День поранення пам’ятає до хвилини: медики готують воїна до протезування руки

У Міністерстві охорони здоров’я розповіли історію поранення та реабілітації українського воїна Тараса Горбача.

Мобілізація

Тарас Горбач народився і виріс у місті Полонному Хмельницької області. До повномасштабного вторгнення працював у Києві на будівництві, займався монолітними конструкціями.

У серпні 2024 року чоловіка мобілізували. Він служив у 1126-му стрілецькому батальйоні 25-ї бригади і виконував бойові завдання під Покровськом.

Поранення

День свого поранення Тарас пам’ятає до хвилини.

– О 10.45 ворожа 120-мм міна розірвалася поруч зі мною. Перша міна оглушила, не знаю, як я почув другу і прикрив голову рукою. І завдяки цьому всі осколки відлетіли в руку. Ще один уламок пробив каску. Доля вберегла від смерті, – згадує Тарас.

За словами воїна, він намагався сам собі допомогти. Але оскільки погано переносить вид крові, першу допомогу йому надали побратими. Потім ішов два кілометри до евакопункту. Дорога зайняла чотири години.

– Я падав і піднімався. Бо в голові було одне: вдома чекає донька, – розповідає Тарас.

Сам виховує доньку

6-річна донька Олександра – промінчик світла для Тараса. Каже, що заради неї продовжує боротися. Чоловік сам виховує дитину. А поки він відновлюється, з дівчинкою перебуває бабуся.

Проте донька щодня телефонує батькові, а без вечірньої розмови з ним узагалі не може заснути. Аби якнайшвидше повернутися до дитини, Тарас наполегливо працює разом із фахівцями з реабілітації.

Реабілітація

Спочатку лікарі намагалися врятувати кінцівку. Воїн переніс кілька операцій. На жаль, вони не допомогли: у глибоких шарах тканини вже відмерли. Тож лікарі прийняли рішення ампутувати руку. А тепер – відновлення перед протезуванням.

Спочатку рука майже не рухалася, біль сковував кожен рух. Навіть найпростіші вправи здавалися випробуванням, але завдяки щоденним заняттям він поступово відновлювався.

Спочатку він не міг підняти руку взагалі, а тепер – вона не болить, рухи стали більш впевненими, і він готовий до протезування. Лікарі відзначають чудовий прогрес і силу духу Тараса. І кажуть, що його кінцівка повністю готова до протезування.

За кілька місяців чоловік отримає механічний протез за державною програмою. І вже має плани, що робитиме далі.

– Хочу відкрити власне кафе в рідному місті. Уже склав план, чув, що держава допомагає, тож планую скористатися цією можливістю. А ще хочу продовжити вирощувати малину та смородину – цим займався ще до війни, – каже Тарас Горбач.