Дітей розриває, а ти не можеш нічого зробити: прикордонники про оборону Маріуполя та життя після полону

Вони ті, хто першими бачили окупанта на підступах й обороняли наші кордони. Захисники Маріуполя, воїни, які проявили себе в боях на різних напрямках. 12 прикордонників та їхні сім’ї отримали ключі від квартир на Львівщині. Шестеро бійців зазнали важких поранень у боях за Маріуполь та повернулися з полону. Нині вони облаштовують своє нове помешкання.

– Морально дуже давили, постійно це: “Ви нікому не потрібні”. Вірили, сподівалися. Думками про сім’ю, про рідну Україну. Так і вижили, – каже прикордонник Сергій.

Сергій – боєць прикордонного загону. Велика війна застала його під час виконання служби, яку він несе з 2015 року. Сергій – той, хто боронив рідний Маріуполь із перших днів. 24 березня у боях за місто під час артобстрілу був важко поранений. Чоловік повністю втратив зір, вибухом йому відірвало руку. Рятували його на Азовсталі.

– Потрапив в польовий шпиталь, підземного типу бункер. Нас там знаходилось 200-250, а то бувало більше. Ну переповнений, спали плече до плеча, шана велика нашим медикам. Там не було хірург чи він там окуліст, а він медик. Він робив все, – каже прикордонник.

Коли Азовсталь перейшла під контроль окупантів, Сергія та побратимів узяли в полон.

– Ми перші 10 днів були в Оленівці, потім нас таких більш важких, з пораненнями розмістили по міським лікарням Донецька. Окремі поверхи для полонених виділяли. Медичної ніякої допомоги не було. Перебинтовували одним і тим самим бинтом кілька разів, – говорить чоловік.

У полоні чоловік пробув півтора місяця. У червні оборонців Маріуполя обміняли, зокрема й Олександра.

– Мене не були, тому що я поранений. Тому що я прикордонник. Ставлення було трошки інше. Серед тих осіб ,які мене допитували були зрадники з України, – говорить Олександр.

Нині військовослужбовці проходять реабілітацію, щоб якнайшвидше знову боронити Батьківщину.

– Війна не скінчилася, війна продовжується, люди гинуть кожен день. І у Маріуполі найбільша трагедія для військового, для справжнього військового, коли ти бачиш, що місцеві гинуть, а ти не можеш нічого зробити. Ти біжиш отримуєш поранення, а дітей розриває в хлам.  А росіяни кажуть, що то робив Азов безпілотниками, – додає чоловік.

За незламність, титанічну мужність і захист України Олександр, Сергій і ще десятеро прикордонників отримують ключі від квартир. Адже у більшості житло залишилося на окупованих територіях.

Дехто з прикордонників уже встиг облаштувати нові домівки меблями. Дружина Сергія радіє великій кухні, а син Кирило – власній кімнаті.

– Це картина, вона мені дуже нагадує мого котика Арчі, ну він ,на жаль, зараз у Маріуполі, але коли приїде, ця картина буде для нього. Я її повішу ось тут, – говорить Кирило.

Олександру теж довподоби нове помешкання. Та каже, краєвид із вікна уже не той.

– Порівняно з Маріуполем відсутність морського повітря, я думаю, з часом все одно повернемося на ті території. Ми їх не втратили, ми зробили маневр. На жаль, противник дуже сильний,  але ми його переможемо все одно, – наголошує Олександр.

Фото: скрін з відео