємо не більше ніж п’ять секунд. Після чого за допомогою операторів БАРАK співставляємо свої дані з даними наших «пташок», що майже постійно ширяють у небі та перебувають із операторами БАРАК на прямому зв’язку в режимі онлайн, інформацією від тактичної розвідки тощо, отримуємо тотожні координати цілей.

— Пане Віталію, що являє собою цей комплекс фізично?

— Він простий в роботі, не потребує великих людських чи матеріальних затрат. Фізично являє собою вісім, а за необхідності й більше, невеличких модулів з мікрофонами спрямованої дії, що розташовуються за певними схемами та конфігураціями упродовж кількох кілометрів. Вони працюють цілодобово, незалежно один від одного, маючи кожен запас енергії на 5–7 діб. Програмне забезпечення постійно вдосконалюється із врахуванням різних чинників, які впливають на роботу комплексу. Це інтенсивність та масованість роботи ворожої артилерії, кожен ствол якої БАРАК має засікти, пора доби, температура зовнішнього середовища тощо. Із останніх оновлень, які зробили для БАРАК одесити, — це можливість засікати прольоти іранських «Шахедів», а також самоперезапуск модуля чи системи, коли звуки виходів фіксуються нечітко. База звуків для визначення цілей постійно оновлюється, аж до калібрів менше ніж 82 міліметри. До речі, останню версію комплексу БАРАК вже активно застосовують безпосередньо на одеському узбережжі.

— Модулями можна керувати дистанційно?

— Так. Якщо оператор отримує від аеророзвідки дані про роботу артилерії противника, який веде по нас вогонь, а БАРАК цього взагалі «не бачить», він дистанційно робить перезапуск того чи іншого модуля, шукає й змінює частоти аудіовизначення тощо. Оператор також має можливість обробляти отримані дані за багатьма програмними алгоритмами, що, на думку фахівця, визначить найбільш точні координати цілі. Отримані дані передаються старшому начальнику, який вже вирішує щодо доцільності чи можливості застосування вогню у відповідь.

— Чи має цей комплекс світові аналоги? (Якось автор бачив на одному з полігонів американський комплекс пасивної артрозвідки. Він має форму бочки розмірами з невеличку автівку, «засікає» виходи калібрів від 82 мм та має похибку визначення координат противника на відстані до 25 кілометрів у 10 метрів).

— Наскільки мені відомо, світових аналогів БАРАК не має взагалі. Принаймні за габаритами, живучістю, мобільністю, простотою у застосуванні та обслуговуванні, шириною смуги спостереження й точністю під час охоплення великої кількості цілей. А головне — він має пасивну дію, його просто неможливо виявити жодними технічними засобами. На нього не здатні вплинути ніякі засоби радіоелектронної боротьби ворога. Ба більше — його просто неможливо знищити фізично, як, приміром, станцію акустичної розвідки на колісній чи броньованій базі. Спробуйте-но знайти в полях і лісопосадках уздовж кількох кілометрів вісім прикопаних та замаскованих під місцеву рослинність чи ґрунти футлярів розміром з чемоданчик-дипломат! Навіть якщо кілька з них будуть випадково знищені чи вийдуть з ладу, комплекс діятиме. До того ж модулі не дають жодних випромінювань, навіть теплових, а як саме оператори отримують від них інформацію — «секрет фірми».

— Скільки часу займає алгоритм: «засічка» координат цілі — передача даних — прийняття рішення — вогонь у відповідь?

— П’ять секунд на визначення координат, 30 секунд на обробку й передачу даних в артилерійську групу, декілька хвилин на прийняття її командиром рішення на враження цілі й постановку вогневого завдання артилерійському підрозділу, і — перший постріл.

— Результати задовільні?

— Більш ніж. Окрім прямих влучань, що мають місце постійно, ми навіть на максимальних дистанціях стрільби за похибки при визначенні координат у 50 метрів можемо вразити, скажімо, розрахунки ворожих гармат та самі гармати уламково-фугасним снарядом, осколки якого розлітаються в радіусі 200 метрів. Хоч і в такий спосіб, але ми чи засоби враження вищого командування маємо реальну можливість придушити роботу арти ворога, щоби підтримати дії нашої піхоти.

— Віталію Івановичу, на вашу думку, чи здатен БАРАК зайняти місце на озброєнні в артилерійських підрозділах нашого війська, як це раніше сталося в ЗСУ із «Кропивою»?

— Однозначно так! Ми протягом року провели дуже клопітку й серйозну роботу з комплексом. Він нині більш ніж ефективний, простий у виробництві та в рази дешевший, як порівняти з іншими системами акустичної артрозвідки. Обслуговуючий персонал готується не довше, ніж оператори дронів. До речі, БАРАК засікає точні координати, навіть коли через негоду, сильні вітри чи в умовах обмеженої видимості не літають наші дрони. Краще, звичайно, коли вони працюють комплексно, тоді дані розвідки, як і відповідно наші артудари, точніші. Утім, факт залишається фактом. Кожен модуль самостійно засікає звук, сам обробляє інформацію й передає отриманий результат на пульт оператору. Як саме — знову ж таки, таємниця. А оператор, як я вже казав раніше, обирає один із алгоритмів обробки даних та передає отримані результати в артгрупу.

— Наскільки розумію, БАРАК є просто скороченою назвою комплексу, й промислового виробника в нього немає. Але як його кваліфікує сам винахідник?

— Визначення автора звучить так: «централізована багатокористувальна система аудіометричної розвідки пасивного принципу». А БАРАК — це дійсно абревіатура цього визначення.

— Ми можемо побачити роботу операторів БАРАК?

— Так. Зараз за вами заїде офіцер з відділу вогневої підтримки бригади, який курує цей напрямок. Побачите команду операторів, яка чергує на комплексі цілодобово й позмінно, обслуговує модулі, виставляє їх за схемами та замінює джерела живлення…

… Розмовляємо з начальником відділення, старшим оператором комплексу акустичної розвідки Ярославом.

— Ярославе, наскільки, на вашу думку, ефективний БАРАК?

— З точки зору точності визначення координат стріляючих гармат чи реактивних систем залпового вогню він надзвичайно точний на дистанціях десь у 25 кілометрів, і дає невелику похибку на максимальній відстані визначення цілей у 30 кілометрів. Ба більше, ми вже чітко засікаємо роботу не тільки мінометів усіх калібрів, але й зенітних установок та навіть великокаліберних кулеметів на 10–12 тисяч метрів.

— Чи залежить якість роботи БАРАК від погодних умов чи інших чинників?

— У нас є шість методів обробки інформації. Чотири з них враховують метеодані, які ми вводимо в програму. Кожен модуль видає на пульт результати «засічки» координат автономно. Вони поєднуються у спеціальній табличці, після чого ми за допомогою одного з методів отримуємо дані про напрямок ведення вогню — тобто, куди орки стріляють, дистанцію до їхніх вогневих засобів, та в підсумку — їхні точні координати. Потім порівнюємо отриманий результат з даними підрозділу аеророзвідки, з яким ми на онлайн-зв’язку, а вночі додатково з інформацією від спостережних пунктів на передових позиціях. Потім видаємо максимально точний результат куди треба.

— Наскільки захищені в усіх сенсах самі модулі?

— Модулі й системи живлення до них наш підрозділ виставляє на місцевості за певними конфігураціями, що визначає командування. Вони поміщені у водозахисні футляри, й працюють навіть коли їх підтоплюють дощ чи сніги. Впливу на них систем радіоелектронної боротьби противника ми не відчуваємо, адже маємо від них чіткі сигнали, знаючи, що саме у цей час РЕБ окупантів активно глушить всі види зв’язку. Знайти їх дуже важко, позаяк вони сховані в землі, мов протитанкові міни, й замасковані під місцевість. Назовні виходить тільки невеличка антена. Окрім того, вихід з ладу окремого модуля не впливає на роботу всього комплексу в цілому.

— Модулі дають збої?

— Іноді. Але вони здатні перезавантажуватися або самостійно, або ж дистанційно за допомогою операторів. До речі, дистанційне керування — це ще один величезний плюс БАРАК. Було кілька випадків, коли на якомусь із напрямків аеророзвідка фіксувала роботу арти противника, а наш комплекс цього «не чув». Ми дистанційно перелаштовували роботу кількох модулів на інший діапазон частот і швидко засікали противника. Далі вже за справу бралася наша арта.

— Про результати її роботи знаєте?

— Знаю, але не озвучуватиму. Коли старше командування висловлює нам подяку за роботу — значить, і ми, і наша артилерія спрацювали на відмінно.

— Ваше враження від БАРАК?

— Він неймовірний!

P.S. Після інтерв’ю автор зв’язався з Одесою, а саме із вченим — автором винаходу БАРАК (свого імені наразі він просив не називати). За його словами, цей комплекс вже ефективно працює не тільки на Донецькому напрямку, але й уздовж узбережжя Чорного моря, в акваторії Очакова, у багатьох бойових бригадах на півдні України. Завдяки БАРАК вони посилили контрбатарейну боротьбу з орками та вже навчилися виявляти й знищувати іранські «Шахеди». Команда однодумців у винахідника велика, наразі вона працює на волонтерських засадах. Про стовідсоткову готовність комплексу до серійного виробництва, зі слів винахідника, можна буде говорити лише після держвипробувань та прийняття його на озброєння в ЗСУ.