Чому Росія програє війну: експерти назвали причини успіху ЗСУ

День за днем, поступово і впевнено наші сили оборони звільняють від російських загарбників тимчасово окуповані території України.

Факти ICTV поцікавилися у військових експертів про головні причини наших успішних операцій. На запитання відповідали Олег Жданов, Михайло Самусь та Сергій Грабський.

Головні чинники успіху наших оборонних та наступальних операцій – це вмотивовані та підготовлені війська і мудре керівництво, яке спроможне опановувати і застосовувати нові методи ведення війни. А головнокомандувач Валерій Залужний та керівник Генштабу Сергій Шаптала – це наш щасливий квиток в плані обороноздатності країни, переконаний Олег Жданов.

— Сьогодні ЗСУ застосовують такі методи ведення війни, які РФ не може навіть у повному обсязі осягнути. От наприклад: розбиття, або пошкодження системи логістики. За рахунок знищення запасів і руйнування системи логістики ми досягаємо зниження бойових потенціалів передових частин.

А потім – раптовий прорив оборони і швидке просування в глиб оборони противника. Ми фактично застосовуємо історичні, я би сказав, методи ведення війни, які колись розробив наш земляк і співвітчизник Нестор Махно, – каже Жданов.

Як приклад сучасного підходу до ведення бойових дій Жданов наводить Харківську наступальну операцію. На його думку, це справжня стратегічна гра, у якій наші очільники переграли Генштаб РФ. Фактично вони змусили росіян повірити у те, що було потрібно нам.

— Це була інформаційно-психологічна спецоперація, в якій були задіяні всі, включаючи вище політичне керівництво держави. Нам вдалося переконати Генштаб Росії в тому, що головний напрямок контрнаступу буде на півдні.

Росіяни стягнули туди свої найбільш боєздатні і чисельні частини і створили велике угрупування військ на правому березі Дніпра. Ми ж його замкнули фактично в пастці.А потім знайшли найслабкіше місце в їхній обороні і вдарили.

Фото: Генштаб ЗСУ

Жданов зазначив, що сьогодні росіяни не можуть скористатися військами на правому березі Дніпра. Він вважає, що у такому успішному контрнаступі важлива роль інформаційної складової. Жданов впевнений, українські ЗМІ реально допомогли реалізувати Харківську операцію.

— На мій погляд, тут головний чинник: це дозування і злив тієї інформації, яка була необхідна на користь Генштабу. Вони знали, що ЗМІ це підхоплять. І головне, щоб все це виглядало дуже переконливо. Що зрештою і вдалося досягти.

Заступник директора Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння Михайло Самусь головними факторами успішних дій наших військ вважає ретельне планування кожної операції, що базуються на даних розвідки, та сам спосіб ведення війни.

— Наші генерали не б’ються головою об стіну, як російські. Ті три місяці б’ються об одні й ті ж оборонні позиції, просто знищуючи власний особовий склад. Вони також використовують просто неймовірну кількість боєприпасів, ведучи війну XX, а можливо й XIX століття, а не XXI століття. Наша ж армія веде асиметричну війну, тому що не можна Україні вести симетричну війну з РФ, – каже Самусь.

Українська армія використовує модель розвідувально-ударного комплексу. Зараз це можна називати мережево-центрична війна. Цей принцип, нагадує Михайло Самусь, відомий ще з 50-х років ХХ століття. Його суть – всі ЗС мають бути єдиним комплексом, в якому діє потужна і якісна розвідка на всіх рівнях.

Окрім загальної інформації та аналітики розвідка дає точні координати цілей противника в реальному часі. Ці координати у режимі реального часу передаються на центри ухвалення рішень – на командні пункти в автоматизованих системах управління.

 — Звісно, що інформація йде лише сучасними системами зв’язку. Адже без зв’язку, без системи управління, навіть за чудової розвідки, розвідувально-ударний комплекс не працює. А з командних пунктів координати цілей противника практично в реальному масштабі часу надходять на засоби ураження, які мають бути високоточними. І коли все це працює – виходить армія XXI століття. Саме таким чином нині діє українська армія.

Фото: Генштаб ЗСУ

Самусь переконаний, у нас дуже якісна та потужна розвідка. А військове командування ухвалює професійні і креативні операції, як на стратегічному, так і на оперативному рівнях.

 — У нас на тактичному рівні свобода дій командирів дозволяє їм досягати цілей операції, але за рахунок того, як саме вони розуміють обстановку. Це дозволяє використовувати їхні знання, уникаючи тих проблем, які є в російській армії. Ця кострубата, от така закостеніла вертикаль, яка заважає адаптуватися і гнучкіше реагувати на зміни обстановки.

Таке ведення війни можливе лише на сучасній високоточній зброї, яку нам надають наші партнери. Експерт переконаний: без їхньої допомоги у розвідці, у зв’язку і в автоматизованих системах управління, і в озброєннях, нам було би дуже важко.

—  Але все ж таки без високоточної зброї, без безпілотників, зокрема Bayraktar, це було би дуже важко зробити. Без HIMARS, які можуть високоточно знищувати цілі, які надаються нашою розвідкою. Це безперервний процес, але завдяки цьому нам вдається воювати не так, як росіяни.

Саме поява HIMARS суттєво змінила ситуацію на фронті. Їх почали застосовувати для знищення командних пунктів, складів з боєприпасами, ліній постачання, логістики та зв’язку.

— Все це робили, щоб росіяни не мали того розвідувально-ударного комплексу, ні зв’язку, ні командних  пунктів – тобто систем управління. Щоб у них не було боєприпасів. Саме завдяки таким вдалим діям українська армія досягає того, що ми бачимо. Звільнення населених пунктів – це вже вершина айсбергу.

Фото: Генштаб ЗСУ

Військовий експерт Сергій Грабський виокремлює два головні фактори вдалих оборонних і наступальних операцій: наші мотивовані Збройні сили і сучасну зброю, яку нам дають партнери.

— Зараз вже можна говорити, що ціною неймовірних втрат, неймовірної мужності наших бійців у травні-червні нам вдалося виграти певний час, щоб провести повномасштабну підготовку наших бойових підрозділів. Йдеться про територіальну оборону та добровольців, які стримували фронт у найгарячішій фазі війни.

Це перше, тобто мотивація і бойова підготовка особового складу. Друге – це надходження зброї яка відповідає наступальним потребам наших військ. А саме: системи залпового вогню, артилерія, броньована техніка і авіація.

Наші війська руйнують дві основи, на яких базується могутність російської армії, яка є жорстко структурована, переконаний Сергій Грабський. Так звана “друга армія світу” діє згідно з положень оперативного мистецтва XX століття, вважає він.

Російські загарбники намагаються втримати всю територію, розтягнувши всі свої війська вздовж лінії зіткнення. На думку експерта, росіяни у багатьох випадках проспали зосередження наших військ. А українські війська, завдяки досконалій системі управління і міжвидовій взаємодії, вдало маневрують.

— Наша армія веде маневрову оборону і робить глибокоешелоновану мережу бойових позицій. Росіяни, слідуючи тому шаблону, створюють просто ротні позиції, батальйонні позиції, але вони, знову ж, не можуть розтягнутися. Тобто, їх дуже мало для того щоб створити ешелоновану оборону.

Так, у них загалом більше військ, але ця кількість військ розмазана вздовж всієї лінії фронту. Або використовується з незрозумілих причин на ділянці між Бахмутом і Мар’їнкою для продовження наступальних дій.

Фото: Генштаб ЗСУ

Саме для поновлення своїх сил росіяни й оголосили часткову мобілізацію, вважає Грабський. Але вона навряд чи  суттєво їм допоможе. Адже навіть сотні тисяч нових мобілізованих без підготовки мало що зможуть. Для їхнього навчання потрібно хоча б пів року, а це означає непроведення активних бойових дій протягом такого ж терміну, чого РФ не може собі дозволити.

Як приклад, Грабський наводить ситуацію із так званим третім армійським корпусом. Його цілком логічно підготували і висували з глибини РФ. В нормальному війську він мав би застосовуватися як окрема оперативна одиниця. Але його просто розірвали на клаптики і окремими підрозділами намагалися залатати всі дірки на фронті.

— Вони вирішили діяти так, як вони звикли. Тобто використовувати мобілізаційні ресурси для того, щоб поповнити ці втрати і втримати ситуацію. Існує влучне визначення: вони мають не солдатів, а охоронців окопів. Ця фраза повністю характеризує на що спроможні ці “мобіки”. Наразі вони не спроможні проводити якісь серйозні наступальні дії.

Вести повномасштабний і одночасний наступ на всьому фронті наші війська наразі не можуть. Але ми можемо створити такі передумови, за яких противник вже нездатний буде проводити якісь серйозні операції.  

Грабський назвав дві ділянки фронту, де найближчим часом наші війська зможуть досягти певного успіху: на Луганщині і Херсонщині.

— Перше. Ми вже взяли під вогневий контроль дорогу Сватово-Кремінна. Тобто, ми фактично вже оперуємо на території Луганщини. Якщо ми візьмемо під фізичний контроль цю дорогу – фактично оборона Сіверодонецька буде дуже-дуже обмежена.

Скріншот: ISW

Друге. Ми зараз маємо певне просування. Я не буду називати які населені пункти на Херсонщині. Але це дає нам підстави говорити, що бодай частина ЗС, яка оперує на правому березі Дніпра, може невдовзі опинитися в оточенні. І буде знищена. Вони не можуть звідти піти. Вони будуть фізично знищені.