Економимо на всьому: як живуть жителі Томаківки, яких підрив Каховської ГЕС позбавив води

23.09.2023

150 5 хвилин читано

Вже на четвертий день після підриву росіянами Каховської ГЕС жителі селища Томаківка, що у Нікопольському районі Дніпропетровщини, залишилися без централізованого водопостачання.

Водогінні мережі селища знаходяться на балансі комунального підприємства у місті Марганець, що в Дніпропетровській області. І лише минулого місяця жителі Марганецької громади отримали у трубах воду із Миколаївського водосховища, яка, через свою якість, не придатна до вживання.

З технічних причин до Томаківської громади водопостачання відсутнє, тому жителі виживають на підвізній воді та тій, яку набирають зі свердловин у самому селищі.

Зараз дивляться

Зокрема, містяни придумали, як за таких умов закачувати воду у систему багатоквартирного будинку і мати її у крані. І, разом з тим, томаківчани найбільше чекають на реалізацію загальнодержавного проєкту побудови магістрального водогону із Запоріжжя, який дозволить їм знову користуватися питною дніпровською водою.

Селище водоносів і водовозів

Євгенії Філь 80 років і уже четвертий місяць поспіль вона через день ходить набрати води за кілька вулиць від свого приватного будинку. Жінка мешкає сама і має хвору руку. За раз може принести дві баклажки з питною водою – тому користується дуже економно.

– Якщо їсти варить і щось рідке – то може літрів 30 чи 40. В мене технічної води нема – я користуюся цією. Чи помити посуд, чи вмитися, чи помитися, чи голову помити, – каже Євгенія.

Та найбільше літня жінка переживає за своє індивідуальне опалення. Через відсутність води у крані воно і досі не готове до сезону, бо ніяк залити воду у систему, бідкається томаківчанка.

– Чекаємо. А коли вона буде у крані – ніхто нічого не каже. Я переживаю за опалення, бо не буде чим підживити систему. Ми ж не знали, що воно таке буде. Можна ж було, як опалювальний сезон закінчився, залити воду. Не залили. А хто тепер знає, що там – не видно. У мене розширювальний бачок запаяний над ванною – я не знаю як там вода.

Євгенія Філь. Фото: Ярослав Шейко

Через день приходить набрати води і Анатолій Дузенко. Він теж мешкає у приватному будинку і щоразу кравчучкою везе додому 40 літрів питної води.

– Як Каховку бомбанули, так і ходжу. Вода то хороша, як кажуть, із Запоріжжя чи звідки там возять. Нормальна вода – їсти варимо, перемо.

Двадцять років тому, каже чоловік, пробив на подвір’ї свердловину. І хоч вода там технічна, то зараз зрозумів її цінність.

– Купаюся зі свердловини. А таке – їсти зварити, чай приготувати – із цієї води. Приїжджають і люди набирають, кому потрібна така вода, – зауважує Анатолій.

Анатолій Дузенко. Фото: Ярослав Шейко

У Томаківці б’ють свердловини

Без води у Томаківці залишилося 9,5 тис. жителів, 2,5 тис. з яких – внутрішньо переміщені особи. У селищі є 30 багатоквартирних будинків – біля них місцеві жителі почали облаштовувати свердловини. Інна Лінивенко мешканка одного з них. Розповідає – як тільки не стало води у кранах, почали радитися з сусідами, як вирішити проблему і хоч трохи полегшити собі життя.

– Організовано було підвіз води для мешканців будинку. Але ми розуміємо, що зима не за горами. Ми не знаємо, як і коли з’явиться вода в кранах у нас. І тому ми розв’язали проблему свердловиною. Мешканці двох будинків – тут 32 квартири, самоорганізувалися і, завдячуючи підтримці селищного голови, ми розв’язали проблему водопостачання бурінням свердловини, – каже жінка і показує на ручну колонку, яка встановлена на подвір’ї між будинками.

Інна Лінивенко. Фото: Ярослав Шейко

Вода у колонці технічна, її беруть з глибини 7 метрів. Її облаштування обійшлося жителям по 300 грн з квартири. Але зі свердловини нині можуть брати воду усі, кому вона потрібна, запевняє Інна.

– Наша колонка дуже зручна у користуванні. Вона передбачена навіть на зимовий час і морози. Тут за бажанням вода є не тільки для оцих двох будинків – мешканці з інших будинків також приходять сюди і набирають воду. Її вистачає.

Централізованого водопостачання немає – а вода у крані вже є

Аби бути з водою у тяжкий час, томаківчани вдаються і до організації складніших схем водозабезпечення. В одній із двоповерхівок на 15 квартир один із мешканців запропонував вихід – облаштувати у підвалі міністанцію подачі води. Сергій Кобяков, за професією енергетик, зробив усі розрахунки для встановлення водонасосної станції та її під’єднання у будинкову мережу.

– Це приміщення, де ми зробили водонасосну станцію. Ємність поставили для води, яку наповнюємо водовозом. Це надала нам громада ємність на 24 куби. Ми її трохи зменшили, щоби було менше води завозити. Потім зробили ось тут по трубі – вивели її у під’їзд, там на вході у під’їзд і пожежним шлангом наповнюється ця ємність, – пояснює чоловік.

Сергій Кобяков. Фото: Ярослав Шейко

Два тижні тому цю м’яку ємність – флекситанк – заповнили 10 кубами питної води із Запоріжжя. Тепер завдяки насосу жителі у будь-який час можуть відкрити кран в оселі або запустити пральну машинку. Аби наразі мати таку розкіш вдома, з кожної квартири довелося скидатися по 1,4 тис. гривень. І, все одно, каже сусідка Надія Тимченко, економити доводиться, бо чиста вода дорога.

– Ну пере машинка, посуд намагаюся мити тією (підвізна вода, – Ред.), щоб зекономити. Ми економимо на всьому. Помили посуд – виливаємо в унітаз. А якщо використовувати стільки води, як раніше – 4 куби в місяць, то мені пенсії не вистачить. Бо теперішній куб був по 250, а який дальше буде – може і 300. І 400, і 500, – розповідає Надія.

Надія Тимченко. Фото: Ярослав Шейко

Такі флекситанки завезли до громади стараннями обласної військової адміністрації. У селищній раді кажуть – ще мають 10 ємностей, які, за потреби і бажанням жителів, можуть видати у безкоштовне користування для облаштування таких водонасосних станцій.

У Томаківці облаштували станцію очищення води

У Томаківці нині працює чотири точки розливу питної води, шість свердловин та 17 точок роздачі технічної. Одна з найбільших – із колишніх фермерських колодязів. Сюди може під’їхати будь-хто і набрати води – є для цього насос.

Через день то робить Леонід Бучан. Чоловік сам із сусідньої Мирівської громади, яка теж лишилася без водопостачання через підрив Каховської ГЕС. Він працює водієм швидкої допомоги та, паралельно, водовоза – уже кілька місяців привозить до Томаківської лікарні воду – 10 кубів на день. А от для домашніх потреб чоловік воду купує.

Чоловік пояснює, що має басейн на 8 кубів, а воду для нього доводиться купувати по 400 гривень за куб.

– Нічого. Найголовніше, щоб була перемога за нами. Тоді розгребемося, – каже він.

Леонід Бучан. Фото: Ярослав Шейко

Тут же, розповідає селищний голова Томаківки Іван Калашник, за сприяння міжнародних партнерів вдалося облаштувати станцію очищення води. Забір роблять із глибини 12 м і протягом години можна отримати 2 куб. м чистої питної води, яку місцеві жителі можуть набрати безкоштовно.

– Береться технічна вода, потім очищується у дві різні ємності і паралельно вони виводяться назовні приміщення, щоб люди могли набирати її. Також ми накопичуємо воду і водовозом розвозимо по населеному пункту. Ми облаштували дистрибуцію на 4-х точках, де стоять 3-кубові, 4-кубові ємності і ми переливаємо цю очищену воду туди і люди по населеному пункту мають, – розповідає Іван.

Втім, цього не вистачає, щоб закрити потребу томаківчан у питній воді.

– В нас є ще фонди, які привозять із Запоріжжя з водоканалу воду, є пункти, облаштовані для цієї води. Але ми все одно не закриваємо всю потребу Томаківки. Навіть не кажучи про села, які теж залежали від централізованого водопостачання. На добу ці установки ще промиваються, тому близько 20-30 кубічних метрів вони здатні виробляти. Щоб в питній воді закрити потребу, то нам таких би точок 4-5 би вистачило, – зауважує селищний голова.

Селищний голова Томаківки Іван Калашник. Фото: Ярослав Шейко

Чекатимуть на дніпровську воду

Томаківські водомережі перебувають на балансі Марганецького водоканалу. Минулого місяця туди запустили подачу технічної води. Та селище знаходиться наприкінці гілки і з технічних причин води не отримало. Тому тут чекають на запуск загальнодержавного магістрального водогону із Запоріжжя.

– По наших землях через Томаківську громаду будується новий водогін за програмою президента. Зараз ми звертаємося до того, щоб нам в цих водогонах побудували відвідну для того, щоб ми могли брати дніпровську воду. І зараз ми розробляємо дорожню карту зі створення власного водоканалу – комунального підприємства, щоб ми могли забезпечити населення водою, – розповів Іван Калашник.

Будівництвом магістрального водогону на ділянці Запоріжжя – Томаківка – Марганець, довжиною майже 77 км, займається ТОВ Група компаній Автострада. На початку вересня на своїй сторінці у Facebook вона відзвітувала про прокладання 20 км трубопроводу.

Фото: Ярослав Шейко