Бучанська декларація щодо відповідальності за найтяжчі злочини за міжнародним правом, скоєні на території України

31.03.2023

140 4 хвилин читано

Ми, представники держав та міжнародних організацій, зібралися 31 березня 2023 року для участі в Бучанському саміті щодо відповідальності Росії за злочини в Україні,

підтверджуючи першочергову важливість Статуту Організації Об’єднаних Націй у підтримці міжнародного миру й безпеки та у просуванні верховенства права серед націй і підтверджуючи свою відданість суверенітету, територіальній цілісності та політичній незалежності України,

нагадуючи про Лондонську декларацію від 13 січня 1942 року про покарання злочинів, скоєних під час війни, яка в розпал агресивної війни висловила міжнародну солідарність і рішучість у здійсненні правосуддя,

нагадуючи про резолюцію Генеральної Асамблеї ООН A/RES/95 (1946) «Резолюція про підтвердження принципів міжнародного права, визнаних Статутом Нюрнберзького трибуналу», яка затвердила принципи міжнародного права, визнані Статутом та рішенням Нюрнберзького трибуналу, і нагадуючи далі, що агресія криміналізована в багатьох національних кримінальних кодексах, зокрема в Україні,

нагадуючи про зобов’язання всіх держав, передбачені у статті 2 Статуту Організації Об’єднаних Націй, утримуватись у їхніх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування проти територіальної цілісності чи політичної незалежності будь-якої держави, або в будь-який інший спосіб, несумісний із Цілями Організації Об’єднаних Націй, а також долати свої міжнародні суперечки мирними засобами таким чином, щоб не наражати на загрозу міжнародний мир та безпеку й справедливість,

нагадуючи про резолюцію Генеральної Асамблеї ООН 3314 (XXIX) від 14 грудня 1974 року, яка визначає агресію як застосування сили державою проти суверенітету, територіальної цілісності або політичної незалежності іншої держави чи іншим чином, несумісним зі Статутом,

далі нагадуючи про зобов’язання, що випливають з міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини,

враховуючи, що резолюція Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 (2022) «рішуче засуджує агресію Російської Федерації проти України, яка є порушенням статті 2(4) Статуту»,

висловлюючи глибоке занепокоєння щодо величезної шкоди та страждань, прямо чи опосередковано спричинених агресією проти України,

висловлюючи також глибоке занепокоєння щодо тяжких злочинів за міжнародним правом, які й далі скоюються на території України військовослужбовцями збройних сил Російської Федерації та підконтрольними їй збройними формуваннями,

переконавшись, що вжиття всіх необхідних заходів для посилення заборони погрози силою або її застосування сприятиме зміцненню міжнародного миру та безпеки,

маючи також переконання, що припинення безкарності має важливе значення для примирення з будь-якими минулими злочинами та запобігання таким злочинам у майбутньому,

визнаючи справу, розпочату Україною проти Російської Федерації в Міжнародному Суді ООН щодо тлумачення, застосування або виконання Конвенції 1948 року про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, та закликаючи сторони негайно виконати Наказ про застосування тимчасових заходів від 16 березня 2022 року,

вітаючи проведену Незалежною міжнародною комісією ООН в Україні роботу з розслідування всіх можливих порушень та зловживань правами людини та порушень міжнародного гуманітарного права, а також пов’язаних із цим злочинів у контексті агресії Російської Федерації проти України відповідно до резолюцій Ради ООН з прав людини A/HRC/RES/49/1 (2022) і A/HRC/RES/S-34/1, а також беручи до уваги її звіти та оцінки,

підтримуючи розслідування, що триває й проводиться Міжнародним кримінальним судом, який може здійснювати юрисдикцію щодо будь-яких воєнних злочинів, злочинів проти людяності та геноциду, скоєних на території України з 21 листопада 2013 року, та визнаючи, що Міжнародний кримінальний суд не може здійснювати юрисдикцію щодо злочину агресії, скоєного проти України,

підкреслюючи важливість нещодавнього рішення Міжнародного кримінального суду про видачу ордерів на арешт Президента Російської Федерації В. Путіна та російської уповноваженої з прав дитини М. Львової-Бєлової та наголошуючи на важливості забезпечення відповідальності для всіх злочинців за серйозні порушення міжнародного права,

вітаючи те, що окремі держави-члени, включно з Україною, розпочали розслідування тяжких злочинів, які були скоєні на території України, за міжнародним правом,

вирішили таке:

рішуче засудити тяжкі злочини за міжнародним правом, які були скоєні на території України, включно з масовими вбивствами в Бучі, які стали символом жахіть російської агресії;

висловити підтримку зусиль прокурора Міжнародного кримінального суду та висловити глибоку вдячність за виняткову та важливу діяльність Міжнародного кримінального суду в забезпеченні притягнення до відповідальності винних за скоєння найтяжчих злочинів за міжнародним правом та в запобіганні їхній безкарності, що сприяє стримуванню таких злочинів;

висловити підтримку зусиль держав, зокрема України, щодо розслідування та кримінального переслідування у межах їхніх юрисдикцій злочинів, скоєних на території України або проти України відповідно до національного законодавства та міжнародного права;

вітати міжнародну підтримку та зусилля з метою забезпечення повної відповідальності за тяжкі злочини за міжнародним правом, скоєні на території України, з урахуванням Спільної слідчої групи, створеної Агентством Європейського Союзу з питань співпраці у кримінальному судочинстві (Євроюст) щодо розслідування ймовірних основних міжнародних злочинів, скоєних в Україні, та консультативних груп, які надають підтримку Україні;

закликати держави та інші зацікавлені сторони надати максимально можливу підтримку діяльності Міжнародного центру з розслідування злочинів агресії проти України (ICPA), створеного на базі Євроюсту для посилення розслідування злочину агресії шляхом отримання ключових доказів і сприяння процесу порушення справ на ранній стадії;

наголосити на важливості міжнародної співпраці та юридичного сприяння у проведенні ефективних розслідувань та кримінальних переслідувань та заохотити держави надавати таку підтримку;

підтвердити, що особи, відповідальні за планування, ведення та скоєння злочину агресії проти України, не повинні залишитися безкарними, і закликати міжнародну спільноту розглянути відповідні заходи, зокрема шляхом створення відповідного механізму правосуддя, з метою забезпечення ефективної відповідальності за злочин агресії, який викликає стурбованість міжнародної спільноти загалом;

підтримати створення міжнародного механізму з компенсації шкоди чи збитків, завданих унаслідок міжнародно-протиправних дій Російської Федерації в Україні або проти України, та підтримати створення міжнародного механізму реєстру збитків, який здійснюватиме документування доказів та скарг щодо завдання шкоди або збитків усім зацікавленим фізичним і юридичним особам, а також державі Україна внаслідок міжнародно-протиправних дій Російської Федерації в Україні або проти України, а також для просування та координації процесу збору доказів;

наголошувати на необхідності забезпечення повної відповідальності за найтяжчі злочини за міжнародним правом, скоєні на території України, шляхом проведення належного, справедливого й незалежного розслідування та кримінального переслідування на національному або міжнародному рівнях, і підкреслити необхідність продовження здійснення практичних кроків для досягнення цієї мети задля забезпечення справедливості для всіх жертв і запобігання майбутнім злочинам;