Біля Львова реставрують дерев’яну церкву XVIII століття

У селі Воля-Гомулецька біля Львова проводять реставрацію дерев’яної церкви святої Трійці, пам’ятки архітектури національного значення, зведеної у 1756 році. Про це Львівському порталу повідомили у Бюро спадщини.

Старовинна дерев’яна церква у Волі-Гомулецькій була у вкрай занедбаному стані і потребувала фахової реставрації ще 20 років тому. Тут крізь купол уже виднілось небо, а частини буділві то частково прогнили, то зруйнувались. Перші відновлювальні роботи стартували у 2021 році, але вже невдовзі призупинились через повномасштабне вторгнення.

Відновити реставрацію вдалося у 2023 році завдяки підтримці міжнародного фонду ALIPH, який надав 70 тисяч євро. Відновленням займається львівське спеціальне науково-реставраційне проєктно-виробниче управління «Львів-реставрація». Повне відновлення старовинного храму оцінюють у 10,5 млн грн.

Проєкт розробив архітектор Сергій Піньковський. Консультацію з питань реставрації дерев’яних конструкцій надав німецький спеціаліст Крістоф Юнганс, а консервацію настінного живопису здійснив Андрій Почеква.

У церкві святої Трійці мають відновити підмурівки, стіни нави, карнизи та піддашшя, перекриття ґанку, а також відтворити зрубні стіни ризниці та окремих елементів інтер’єру.

Дотепер уже вдалося стабілізувати основу храму, тривають роботи над протезуванням стін та склепіння над вівтарною частиною, конструкцією хорів і сигнатурки. Фахівці встановлюють систему пожежної безпеки, електроживлення, блискавкозахист.

Загалом, кажуть експерти, реставрація поверне храму його первісний вигляд: із ґонтовим дахом, автентичними пропорціями, відновленими зрубами та ризницею.

Довідково: церква святої Трійці у Волі-Гомулецькій є рідкісним зразком дводільного храму з дерев’яним зрубом, який зберігся майже без змін у своїй конструкції. Збудована у 1756 році, пам’ятка архітектури національного значення.

Церква складається з нави та гранчастого вівтаря, виконаних зі зрубу, а також пізніше добудованого каркасного бабинця. Всі дахи, баня та стіни були першопочатково покриті ґонтом – традиційним покрівельним матеріалом.

Унікальною особливістю храму є розписи, виконані просто на дерев’яних балках стін. Усередині збереглися фрагменти стінопису XVIII століття – зображення апостолів, євангелістів та Бога-Отця на склепінні бані з боку вівтаря. Хоча орнаментальне оформлення частково втрачено, ці розписи є рідкісним прикладом сакрального малярства, інтегрованого в саму конструкцію зрубу. У 1937 році місцевий маляр Євген Чуйко виконав поновлення стінопису та іконостасу, що засвідчує послідовну турботу громади про мистецьке оздоблення храму.

У радянський період споруда зазнала суттєвих змін: замість ґонту дах перекрили бляхою, інтер’єр оббили фанерою. Після сумнозвісного Львівського псевдособору 1946 року храм був зачинений, а вже у 1990-х роках повернений громаді УГКЦ.

Дізнавайтеся першими найважливіші і найцікавіші новини Львова – підписуйтеся на наш Telegram-канал та на сторінку у Facebook.

Фото: Бюро спадщини