Україна і світ

Друга після мами: чому бабусі так важливі у вихованні дітей

Вчені Університету Еморі в США вперше просканували мозок бабусь, коли вони переглядають фотографії своїх маленьких онуків, і отримали нейронний знімок особливого зв’язку між поколіннями.

– Що відразу впадає в очі, так це активація областей мозку, пов’язаних з емоційною емпатією, – зазначає професор антропології і провідний автор дослідження Джеймс Ріллінг.

На його думку, це говорить про те, що бабусі орієнтовані на те, щоб відчувати те ж, що і їхні онуки, коли вони спілкуються з ними. Якщо онук посміхається, вони відчувають радість дитини. Якщо плаче, бабусі відчувають її біль і страждання.

Навпаки, дослідження показало, що, коли бабусі переглядають зображення своєї дорослої дитини, вони виявляють більш сильну активацію в тій області мозку, яка пов’язана з когнітивною емпатією. Іншими словами, вони намагаються зрозуміти, що думають або відчувають їхні дорослі син або дочка, але не в такій емоційній мірі, як щодо онуків.

– У маленьких дітей, ймовірно, розвинулися риси, що дозволяють управляти не тільки материнським мозком, а й почуттями. У дорослої дитини немає такого милого фактору, тому вона не може викликати таку ж емоційну реакцію, – говорить Ріллінг.

І додає, що ставився до цього дослідження дуже особистісно, тому що сам провів багато часу, спілкуючись з обома своїми бабусями, досі тепло згадуючи ці моменти.

На думку дослідників, вчені відносно рідко вивчають мозок літньої людини, не кажучи вже про деменцію або інші порушення старіння.

– Тут ми підкреслюємо функції мозку бабусь, які можуть відігравати важливу роль у нашому соціальному житті та розвитку, – зазначає автор.

За його словами, це важливий аспект людського досвіду, який в значній мірі залишався поза увагою нейробіології.

А тим часом в нейробіології з’являються докази існування глобальної системи батьківської турботи в мозку. І вчені захотіли подивитися, як бабусі можуть вписатися в цей зразок.

– Ми часто припускаємо, що батьки – найважливіші особи, що забезпечують догляд після матерів, але це не завжди так. У деяких випадках саме бабусі – головні помічники, – каже Ріллінг.

У більш сучасних суспільствах накопичуються дані про те, що позитивно залучені до виховання бабусі асоціюються з дітьми, які мають кращі результати по ряду показників, включаючи академічні, соціальні, поведінкові та фізичне здоров’я.

У рамках поточного 50 учасників дослідження заповнили анкети, надавши детальну інформацію, наприклад, скільки часу вони проводять зі своїми онуками, чим займаються разом і наскільки сильно до них прив’язані.

Вони також пройшли функціональну магнітно-резонансну томографію (фМРТ), щоб виміряти функцію їхнього мозку, коли вони переглядали фотографії свого онука, невідомої дитини, одностатевого батька онука і невідомого дорослого.

Результати показали, що при перегляді зображень своїх онуків більшість учасників проявляли більшу активність в областях мозку, пов’язаних з емоційним співчуттям, в порівнянні з тим, коли вони переглядали інші зображення.

Бабусі, які сильніше активували області, пов’язані з когнітивною емпатією, при перегляді фотографій своїх онуків, повідомили в анкеті, що вони хотіли б більшої участі в догляді за онуком.

Основна проблема, про яку говорили багато учасників, полягала в тому, щоб не втручатися, коли вони не погоджувалися з батьками з приводу того, як слід виховувати онуків і які цінності їм слід прищеплювати.

Багато також відзначили, що в статусі бабусі не відчувають такого великого фінансового тиску і гострої нестачі часу, як при вихованні своїх дітей.

Джерело ФАКТИ. ICTV
2021-11-17 12:48:19

Back to top button