FPV-дрони для фронту: як українські виробники відповідають на попит, що зростає

У війні XXI століття технології вирішують не менше, ніж зброя. FPV-дрони стали одним із найефективніших інструментів на фронті — мобільні, точні, доступні.

Їхня роль у бойових діях зростає щодня, а разом із нею — і потреба в постачанні. Як українські виробники справляються з цим викликом? Хто стоїть за масштабуванням виробництва, логістикою та комунікацією з армією?

Про це ми говоримо з Рудольфом Акопяном — директором зі стратегічних комунікацій ініціативи «Генерал Черешня», яка стала одним із ключових гравців у забезпеченні фронту FPV-дронами. У відвертій розмові — про темпи виробництва, виклики, співпрацю з військовими та майбутнє дронової війни.

— Рудольфе Володимировичу, наскільки змінилася потреба у FPV-дронах на фронті порівняно з минулим роком?

— Офіційна статистика від Генштабу та Міноборони вказує, що 80% уражень на фронті — це дрони. І своєю чергою всі наші політичні військові інституції прийняли рішення, що ми маємо робити пріоритет на FPV-дрони.

FPV сьогодні — це майже універсальне рішення. При чому так працює з обох сторін фронту.

Ми бачимо, що кількість підрозділів тільки збільшується. Майже кожна бригада має свій окремий напрямок ударних БПЛА. У нас створюється велика потужна лінія дронів на базі кількох підрозділів. Зараз вони входять під командування СБС та формують єдиний ударний кулак.

Те саме відбувається і в інших бригадах — розвиваються підрозділи БПЛА, долучаються нові оператори. Якщо порівняти з 2024-м, то зараз у нас приблизно в два рази збільшилась кількість операторів дронів. Їх всіх потрібно забезпечити дронами.

Тобто нам треба збільшувати кількість дронів в такій же математичній прогресії, в якій у нас збільшується кількість операторів і кількість залучених до цього підрозділів.

— А які типи FPV-дронів зараз найзатребуваніші серед бойових підрозділів?

— Зараз найбільший попит серед бойових підрозділів — це 10ʼʼ та 7ʼʼ.

7 чи 8 — це маленькі дрони, які в основному використовуються для зупинки піхоти противника. Там вистачає запасу польоту в 10-15 кілометрів. Основне їх використання — відбиття штурмів ворога.

Враховуючи зміну тактики застосування ворога на форсування живою силою в малих групах — командувач СБС Мадяр зробив правильний акцент на ураженні живої сили. Збільшення так званих «Е-балів» за їх ураження точно покращує ситуацію на ЛБЗ і 7ʼʼ FPV для цього чудово підходять. Їх, на мою думку, повинно бути десь 60% від загальної потреби в FPV-дронах.

30% від загальної потреби FPV це «Десятки» — більш потужні дрони. Перша їх ключова задача — розбирати оборонні укріплення ворога.

Також 10-ки можуть знищувати броньовану техніку, знищувати РЕБи, РЛС і все інше. 10ʼʼ-дрони летять далі та несуть більшу бойову частину. Вони можуть підіймати 2,5-3 кг заряду і летіти на 20-25 кілометрів.

За останні 2-3 місяці наші військові почали користуватись новими дронами — це 13-15 дюймові дрони, їх потреба від загальної кількості приблизно 10%. Це найпотужніші FPV-дрони, які використовують для дуже далекого ураження, або з використанням великої бойової частини.

Вони можуть переносити велику кількість бойового навантаження (вибухівки чи снаряду), а також мають потужний акумулятор. Також ці дрони використовують як платформу для оптоволокна.

У «Генерал Черешня» вже створено такі дрони. Вони вже на фінальній стадії кодифікації й зовсім скоро будуть постачатися в великих промислових масштабах у всі підрозділи на фронті.

— Як українські виробники реагують на зростання попиту? Чи встигають вони задовольнити потреби ЗСУ?

— Ми реагуємо на попит. Так у нас і з’явились 13-15 дюймові дрони, які несуть велике навантаження на великі відстані. Те саме стосується оптоволокна, зараз робимо котушки для великої дальності.

До прикладу: у 2024-му році був значний попит на оптоволокно на 5-10 кілометрів, коли історія з опто тільки починалась. Нині вже попит на великі дистанції — у 20-30 кілометрів. Зараз оптоволокно на 5-10 км використовується набагато менше, бо це просто небезпечно для наших операторів.

Дронів завжди буде недостатньо. Адже використання дрону дозволяє зберегти життя особового складу.

Щодо попиту на FPV-дрони то потреби дуже великі. Якщо минулого року план по БПЛА був 1 млн, то цього року Міністерство Оборони каже про 4,5 млн. Дрони — це розхідний матеріал, як патрони для автомата. Чим буде більше дронів, тим ми зможемо більше їх використовувати, тобто можемо просто засипати ними фронт.

Відтак казати про те, що зараз їх вистачає, ми не можемо. Їх стало набагато більше, але при такій інтенсивності війни безпілотників завжди буде мало. FPV-дрони потрібно робити все більше, більше і більше. Держава повинна це все закуповувати й забезпечувати підрозділи. Підрозділ не повинен економити ці БПЛА, він просто зобов’язаний відпрацьовувати все, що він має для ураження ворога.

Нам, як одному з ключових виробників, ставлять дуже амбітні задачі. Всі державні контракти виконуються в дуже швидких темпах — за кілька тижнів. Це вимагає стратегічного планування: правильної закупки компонентів, організації виробництва і постачання.

— Які основні труднощі виникають у виробників FPV-дронів — фінансування, логістика, сертифікація?

— Можемо виділити декілька ключових моментів:

— Безпека

Тут ми говоримо і про безпеку окремих осіб — публічних виробників, волонтерів. І про безпеку підприємств. Ми бачимо, що кількість ворожих далекобійних дронів вже перетинає позначку в 400 за добу. Скоро може бути ще більше. І вони постійно вицілюють всі можливі критично-важливі виробництва.

Ми змушені постійно змінювати свої локації, тому що ворог відстежує нас, відстежує наше виробництво.

— Комплектуючі

Наступна складова — це закупівля деталей для складання безпілотників. Дуже стислі терміни поставок за контрактами вимагають від виробників купувати компоненти за власний кошт. Часто — на свій операційний ризик. Логістика деяких елементів залежить від імпорту, а відтак це два-три місяці, в кращому випадку, на поставку.

В держзамовленнях оплата здійснюється тільки після повної поставки всього контракту. Тому ми завжди робимо все наперед, а лише потім отримуємо розрахунок.

Для цього у виробників повинен бути фінансовий буфер для забезпечення виробництва. Це теж проблема один з ключових аспектів у виробників.

— Постачання з Китаю

Не можна забувати і про імпорт з Китаю. Державна політика КНР щодо постачання важливих компонентів складна: вони можуть затримувати критично-важливі елементи, можуть взагалі відмовити в партії після замовлення — існує багато перепон.

Ми, поки що, не можемо виготовляти в Україні необхідний об’єм компонентів. Звичайно, ситуація поступово стає кращою. Але якщо ми говоримо про обсяги в десятки тисяч дронів, то нам майже неможливо обійтися без Китаю.

— Кодифікація

Процес, що стоїть за створенням єдиної зрозумілої системи постачання і визначається поняттям «кодифікація» — ще одна складність. Процес підтвердження виробу досі дуже бюрократичний, довгий та складний. Наш перший виріб, «Генерал Черешня 7», проходив кодифікацію 8 місяців. Зараз ситуація трохи краща — на один виріб потрібно приблизно 4 місяці. Але це все одно дуже довго.

Швидка кодифікація — це не про забаганки виробника, а про потребу війни. Зараз ситуація трансформується за тижні, а не за місяці. Технології дуже швидко змінюються, і ми не можемо чекати, поки виріб буде проходити довгий процес кодифікації.

Пришвидшення процесу кодифікації значно вплине на ситуацію на фронті.

— Чи є приклади успішної кооперації між державою та приватними виробниками?

Ми бачимо, що відносини «держава-виробник» поступово стають все кращими. Ми знаходимо більше точок для діалогу і максимально швидко намагаємось розуміти один одного.Якщо брати в цілому, то для нас головне, щоб держава справедливо і постійно забезпечувала відповідальних і сильних виробників контрактами. Підприємства ОПК надзвичайно важливі і ми бачимо, що тут держава тримає правильний напрямок руху.

Зокрема, запуск Defence City (екосистеми для підтримки виробників ОПК, — ред.) значно має покращити взаємодію приватного бізнесу з державою. Те що пропонується зараз — є хорошим початковим варіантом. Ми повністю підтримуємо проєкти законів про Defence City.

Також вважаємо правильним треком загальну цифровізацію. Сподіваємось, вона пришвидшить велику кількість застарілих бюрократичних процесів.Крім цього, хочу відзначити правильність рішення Кабміну та Міноборони щодо виділення коштів на децентралізовані закупівлі бригад. Ці підрозділи більш оперативно можуть реагувати на запити від своїх бійців, а отже вправно доставляти й розподіляти придбані товари. Вони замовляють конкретно те, що їм потрібно, і отримують від виробника конкретно те, що їм потрібно.

Адже при централізованих закупівлях процес поставки й розподілу дронів у підрозділи з ОЦЗ є дуже затягнутим. Не знаю, на якому етапі виникає проблема, але ті бригади, які замовляють одну номенклатуру, отримують потім при розподілі зовсім іншу.

Або ж навпаки — це затягується дуже в часі й поставлені до підрозділу дрони від держави уже не можуть ефективно виконувати функції на тій лінії фронту, адже змінились частоти чи вимоги до застосування.

— Чи справді бойові бригади можуть самостійно обирати дрони через маркетплейс?

— Нещодавно АОЗ запустили маркетплейс DOT-Chain Defence, наразі в тестовому режимі там працює 12 бригад. Загалом це гарне рішення, тому що бригади обирають те, що їм конкретно необхідно. Принцип, коли військові самостійно визначають що треба — дуже вірний.

Таким чином весь акцент йде на якість дронів, тому що неякісні дрони бригади собі вибирати не будуть. Відповідно ринок явно покаже: хто робить красиву картинку, а хто робить якісний дрон.

Не будемо вдаватись в деталі з міркувань безпеки, але ми вже маємо перші замовлення.