”Чорна смерть”: чи може викликати нову пандемію чума, про яку почали забувати

19 липня 2022 року в Китаї офіційно підтвердили випадок бубонної чуми, захворів 45-річний пастух.

Вже третій рік поспіль у світі вирує пандемія коронавірусу. Всі сили були направлені на боротьбу з ним. Люди почали забувати про інші страшні хвороби, які в минулі століття були причиною вимирання цілих народів на всіх континентах.

Одна з таких страшних хвороб – чума, що вирувала не одне століття і викликала містичний жах у людей. Її ще називали “чорною смертю”, оскільки ніякого лікування не існувало. Багато хто вважає, що чума стала вже історією. Але…

Раз у раз знову з’являються новини про випадки захворювання бубонною чумою з летальними наслідками (як на Мадагаскарі в 2017 році). Ніби й далеко від України, але водночас зовсім близько з огляду на нинішній відкритий простір для туристичних поїздок, останні афганські події, масові переміщення біженців.

Чи готуватися нам до гіршого? З цим питанням ми звернулися до Наталії Видайко, завідувачки референс-лабораторії з дослідження особливо небезпечних патогенів Центру громадського здоров’я МОЗ України.

– Наталіє Борисівно, а що ж це за хвороба така – чума, про яку більшість українців знають лише з історії?

– Чума – гостре інфекційне захворювання бактеріальної етіології (збудник – Yersinia pestis), належить до особливо небезпечних інфекцій. Це природно-осередкова зоонозна хвороба, носіями якої є дикі гризуни, а переносниками – блохи, що паразитують на них.

Хвороба характеризується високою летальністю.

Зараження людини відбувається від укусу інфікованими блохами (бубонна або септична форма), після контакту з хворими або загиблими від чуми гризунами, а також під час забою та обробки хворих на чуму верблюдів. Чума може передаватися від людини до людини повітряно-крапельним шляхом (легенева чума – найбільш небезпечна форма), а також при контакті з трупами або речами померлої людини (здебільшого – бубонна чума). Хвороба поширюється стрімко, як пожежа в сухому лісі. За дві тисячі років чума вбила сотні мільйонів людей. Недарма її прозвали “чорною смертю”.

Перша згадка про чуму зустрічається в давньоєгипетському манускрипті і належить до IV століття до нашої ери. А взагалі людство пережило три пандемії чуми. Під час другої пандемії в XIV столітті померло приблизно 75 млн людей. Природа хвороби тоді ще була невідомою, але щоб припинити її поширення, розділяли хворих і здорових. Так з’явилося те, що згодом назвали карантином.

– Як ми знаємо, під час чумних епідемій застосували і перші маски, що мали дещо зловісний вигляд.

– Так, а ще – довгий халат із накрохмаленого льону, довгі рукавички і високі чоботи, що і стало прообразом перших засобів індивідуального захисту (ЗІЗ). І сьогодні один із варіантів ЗІЗ, що застосовується на практиці, так і називається – протичумний костюм.

– Мабуть невипадково збудник чуми вважається біологічною зброєю?

– Так, причому, з давніх-давен. В історії збереглися відомості про те, що в 1346 році за наказом хана Золотої Орди Тохтамиша на територію генуезької фортеці Кафа (нинішня Феодосія), що перебувала в облозі, закидували трупи людей і тварин, які загинули від бубонної чуми, а також заражені ковдри. В результаті Кафа здалася, а чума поширилася всією Європою, викликавши страшну епідемію, яка забрала життя приблизно 10% населення тодішнього світу.

Із чумою, а точніше з її носіями – щурами, теж пробували боротися біологічною зброєю. Епідемія чуми в Одесі в 1902 році пішла на спад після застосування… збудника щурячого тифу. В Одеській бактеріологічній станції (пізніше Одеська протичумна станція, а нині це Український науково-дослідний протичумний інститут ім. І.І. Мечнікова МОЗ України) були виготовлені тисячі флаконів культури збудника щурячого тифу. Протягом кількох днів шматочки хліба, просочені цією культурою, розкидалися містом. Однак біологічний метод боротьби з пацюками не знайшов подальшого застосування, як не надто ефективний.

Масові спалахи чуми тривали аж до кінця XVIII століття. Вчені вважають, що чума забрала життя близько 60% жителів Європи.

У науковій літературі описано показовий випадок про спалах чуми в Києві на Подолі в 1770 році, куди прибув купець із Польщі. Через кілька днів він і вся його сім’я захворіли і померли. Лікарі не змогли одразу розпізнати чуму, жодних протиепідемічних заходів не було вжито, почали хворіти і вмирати сусіди. Лише через кілька тижнів Поділ був ізольований загоном солдатів, проте чума встигла охопити все місто і палала півроку.

– А що ж сталося в XIX столітті, коли чумні епідемії несподівано зійшли нанівець? Чи справді причина цього в дотриманні найсуворішого карантину і повсюдного винищення щурів? Або все ж таки мають рацію деякі вчені, які стверджували, що з плином часу (нехай і обчислюваного століттями) геном чумної палички зазнав мутацій, які зробили хворобу менш заразною?

– Не маю достовірної інформації стосовно мутації геному Yersinia pestis в історичному ракурсі. Цілком можливо, хоча треба зауважити, що мутації бактерій – процес набагато  складніший і повільніший, ніж мутації вірусів. Очевидно, що перемога над пандеміями і епідеміями чуми стала можливою завдяки карантинним, протиепідемічним, дератизаційним, санітарно-гігієнічним заходам. Д. Самойлович, Д. Заболотний, Н. Гамалея, І. Мечніков та багато інших епідеміологів, мікробіологів доклали чимало зусиль, щоб трагічну чумну сторінку історії було перегорнуто.

На жаль, і досі чума не зникла зовсім, тож її небезпеку не варто недооцінювати. Бактерія Yersinia pestis, що викликає страшну хворобу, продовжує жити і прекрасно почувається в диких популяціях гризунів, які мешкають в Азії, Африці, обох Америках… В Європі природні осередки чуми розташовані в Російській Федерації (Чеченська республіка, Республіка Дагестан, Калмикія, Кабардино-Балкарія, Карачаєво-Черкесія, Ставропольський край, Астраханська область), а також в Казахстані, Азербайджані, Вірменії та Грузії.

У 2003 році, після п’яти десятиліть відсутності, бубонна чума серед людей повторно виникла в Алжирі (Північна Африка), що свідчить про циркуляцію збудника чуми серед тварин у цьому регіоні. Останній спалах чуми було зареєстрований зовсім нещодавно – навесні 2019 року у Внутрішній Монголії. Деяких хворих врятувати не вдалося, хоча цю хворобу на початкових стадіях успішно лікують антибіотиками. Підкреслю слова – “успішно” і “на початкових стадіях”.

– Насторожує, що саме стосовно чуми останнім часом застосовують тривожний термін reemerging (“повернення”).

– Так, вже п’ять держав – Індія, Мозамбік, Індонезія, Алжир, Лівія – повідомили про повернення чуми після 30-50 років цілковитої відсутності цієї страшної хвороби. Попри те, що на території України немає природних осередків чуми, однак існує ймовірність завезення інфекції з інших країн, з огляду на інтенсивні міжнародні зв’язки.

Інкубаційний період, коли заражена людина ще не має клінічних симптомів, триває від одного до семи днів, за цей час вона може подолати відстань з будь-якого куточка планети. Українцям, які повертаються з подорожей країнами, де реєструється чума, треба знати її симптоми. У зараженої людини раптово підвищується температура, з’являється озноб, головний біль і ломота в тілі, а також слабкість, нудота та блювання. Потім запалюються і стають болючими лімфатичні вузли, найчастіше в паху, рідше – під пахвами. Утворюються помітні припухлості – “бубони”, які можуть перетвориться в гнійні рани, якщо діагноз поставлений неправильно і не призначене адекватне лікування. Нелікована бубонна чума може поширитися на легені, причому дуже швидко – протягом доби. А легенева форма чуми – одна з найбільш смертоносних хвороб. Якщо лікування не розпочати вчасно, летальний результат цілком імовірний.

– Чи готові сьогодні відповідні служби в Україні до непередбачених ситуацій?

– Стосовно готовності закладів охорони здоров’я наведу приклад. В 1990-роках в Україну була доставлена велика партія шкіряного матеріалу з Індії. Вже після того, як він частково був направлений на декілька об’єктів, надійшло повідомлення про підозру зараження шкіри на чуму. Лабораторії особливо небезпечних інфекцій тодішніх санітарно-епідеміологічних станцій відпрацювали багато матеріалу на виявлення збудника чуми. На щастя, вся партія товару виявилася не заразною, а санепідслужба продемонструвала готовність до реагування на надзвичайну ситуацію.

Варто також зазначити, що здійснення вибіркового моніторингу циркуляції мишоподібних гризунів на суднах морського флоту і територіях портів, що мають міжнародні судноплавні зв’язки з неблагополучними країнами щодо виникнення чуми, покладено нині на Держпродспоживслужбу.

А установи МОЗ України – Центр громадського здоров’я, Український науково-дослідний протичумний інститут ім. І.І. Мечнікова, обласні центри контролю та профілактики хвороб – за необхідності можуть сьогодні провести лабораторні дослідження на чуму. Україна багато років поспіль не має практичних прецедентів, при цьому постійно підтримує компетентність персоналу та забезпеченість діагностичними препаратами.