Чи буде нова пандемія: вчені знаходять нові віруси в льодовиках, що тануть

Аналіз арктичного озера показує, що віруси та бактерії, замкнені в льоду, можуть знову пробудитися та заразити дику природу.

Згідно з новими даними, наступна пандемія може виникнути не від кажанів чи птахів, а від танучого льоду.

Генетичний аналіз ґрунту та озерних відкладень з озера Хазен, найбільшого високогірного прісноводного озера в Арктиці, свідчить про те, що ризик розповсюдження вірусу – коли вірус вперше заражає нового господаря – може бути вищим поблизу танення льодовиків.

Отримані дані свідчать про те, що підвищення глобальної температури через зміну клімату стає більш імовірним, що віруси та бактерії, замкнені в льодовиках і вічній мерзлоті, можуть знову пробудитися та заразити місцеву дику природу.

Наприклад, у 2016 році спалах сибірської виразки на півночі Сибіру, ​​який вбив дитину та заразив щонайменше семеро інших людей, пояснюється хвилею спеки, яка розтопила вічну мерзлоту та оголила тушу зараженого північного оленя. До цього останній спалах в регіоні був у 1941 році.

Щоб краще зрозуміти ризик, який становлять заморожені віруси, доктор Стефан Аріс-Брозу та його колеги з Університету Оттави в Канаді зібрали зразки ґрунту та опадів з озера Хазен, поряд із тим місцем, куди стікала тала вода з місцевих льодовиків.

Потім вони секвенували РНК і ДНК у цих зразках і запустили алгоритм, який оцінював шанси цих вірусів інфікувати неспоріднені групи організмів.

Дослідження, опубліковане в Proceedings of the Royal Society B, показало, що ризик передачі вірусів новим господарям був вищим у місцях, куди надходила велика кількість льодовикової талої води – ситуація, яка стає більш імовірною в міру потепління клімату.

Команда не визначила чи здатні ці віруси викликати інфекцію. Однак інші недавні дослідження показали, що невідомі віруси можуть тинятися в льодовиках. Наприклад, минулого року дослідники з Університету штату Огайо в США оголосили, що знайшли генетичний матеріал 33 вірусів – 28 із яких нові – у зразках льоду, взятих із Тибетського плато в Китаї. Виходячи з їх розташування, вік вірусів оцінюється приблизно в 15 тис. років.

У 2014 році вченим Французького національного центру наукових досліджень в Екс-Марселі вдалося оживити гігантський вірус, який вони виділили з вічної мерзлоти Сибіру, ​​зробивши його заразним вперше за 30 тис. років. Автор дослідження Жан-Мішель Клавері тоді сказав BBC, що оголення таких шарів льоду може бути рецептом катастрофи.

Незважаючи на це, команда Аріс-Брозу попередила, що до тих пір, поки віруси та їхні переносники не присутні в навколишньому середовищі одночасно, ймовірність драматичних подій, ймовірно, залишається низькою.

З іншого боку, прогнозується, що зміна клімату змінить діапазон існуючих видів, потенційно приводячи нових господарів у контакт із стародавніми вірусами чи бактеріями. Чи призведе це до пандемії? Ми абсолютно не знаємо.

Проте  потрібно дослідити мікробні світи по всій нашій планеті, щоб зрозуміти ці ризики в контексті, вважають вчені.

Аналіз арктичного озера показує, що віруси та бактерії, замкнені в льоду, можуть знову пробудитися та заразити дику природу.

Згідно з новими даними, наступна пандемія може виникнути не від кажанів чи птахів, а від танучого льоду.

Генетичний аналіз ґрунту та озерних відкладень з озера Хазен, найбільшого високогірного прісноводного озера в Арктиці, свідчить про те, що ризик розповсюдження вірусу – коли вірус вперше заражає нового господаря – може бути вищим поблизу танення льодовиків.

Отримані дані свідчать про те, що підвищення глобальної температури через зміну клімату стає більш імовірним, що віруси та бактерії, замкнені в льодовиках і вічній мерзлоті, можуть знову пробудитися та заразити місцеву дику природу.

Наприклад, у 2016 році спалах сибірської виразки на півночі Сибіру, ​​який вбив дитину та заразив щонайменше семеро інших людей, пояснюється хвилею спеки, яка розтопила вічну мерзлоту та оголила тушу зараженого північного оленя. До цього останній спалах в регіоні був у 1941 році.

Щоб краще зрозуміти ризик, який становлять заморожені віруси, доктор Стефан Аріс-Брозу та його колеги з Університету Оттави в Канаді зібрали зразки ґрунту та опадів з озера Хазен, поряд із тим місцем, куди стікала тала вода з місцевих льодовиків.

Потім вони секвенували РНК і ДНК у цих зразках і запустили алгоритм, який оцінював шанси цих вірусів інфікувати неспоріднені групи організмів.

Дослідження, опубліковане в Proceedings of the Royal Society B, показало, що ризик передачі вірусів новим господарям був вищим у місцях, куди надходила велика кількість льодовикової талої води – ситуація, яка стає більш імовірною в міру потепління клімату.

Команда не визначила чи здатні ці віруси викликати інфекцію. Однак інші недавні дослідження показали, що невідомі віруси можуть тинятися в льодовиках. Наприклад, минулого року дослідники з Університету штату Огайо в США оголосили, що знайшли генетичний матеріал 33 вірусів – 28 із яких нові – у зразках льоду, взятих із Тибетського плато в Китаї. Виходячи з їх розташування, вік вірусів оцінюється приблизно в 15 тис. років.

У 2014 році вченим Французького національного центру наукових досліджень в Екс-Марселі вдалося оживити гігантський вірус, який вони виділили з вічної мерзлоти Сибіру, ​​зробивши його заразним вперше за 30 тис. років. Автор дослідження Жан-Мішель Клавері тоді сказав BBC, що оголення таких шарів льоду може бути рецептом катастрофи.

Незважаючи на це, команда Аріс-Брозу попередила, що до тих пір, поки віруси та їхні переносники не присутні в навколишньому середовищі одночасно, ймовірність драматичних подій, ймовірно, залишається низькою.

З іншого боку, прогнозується, що зміна клімату змінить діапазон існуючих видів, потенційно приводячи нових господарів у контакт із стародавніми вірусами чи бактеріями. Чи призведе це до пандемії? Ми абсолютно не знаємо.

Проте  потрібно дослідити мікробні світи по всій нашій планеті, щоб зрозуміти ці ризики в контексті, вважають вчені.