Це звучало абсолютно неймовірно: мама азовця Самойленка про перші хвилини після звільнення сина

Пізно ввечері 21 вересня Україні вдалося повернути з російського полону 215 військових. Серед звільнених – Ілля Самойленко, офіцер управління розвідки полку Азов Національної гвардії України.

Він почав воювати із 2015 року в зоні АТО. У 2017 підірвався на власній міні, сильно пошкодив ліву руку, ногу, шию, обличчя й око.

З початком повномасштабної війни Ілля Самойленко став захисником Маріуполя і повідомляв новини із Азовсталі. Факти ICTV поспілкувалися з матір’ю азовця Аллою Самойленко.

Перший дзвінок Ілля зробив саме їй. Жінка зараз за кордоном у поїздці, яка теж присвячена визволенню українців. Вона отримала дзвінок від сина ще задовго до того, як почали з’являтися новини.

– Він мені першій зателефонував і сказав, що в Україні. Це звучало абсолютно неймовірно. Я не встигла толком його розпитати. Він мені кілька слів сказав, що це поки що не його номер, і він дасть згодом контакт. Потім пізніше вже передзвонив зі свого.

Я отримала від нього дзвінок за кілька годин до того, як почали з’являтися перші офіційні повідомлення. Мені сказали тримати це в секреті. У мене дим ішов з вух, настільки хотілося поділитися радістю, щоб нікому не розпатякати завчасно, – каже мама захисника.

Ілля розповів, що його не катували, але всі чотири місяці він провів в одиночній камері.

– Щодо стану здоров’я каже, що більш-менш в порядку. Є авітаміноз. І я думаю, що він трішки відвик від спілкування, тому що перебував чотири місяці в одиночній камері у Москві. Його не мучили, тортур не було, але сам факт перебування в одиночній камері без будь-якого спілкування, без інформування, що робиться у світі – це теж по-своєму тортури.

Але найголовніше для мене була навіть не фізична форма, а те, як він звучав. Звук його голосу не передати словами, наскільки він транслює впевненість, – розповідає Алла Самойленко.

Іллю вже провідали дівчина й друзі. Кажуть, змінився, але дуже добре виглядає.

– У нього змінився погляд. Його дівчина каже, що він, як ховрашок – трішки метушливий. Видно, що не було соціалізації. А щодо стану фізичного, то друг, який його провідав, каже, що Ілля навіть підкачався.

Я думаю, якщо йому не давали книг і не було зв’язку, то що там ще залишалось робити. А він такий, що міг качатись. Він це робив і до того, навіть не маючи руки, – говорить мама бійця.

Востаннє до звільнення Алла Самойленко мала зв’язок із сином перед полоном.

– До 20 травня, до моменту, коли нікого не залишилося вже на Азовсталі, я мала переписку з Іллею. Ми багато про що говорили в ці дні. Я йому збирала все, що могла зібрати в інформаційному полі, всі заяви з російського боку, і надсилала.

Він був спокійний, дуже легко реагував на це, відкидав усі мої побоювання. І сказав, що все буде добре. Як бачите, так і сталося, – каже вона.

Жінка тішиться, що її син на свободі. Хоча відверто називає це дивом і розуміє, що Росія мала велике бажання використати Азов як об’єкт для публічної розправи, але зрештою їх відпустила.

– Поки що не можу нічого сказати і прокоментувати, щоб це виглядало впевнено. Це якесь диво, але я думаю, що це диво пропрацьоване багатьма сторонами. І я думаю, що ми ще не скоро дізнаємося деталі цієї операції.

І які саме були впливи, як і на якому рівні це вирішувалося. Але зрештою велике щастя, що вирішилося. Будемо працювати, щоб звільнити всіх, – переконана вона.

Фото: Алла Самойленко