Дружні до Путіна хунти та підкуп зерном: як Кремль хоче витіснити Україну з Африки та посилити свій вплив

28.07.2023

140 7 хвилин читано

Фото: Getty Images, МЗС

Протягом двох днів, 27 та 28 липня, у російському Санкт-Петербурзі проходить саміт Росія-Африка, в рамках якого до президента Росії Володимира Путіна приїхали африканські лідери, як легітимні, так і самопроголошені.

Втім, у Кремлі не вдалось домогтися такого рівня уваги з боку держав Африки, на який розраховували, хоч офіційна Москва і використала цей захід як привід, щоб спробувати ще більше завдати шкоди Україні.

За мету петербурзького саміту керівництво Росії ставило посилення свого впливу серед країн Глобального Півдня та спробу повернути втрачені позиції, викликані вторгненням в Україну.

Що відбувається на саміті в Росії, як вплинув розрив зернової угоди на африканські держави та яке місце та вплив у цьому всьому має Україна – читайте на Фактах ICTV.

Україна – зерно – Росія – Африка

Африка значною мірою залежить від українського зерна, і вихід Росії з Чорноморської зернової угоди вплинув на економіки африканських держав, через що наразі знову почали зростати ціни на зернові.

Перед рішенням Кремля розірвати зернову угоду, лідери з країн Глобального Півдня закликали РФ не виходити з Чорноморської ініціативи, чим Володимир Путін знехтував.

Для африканських лідерів Путін, який рве важливі для Африки угоди з продовольства, силою намагається міняти кордони на карті та має ордер від Міжнародного кримінального суду, ймовірно, не виглядає як дружня постать.

Цього разу, під час саміту в Петербурзі, лідери Африки знову закликали до реалізації плану мирного врегулювання між Україною та Росією, який був представлений ними ще у червні, коли африканська делегація спочатку завітала до Києва, а потім до Москви.

Для Африки російсько-українська війна – це не лише зростання цін на зернові та соціальні заворушення, викликані нестабільністю економіки. Одночасно це й відсутність тих коштів на допомогу африканським державам, які зараз, з боку країн Заходу, значною мірою перенаправлені на допомогу Україні для відбиття вторгнення РФ.

Замість того, щоб Росія прислухалась до африканських лідерів, Путін спробував позбутися експорту з України на території Африки.

– Наша країна може замістити українське зерно як на комерційній, так і на безоплатній основі. Тим більше, що у нас цього року знову очікується рекордний урожай, – сказав він.

Російський диктатор запропонував надати на безоплатній основі по 25-50 тис. тонн зернових для таких країн, як Буркіна-Фасо, ЦАР, Еритрея, Сомалі, Зімбабве та Малі.

У відповідь на це Путіна піддав критиці генеральний секретар ООН Антоніу Гуттереш.

– Очевидно, що якщо прибрати з ринку мільйони і мільйони тонн зерна, то це призведе до зростання цін. Тож не жменькою пожертвувань деяким країнам ми виправимо цей значний вплив, який зачіпає всіх і всюди, – сказав він.

Незважаючи на те, що Путін займається подібною “благодійністю”, у списку одержувачів безкоштовного російського зерна відчувається геополітичний підтекст. Із шести країн лише Сомалі проголосувала проти Росії в Організації Об’єднаних Націй у лютому, підтримавши резолюцію, яка закликала до припинення війни в Україні. У Малі та Центральноафриканській Республіці російська група найманців Вагнера підтримує авторитарні уряди.

Саміт Росії та деяких держав Африки

Цьогоріч на другий саміт Росія-Африка прибуло лише 17 африканських лідерів, що помітно менше, ніж на перший такий захід, який відбувся у 2019 році й куди приїхало 45 лідерів з 54 держав.

Втім, попри значно меншу кількість глав держав, до Санкт-Петербурга все ж прибули такі впливові лідери Африки, як президенти Єгипту, ПАР та Сенегалу, а також лідери з Камеруну, Конго та Уганди. Також до Росії приїхали і глави хунт з Малі та Буркіна-Фасо, й очільники уряду з Ефіопії, Алжиру та Марокко.

Крім лідерів, до Росії цьогоріч з’їхались делегації з африканських країн, міністри та посли.

У Кремлі меншу кількість представників держав з Африки пояснюють тим, що начебто на африканських лідерів тиснуть США, Франція та інші держави.

Втім, як розповіли BBC-Україна в українському Центрі дослідження Африки, причиною є токсичність Володимира Путіна та РФ для так званого Глобального Півдня.

До схожого висновку дійшли й в редакції The New York Times, які вказують, що суттєве зменшення африканських представників в Петербурзі є показником послаблення позицій Кремля в Африці.

Як зазначає NYT, американські чиновники в приватних розмовах раділи низькій явці на саміті.

Президент Сомалі Хасан Шейх Мохамуд, вірний американський союзник, який раніше дав зрозуміти, що візьме участь у саміті, відмовився в останню хвилину, щоб не дати Путіну символічної перемоги, сказав в інтерв’ю один західний чиновник.

Але в Санкт-Петербурзі деякі африканські лідери засипали Путіна похвалами. Президент Зімбабве Еммерсон Мнангагва, який перебуває під санкціями США, сказав Путіну під час телевізійної зустрічі в кулуарах саміту, що його країна “висловлює солідарність” з Росією в її війні в Україні, згідно з російським перекладом його висловлювань.

Деякі експерти заявили, що позиціонування Кремлем Росії як бастіону консервативних цінностей може знайти відгук у африканських лідерів, які сповідують ті ж самі цінності. До таких лідерів належить Йовері Мусевені з Уганди, який зазнав міжнародної критики за ухвалення жорсткого антигейського закону – і який у четвер опублікував у Twitter зображення усміхненого рукостискання з паном Путіним.

– Це один із способів сказати: “Ми з вами на одній хвилі”, – сказав Мвемба Дізолеле, який очолює Африканську програму в Центрі стратегічних і міжнародних досліджень, маючи на увазі консервативний меседж Росії.

Але над самітом нависла геополітика, оскільки з шести країн, які, за словами Путіна, отримають безкоштовне зерно, лише Сомалі проголосувала проти Росії в ООН у лютому, підтримавши резолюцію, яка закликала до припинення війни в Україні. У Малі та Центральноафриканській Республіці російська група найманців Вагнера підтримує авторитарні уряди.

Цього тижня Кремль заявив, що Путін проведе зустрічі з кожним із присутніх лідерів. Це помітна відмінність від грудневого саміту у Вашингтоні, коли лише деякі з них зустрілися з Байденом віч-на-віч, і, можливо, це свідчить про більш нагальне бажання Путіна зміцнити відносини.

Також невирішеним залишається є питання ПВК Вагнер в Африці після заколоту проти Москви. Експерти вважають, що Кремль спробує використати контакти ватажка найманців Євгенія Пригожина і політичну добру волю в Африці, незважаючи на заколот ПВК.

За словами американських чиновників, Путін ще не вирішив, яким буде майбутній статус Вагнера в Африці або якою буде роль Пригожина.

Неспокій на Африканському континенті

Паралельно з самітом Росія-Африка у таких африканських державах, як Нігер, Конго та Руанда декілька днів тривають заворушення.

Так, перед початком саміту, 26 липня, в Нігері президентська гвардія затримала президента Мохамеда Базума та заявила про повалення його влади. Мохамед Базум був одним із союзників України, його держава підтримувала Україну в рамках Кримської платформи.

При цьому в США не вбачають зв’язку між держпереворотом у Нігері та діяльністю Росії, як, наприклад, активністю ПВК Вагнера.

Попри це, ватажок ПВК Вагнера Євген Пригожин вже публічно підтримав заколот в Нігері.

Вже сьогодні, 28 липня, стало відомо, що військовослужбовці Руанди перейшли кордон Демократичної Республіки Конго та напали на прикордонників. Ця подія, яка відбулась під час саміту Росія-Африка, тільки підсилює ознаки нестабільності на континенті, в той час коли Володимир Путін намагається досягти своїх геополітичних інтересів, користуючись послабленим становищем деяких африканських країн.

Володимир Путін та лідер хунти Буркіна-Фасо Ібрагім Траоре/ Фото: Getty Images

Щодо заколоту в Нігері, то, як пише Bloomberg, якщо військовий переворот завершиться вдало для заколотників, це може утворити на території Африки пояс військових країн, що простягається від Атлантичного океану до Червоного моря, і більшість із них є більш дружніми до Росії, ніж до Заходу.

Нігер є стратегічно важливим для США, Франції та Європейського Союзу, оскільки у перших двох держав є в Нігері військовий контингент, коли ж ЄС розглядав африканську державу як союзника у спробі боротьби з нелегальною імміграцією з Африки.

Успіх заколотників може змусити Нігер піти шляхом сусідніх Малі та Буркіна-Фасо, де уряди були замінені хунтами, які недружньо налаштовані щодо колишньої колоніальної влади Франції та більш дружньо налаштовані щодо Росії.

Посилення впливу Росії в Африці

Крім зерна, РФ протягом останніх місяців активно посилює свою діяльність у країнах Африки, паралельно з цим намагаючись витіснити Україну з континенту.

Російські ініціативи на Глобальному Півдні можуть збільшити залежність континенту від Кремля та російських технологій, пише BBC.

– Йдеться про участь у модернізації сільського господарства, розвиток атомної енергетики (Росія вже будує АЕС в Єгипті), гірничовидобувну промисловість (Росатом планує видобувати уран в Намібії й Танзанії), експорт озброєнь, – пише видання.

Також Росія хоче посилити свій інформаційний вплив у цих державах, регулярно впроваджуючи свої проєкти з африканськими медіа та розширюючи мережу прокремлівських ЗМІ на території Африки.

Крім того, РФ просуває свій вплив і збільшенням кількості студентів у російських університетах, даючи квоти на бюджетні місця студентам з Африки. На континенті також відкриваються і нові філії російських вишів.

В українському Центрі досліджень Африки в коментарі BBC порівняли те, як Росія надає Африці гуманітарну допомогу, зі спробою дати хабар.

– Росія надсилає цивільну техніку (Сьєрра-Леоне), безкоштовні добрива (Кенія, Малаві), мобільні лабораторії з виявлення інфекцій та лікарські місії. Сомалі на саміті списали майже $690 млн боргу. Всі вказані країни об’єднує те, що вони підтримують цілісність України в ООН, – пише BBC.

Чим може відповісти Україна

Сьогодні, враховуючи російсько-українську війну, офіційний Київ не може дати подібне країнам Африки, враховуючи різницю в ресурсах між Україною та РФ.

Водночас, паралельно зі зростанням російської уваги до Африки, протягом останнього року зростає і вплив України на Глобальному Півдні: збільшуються дипломатичні зв’язки українського МЗС з африканськими державами, делегації лідерів країн Африки їздять із пропозиціями до Києва, а делегації африканських журналістів приїжджають до президента Володимира Зеленського та беруть в нього інтерв’ю.

Протягом останьного року український лідер мав перемовини з десятками колег з Африки, а очільник МЗС Дмитро Кулеба відвідав 11 країн регіону з офіційними візитами. Також, в рамках ініціативи Grain from Ukraine, з українських портів було експортовано 200 тис. тонн зерна в Африку.

Примітно, що під час початку саміту Росія-Африка глава українського зовнішньополітичного відомства Кулеба перебував у відрядженні в Ліберію, де був почесним гостем на святкуванні ліберійського дня незалежності.

Президент Ліберії та глава МЗС України Дмитро Кулеба / Фото: МЗС України

Втім, як зазначає BBC, збільшення активності з боку лише офіційного Києва не є достатнім, щоб переважити російський вплив.

– Українські аграрні компанії могли б не лише постачати зерно, але й сприяти модернізації сільського господарства африканських країн, які на тлі війни дедалі більше кажуть про необхідність самозабезпечення продовольством. Росія вже пропонує свої послуги в цій сфері, – пише видання.

А африканська потреба у впроваджені цифрових послуг може рівнятись на українські IT-компанії, які б могли впровадити свої проєкти на території континенту.

Через початок російського повномасштабного вторгнення з України виїхало чимало африканських студентів, що також не дає плюсів впливу Києва в Африці.

На думку експертів, завершення російсько-української війни перемогою України могло б надати безпекових гарантій для країн заходу Африки, які страждають від джихадистських організацій.

Дружні до Путіна хунти в Малі та Буркіна-Фасо здобули свою владу саме через невдачі цивільних урядів у боротьбі з джихадистами.

У Центрі дослідження Африки відзначають, що ключовим питанням є те, як їх зацікавити діяльністю на континенті, бо МЗС може надавати допомогу, але аж ніяк не визначати плани компаній.

– Відмінність України від Росії – в тому, що в багатьох секторах для потенційної співпраці домінують приватні компанії, – пише видання.

Сьогодні так само залишається досить мало українських компаній, які залучені до співпраці з Африканським континентом, а вплив державних структур та кількох неурядових організацій України в Африці не є настільки помітним. Цього тим паче не вистачає, порівняно з тим, що намагається розгорнути на території Глобального Півдня Кремль.