Екологія під час війни. Як не забувати про планету у найважчі часи та прості кроки

Наша планета, наша Україна потребує свідомого відношення до неї кожного з нас навіть під час війни. Це своєрідні благодійні внески у вигляді сортування сміття чи відмови від пластикових поліетиленових пакетів. Свідомість у кожній дії здатна зробити світ і нашу неньку кращим.

Факти ІСТV поспілкувались з командою проєкту Zero Waste School. В межах цього проєкту в українських містах вже 5 років створюються осередки екоактивізму, а після 24 лютого вони змогли продовжити діяльність на Закарпатті, де залучили 12 шкіл до екожиття. Вони створили спецпроєкт Історія екосвідомості українців, де розповіли про те, як змінювалась Україна та українці у контексті екологічних проблем та їх вирішення. Крім цього у спецпроєкті зачіпається актуальна тема впливу війни на екологічну ситуацію.

–  Як за останні роки змінився погляд українців на екологію та проблеми у цій галузі?

– Погляд змінився, докорінно змінився. Мало того, зміни розпочались не лише на рівні активістів, але й на рівні уряду і органів місцевого самоврядування, зокрема управління освіти. Українці стали розуміти, що таке глобальне потепління, концепція 5R, у нас з’явились сортувальні баки на вулицях — це все завдяки просвітницьким заходам і проєктам, яких з кожним роком ставало все більше. У 2014 році розпочався тренд на багаторазові екошопери. Тоді локомотивом екоактивізму була молодь. У різних містах України проводились різні активності, які мали на меті покращення екології свого населеного пункту. Це дуже хороший індикатор. Він показав усьому суспільству, що молодь не стоїть осторонь, а готова діяти задля втілення змін.

– Як війна вплинула на екологічні процеси в Україні?

– Наша природа щодня потерпає від дій агресора. Земля, ліси, повітря та водойми — все це уражене. Ми, українці, вже зараз маємо планувати відновлення. Ми не знаємо, скільки доведеться докласти зусиль, оскільки воєнні дії продовжуються. Про наслідки російської агресії двічі на тиждень інформує Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України.

Однак, крім фізичного впливу, повномасштабне вторгнення зупинило наш екорух, а подекуди і відкинуло назад. До 24 лютого в Україні діяло багато екоініціатив різного масштабу. Від маленьких екопроєктів до Азовсталі, яка в 2018 році розпочала модернізацію і до 2023 року мала стати найбільш екологічним металургійним підприємством Європи.

– Які прості кроки для екології може робити кожен українець щодня і, найголовніше, в умовах війни? З чого почати?

– Як війна не змінила правил сортування сміття, так і пластик, папір та скло нікуди не поділись із нашого повсякденного життя.

Я гадаю, що розпочати необхідно з самоусвідомлення, що відтепер я – екосвідома людина. Зробити це дуже просто. Необхідно проаналізувати те, що ми купуємо, використовуємо та як утилізуємо. Після такого самоаналізу необхідно почати вже перші кроки для економії ресурсів. Наприклад, спершу необхідно відмовитись від одноразового пластику (соломинки, одноразові пакети, вологі серветки). Далі можна спробувати сортувати та знайти, куди можна буде віднести сортоване сміття.

– Що робить Klitschko Foundation у цьому напрямку? Раніше і тепер, коли в країні війна?

– Ми організовуємо проєкт Zero Waste School вже п’ять років. До повномасштабного вторгнення у цьому проєкті брали участь 52 навчальні заклади зі всієї України. Учасники встигли пройти 20-годинний курс, який допоміг їм розібратись із сортуванням відходів, номенклатурою пластика, ініціюванням та плануванням власних екопроєктів.

Після 24 лютого ми вирішили продовжувати проєкт, адаптувавши його під сучасні реалії. Zero Waste School — це не лише онлайн-курс. Це постійна робота: зустрічі з представниками влади, просвітницька діяльність, заручення підтримкою партнерів і спонсорів. Цьогоріч головним пріоритетом для продовження проєкту була безпека. Тому ми вирішили перенести географію проєкту на Закарпаття, де залучили 12 шкіл до участі. Всі вони пройшли непростий шлях, адже на Закарпатті проблеми зі сміттям не були на слуху в громад.

Учасники виконали свою місію успішно та стали рупорами екозмін, які нагадали, що про екологію не потрібно забувати. Зараз 12 шкіл сортують відходи і здають їх на переробку, вісім навчальних закладів, які збирають найбільшу кількість пластику, отримали прес для брикетування відходів. Окрім цього, школи отримали сортувальні баки і компостери для органічних відходів. До кожного закладу був індивідуальний підхід, і з ними працювали ми, як організатори і випускники проєктів.

Команда Klitschko Foundation

– Чому саме зараз ви зробили проєкт Історія екосвідомості українців?

– Щоб перезавантажитись та продовжувати з більшою силою. Зараз багато проєктів зупинились, а у пріоритеті стали інші ініціативи, зокрема закупівля та надання гуманітарної допомоги. Звісно, це логічно, адже неможливо думати про екологію, коли твоєму життю та здоров’ю загрожує небезпека. Проте ми, українці, показали всьому світові свою силу та стійкість до викликів. Ми віримо, що спецпроєкт дасть розуміння людям, на якій стадії екоруху ми зараз, як багато всього ми вже зробили, а скільки всього ще необхідно. Тому необхідно не зупинятись, а продовжувати втілювати екоініціативи, звичайно, з урахуванням безпеки.

– Як не забувати про екологію, коли йде війна, немає світла, води, тепла, а думки лише про те, як вижити?

– Питання складне. Але ось міркування: у нас дуже багато історій учасників, які пройшли окупацію. Рекомендувати щось читачам буде не дуже правильно. Людина завжди спершу має вибрати себе, задовольнити базові потреби (вода, тепло), лише потім перейти до відповідальності за довкілля. Але тим не менш, багато учасників збирають металеві баночки, і потім виготовляють окопні свічки чи встановлюють баки для сортування сміття у бомбосховищах.

–  Чи впав рівень свідомості українців щодо екології під час війни та як саме? Чому?

– Я не вважаю, що впав рівень свідомості, а радше ми припинили про це говорити та діяти. Наприклад, багато підприємств, які працювали над екологічними рішеннями, припинили діяльність. Наприклад, багаторазові сіточки українського виробництва для овочів і фруктів більше не продаються.

– Чи можна приблизно оцінити шкоду, якої завдала війна в Україні?

– Починаючи з 2014 року, у Донецькій та Луганській областях вже встигла сформуватись небезпечна екологічна ситуація. Зараз росіяни чинять справжній екоцид, через їхні дії страждають живі організми: рослини і тварини. Хоч війна ще не завершилась і про наслідки говорити рано. Але шкода, яка нанесена внаслідок військових дій — неоціненна: ракетні бомбардування, масштабні пожежі, зокрема і на підприємствах хімічної галузі, отруєння та знищення тварин і рослин у степах та полях — все це матиме жахливі наслідки, які в перспективі нестимуть більше негативного впливу, ніж навіть Чорнобильська катастрофа.

– На якій стадії екологічної свідомості перебуває Україна зараз?

– З кожним роком стає більше екосвідомих людей. Запитання “як стати еко?” в 2000, 2010 та 2022 році має дуже різні за обʼємом відповіді, і це круто. Зараз можна без проблем дізнатись, як сортувати сміття, де можна здати використані батарейки та чому це потрібно робити. Зараз люди, звичайно, не всі, але мають чітке розуміння, що кожне “я”, кожне домашнє господарство — частина великого екологічного ком’юніті.

Тому, щоб врятувати планету, не потрібно одягати плащ чи костюм. Достатньо просто не купувати щоразу пакет в супермаркеті.

– Які екодосягнення нівелювала війна?

– Одним із прикладів може послугувати сумнозвісний металургійний комбінат Азовсталь.

У 2018 Азовсталь почала екомодернізацю виробництва і планувала, що до 2023 року стане одним із найбільш екологічних представників металургії Європи та України. А скільки локальних екодосягнень могли б статись? Наприклад, одна з наших учасниць проєкту з Херсону, Ольга Демченко, планувала реалізувати толоку на узбережжі Чорного моря і відкрити просвітницьку локацію в самому центрі міста. Однак, після 24 лютого всі її зусилля спрямовані на гуманітарну допомогу мешканцям Херсонської області.

–  Які три основі дати становлення екологічної свідомості можна окреслити та чому вони революційні?

• 2000 рік – прийняття всеєвропейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, розрахованої на 1996-2000 роки. Україна продемонструвала, що вона готова бути частиною екоруху разом зі всім цивілізованим світом.
• 2014 рік – Революція Гідності. Головним її досягненням було усвідомлення усім суспільством того, що ми самі несемо відповідальність за своє життя. Після неї все більше і більше людей почали думати про екологію, наші вулиці заполонили шопери, а слово екоініціатива все частіше з’являється на порядку денному.
• 2018 рік – початок запуску проєкту Zero Waste School. Не лише тому, що це проєкт фонду, а й через те, що проєкт поєднує реальну діяльність разом із просвітницькою не в контексті однієї акції в одному місті. Це неначе “бомба уповільненої дії”, яка в позитивному значенні покаже себе на 100%, а то й більше відстотків у майбутньому, коли ми отримаємо мільйони екосвідомих людей, які знатимуть, як діяти вже і сьогодні.