Будні артрозрахунку САУ 2С1 «Гвоздика» на Донеччині: репортаж із передової

03.06.2023

147 2 хвилин читано

Кореспондентці АрміяInform вдалося завітати на одну з бойових позицій та поспілкуватися з розрахунком самохідної артилерійської установки 2С1 «Гвоздика».

— Здебільшого ми працюємо з укриття або ж виїжджаємо на тимчасові вогневі позиції, — розповідає командир гармати Ігор. — Щодо інтенсивності стрільби, то все тут залежить від цілей. Для нас у пріоритеті бронетехніка, скупчення особового складу та склади з боєкомплектами. Ми тісно співпрацюємо з аеророзвідкою, адже саме вони дають нам наведення на цілі. Після відпрацювання ми одразу повертаємось у завчасно підготовлене укриття.

Сьогоднішній день розпочався, як самі десантники жартома кажуть, «весело». Ще обід не настав, як артилерійський розрахунок встиг випустити понад 15 снарядів по противнику та вразити ворожий танк, БМП і скупчення живої сили окупантів, які висувалися на штурм позицій українських захисників.

— Основне наше завдання тут — підтримка піхоти, яких особисто я вважаю героїчними людьми. Що ближче ми до «нуля», то більші калібри по нас прилітають, але ми все одно тримаємо стрій та надсилаємо нашому ворогу «палкі вітання», — говорить командир батареї Федір і продовжує: — Щодо обстановки можу сказати, що небо сьогодні ясне й чисте, тому окупанти запускають багато БПЛА. Намагалися здійснити штурм, але мої хлопці відбили їхню спробу, тим самим захистивши нашу піхоту.

Механік-водій «Гвоздики» Анатолій каже, що для нього найбільш позитивним у роботі є його команда. Чітко злагоджені дії, повна довіра членів розрахунку один до одного та єдина мрія на всіх — саме ці аспекти дають сили та мотивацію мужнім десантникам постійно відбивати та стримувати окупантів.

— Нас із побратимами найбільше мотивує Перемога. Це наша головна мета тут. Звичайно, виникають складнощі, коли є болото, адже я, як механік-водій, повинен за дві-три хвилини підготувати машину, виїхати на встановлену позицію, перевірити всі важелі, закритися й очікувати команду. Але перед кожною бойовою роботою я сідаю й кажу до нашої «Гвоздички» дуже лагідно та ніжно: «Зірочко, давай, не підведи!». І вона завжди одразу заводиться, не застряє, й усе в нас злагоджено, ще жодного разу не підводила, — доповнює десантник Анатолій.

Доки ми очікували бойову роботу по ворожих позиціях, навідник Олександр розповів про САУшку зсередини.

— Коли нам дають ціль, то машина вже зорієнтована в напрямку стрільби. Я виставляю приціл, рівень та кутомір. Потім повертаю бачення до основної точки наведення, після чого виставляю саму панораму по всіх рівнях. Коли все готово, доповідаю командирові, що машина готова. Як тільки надходить команда «Вогонь», зарядник досилає снаряд і ми здійснюємо постріл, — сказав навідник.

Через постійні ворожі обстріли та високу активність БПЛА противника в небі над позиціями десантників нам довелося раніше покинути точку та спуститися в укриття.

— Наш колектив — це одна велика й дружна родина. До того ж зараз, окрім українських снарядів, ми стріляємо польськими та болгарськими. Можу сказати, що це доволі влучні снаряди. Але все залежить передусім від вправності розрахунку. Хлопці — молодці, купчастість у них на високому рівні, б’ють по ворогу на «відмінно», я ними пишаюсь. Кожен захисник максимально вмотивований і усвідомлює, що кожним пострілом виганяє противника з рідної землі, — доповнив командир батареї Федір.