Флот старих танкерів і пошук тіньових ринків: як РФ збирається обходити нафтові санкції

Цього тижня російська нафта – під забороною в цивілізованому світі. Всі, хто захоче купувати в Росії її “чорне золото”, мають платити не більше $60 за барель.

Як Москва намагається обійти ці заборони і навіщо купила більше сотні іржавих танкерів – далі в матеріалі.

Нафтова “стеля”

У протоці Босфор цього тижня було як ніколи тісно. Після того, як 5 грудня набуло чинності ембарго та стеля цін на російську нафту, західні ЗМІ повідомляли про чергу із близько 20 танкерів, що утворилася на турецьких воротах Чорного моря.

– Це обмеження ціни, яке ми встановлюємо на експорт російської нафти в треті країни. Якщо вони хочуть використовувати танкери під європейським прапором і відповідні послуги, такі як страхування, то будуть робити це за обмеженою ціною на нафту, – зазначив головний речник Європейської комісії Ерік Мамер, коментуючи рішення ЄС.

З 5 грудня західні компанії більше не страхують нафтові танкери, які перевозять російську нафту, якщо вона продана за ціною більше $60 за барель. Водночас Туреччина, яка пропускає через Босфор десятки подібних танкерів, повідомила, що без такої страховки більше не пропустить жодного судна, чим підклала РФ чималеньку свиню.

Найбільші суперечки минулого тижня стосувалися того, що стеля у $60 за барель є неефективною, адже РФ і так реалізує свою нафту приблизно за такою ж ціною.

Це цього тижня підтвердив і російський диктатор Володимир Путін. Однак він не згадав того, що 47% російського експорту нафти, які раніше поставлялись в Європу, тепер доведеться розпихувати по інших країнах, які не будуть підтримувати ембарго та цінову стелю.

– Яка філософія закладена в ту стелю? Це те, щоб не позбавити Росію постачань, а позбавити її заробітку. Тому що якщо цю палицю перегнути зараз і якщо росіяни почнуть дуже стрімко зменшувати видобуток, це призведе просто до стрибка ціни до $140-150 за барель. І що ми отримаємо?

Країни Заходу, весь світ отримає фантастичні ціни на колонках. А Росія навіть на тому скороченому своєму обсязі заробить ще більше, ніж зараз. Тому, я вважаю, що це рішення дуже збалансоване, – пояснив директор консалтингової компанії А-95 Сергій Куюн.

Тіньовий флот

Враховуючи нові реалії, в РФ, вочевидь, не один тиждень ламали голову над тим, як обійти і ембарго, і ймовірні самосанкції: у випадку, якщо очільник Кремля таки вирішить закрити поставку країнам, що підтримають стелю у $60, як він грозився раніше.

На початку тижня видання Financial Times опублікувало розслідування, в якому припускає, що РФ формує тіньовий флот із нафтових танкерів для того, щоб обійти санкції Заходу. Посилаючись на судноплавного брокера Braemar, видання пише, що останнім часом збільшилася кількість невідомих покупців танкерів, яким вже 12-15 років.

– Ми ж знаємо, як діють всі російські компанії. Був кинутий клич, виділені гроші, ці гроші треба було реалізувати і умовно кажучи скупили все, що було на ринку, незалежно від того, чи воно потрібно, чи не потрібно. Навіть танкери рівня брухту – це мільйони доларів, – розповів керівник Центру зовнішньополітичних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень Максим Паламарчук.

Так, за даними аналітиків, цього року для Росії закупили 109 різних танкерів: зокрема 29 супертанкерів VLCC, які здатні транспортувати понад 2 млн барелів нафти, 31 танкер розміром Suez-Max, який може перевозити близько 1 млн барелів, та 49 танкерів Aframax з обсягом вантажу близько 700 тис. барелів.

– Це їм дозволяє менше залежати від тіньових перевізників. Ті компанії, які промишляють перевезенням нафти підсанкційних режимів, це дозволяє їм хоч якесь планування: коли ти є власником танкеру, ти принаймні знаєш, коли він приїде, як він загрузиться. Це все ослабляє вплив, але не нівелює його, – уточнив Максим Паламарчук.

За оцінками експертів, для підтримки експортних потоків на колишньому рівні таких танкерів знадобиться щонайменше 240. І тут РФ зазнає конкуренції з боку Ірану та Венесуели, які вже давно користуються подібними методами.

Більше того, танкери, помічені на порушеннях, заносять у чорний список і потім не пускають у порти цивілізованих країн. Тобто таємна мережа суден працює тільки до певного моменту.

– Багато санкцій, які були ухвалені, потім дороблялися. Тобто Європа і світ дивиться, де ті шпарини, через які пішла Росія в обхід цих санкцій. І ті шпарини перекриває.

Тому нехай роблять, нехай купують цей хлам зараз. Буде проаналізовано, як це працює, і я впевнений, що далі нас очікують там нові санкції, які закриють і ці шпарини, які вони сьогодні, може, знайдуть, – наголосив Сергій Куюн.

Сам факт того, що чи не найголовніше джерело своїх прибутків РФ змушена переводити в тінь, – вже саме по собі чимале досягнення, кажуть експерти. Адже по суті транспортування російської нафти, завантаженої на подібні нелегальні танкери, тепер нічим не відрізнятиметься від, наприклад, контрабанди наркотиків. І тут постає питання: а хто на це погодиться?

– Кожен, хто купуватиме таку нафту, 10 разів подумає, навіщо йому це робити. Тим більше, що тоді він може втрапити в халепу. Якщо про це дізнається якась із держав, яка запровадила санкції, а там далі вторинні санкції, а там можливість торгувати нафтопродуктами, виробленими з цієї нафти.

Може, якісь невеличкі підприємства, які орієнтовані передусім на перероблення сировини і на продаж нафтопродуктів всередині держав – африканських, латино-американських, може деяких азійських – вони на це підуть, – зазначив експерт з енергетичних питань Геннадій Рябцев.

Складна логістика та потенційні покупці

Очевидно, що розрахунок Росії – в першу чергу на Індію та Китай, загальна позиція котрих якраз полягала у тому, щоб не підтримувати санкції Заходу. З іншого боку запроваджена стеля дасть можливість східним державам виторговувати більші знижки, ніж у них були досі.

Але навіть якщо умовний об’єднаний Схід і погодиться купувати російську нафту за тіньовими схемами, то тут знову постане питання логістики.

Зараз переважна частина російської нафти, що надходить в Китай, постачається по трубі Східний Сибір-Тихий океан, яка працює на межі своєї пропускної здатності. Якщо Китай і погодиться купувати ще більше російської нафти, то її скоріше за все доведеться доставляти купленими РФ танкерами – з Чорного або Балтійського моря. Деякі з них можна буде використовувати для перевезення з корабля на корабель. Але ціна такої контрабандної нафти може виявитися навіть нижчою собівартості видобутку.

– Навіть якщо їм вдасться якось вийти на глобальний ринок, це будуть інші гроші, тобто вони не будуть заробляти. Вони все будуть витрачати на логістику. Спочатку ти 20 баксів на барель витратив на те, щоб докачати з Сибіру до Чорного моря або до Балтики.

Потім ти ще втратиш 20-30 баксів на те, щоб перевезти на інший край світу цю нафту. І в залишку ти отримаєш, можливо, на рівні своєї собівартості, – поінформував Сергій Куюн.

Аналогічна ситуація стосується й Індії, яка, утім, останнім часом збільшила імпорт російської нафти. Тут, ймовірно, зіграли роль російські знижки. Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба вже публічно засуджував таку позицію.

– Чому Індія суттєво збільшила закупівлю російської нафти? Тому що Росія пропонувала дуже привабливі умови, дешеві ціни, хороші контракти. Чому Росія пропонує дешеві ціни на свою нафту? Через війну, яку вона розв’язала в Україні. І проблема в постачанні нафти на європейські ринки, – заявляв Кулеба.

Однак цього тижня стало відомо, що прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді скасував щорічний очний саміт із Путіним. Таке відбулося вперше за 20 років, за винятком ситуації, пов’язаної з коронавірусом позаминулого року.

Водночас Китай цього тижня оголосив про нову еру відносин із арабським світом. Очільник КНР Сі Цзіньпін уперше за 6 років прибув у Саудівську Аравію і серед іншого обговорив збільшення поставок нафти до Піднебесної.

– Можна продати бензин талібам. Ну от якраз новий союзник РФ Талібан. Можна продати дизельне паливо Північній Кореї.Чи точніше обміняти його на щось інше. Можна щось продати десь в Африці: наприклад, сомалійським піратам потрібен для їхніх суденець мазут. А куди ще? А нікуди, – вважає Геннадій Рябцев.

Новий удар по російському експорту

До того ж, на початку наступного року Захід зробить черговий хук по російському експорту: 5 лютого набуде чинності ембарго на російські нафтопродукти – бензин, дизель та авіаційне паливо.

Росіяни розраховують, що це призведе до стрибка цін на ринку і утворення кризи, але, враховуючи, що цього не сталося з введенням стелі цін на нафту, то навряд чи щось зміниться й наступного разу. Натомість вплив на економіку РФ буде хоч і повільним, але в результаті ефективним, кажуть експерти.

– Знаєте, танкер нафтовий, великий, от коли зупиняють його двигуни, він рухається ще добу. І те ж саме можна сказати і про цю галузь. Вони заробили в цьому році дуже багато. Дуже багато. І це створює для них якусь подушку, якусь страховку на майбутнє.

Але ж те, що оперативні заробітки зараз впадуть, те, що доведеться, можливо, консервувати якісь найбільш старі родовища і найбільш нерентабельні. І відповідно буде зменшуватись обсяг, – пояснив Сергій Куюн.

Скорочення родовищ, яке до речі, цього тижня не виключив і сам Путін, за оцінками експертів, може становити 30%. Спершу це вдарить по російських населених пунктах, які живуть на нафтовидобутку – тисячі працівників галузі стануть безробітними, а цілі регіони перетворяться на дотаційні. Потім, зменшення надходжень відчує і федеральний бюджет РФ.

Ембарго на російську нафту, а згодом і на російські нафтопродукти не стане для Кремля срібною кулею, яка одразу зупинить війну в Україні, адже зниження ВВП РФ не буде смертельним.

Аби обійти санкції, Росія, судячи з усього, готова піти в нелегальні схеми та на тіньові ринки, тільки аби продовжувати агресію. А тому поки що найефективнішими санкціями і далі лишаються перемоги на полі бою.