«Без зв’язку люди залишаються сліпими кошенятами»: чому військовий зв’язок називають головною нервовою системою фронту
Їхня робота часто залишається непомітною, але від неї напряму залежить бойова робота та життя кожного бійця на передовій.
Безперебійна комунікація, координація підрозділів та передача секретної інформації — це зона відповідальності військових зв’язківців.
Про те, як змінився військовий зв’язок за роки широкомасштабного вторгнення, яку роль відіграють цивільні фахівці у цифровізації армії та що відбувається, коли зникає сигнал, розповів начальник апаратної 91 окремої Охтирської бригади підтримки, молодший сержант Руслан.
Від банку до армійського зв’язку
«Без зв’язку порушується головне — координація. Ніхто не знає, що відбувається і що треба робити. А головне — від зв’язку напряму залежать життя людей», — говорить військовослужбовець Руслан.
До лав ЗСУ він долучився у січні 2023 року. У цивільному житті працював фінансистом і планував будувати кар’єру в банковій сфері. Але один візит до ТЦК все змінив докорінно.
«Прийшов у ТЦК оновлювати дані. Планував, що буду працювати у Приватбанку. Але зелений колір мені настільки підійшов, що я потрапив у ЗСУ», — згадує військовий.
Пройшовши базову підготовку та навчаючись на інженерну спеціальність, він свідомо обрав саме зв’язок. Починав службу оператором відділення шифрувань (МОСІ), працюючи з державною таємницею та документами під грифом ДСК. За півтора року отримав звання молодшого сержанта та очолив апаратну на ОКП бригади. Сьогодні під його керівництвом працює команда з п’яти людей, яка забезпечує зв’язком увесь штаб, підрозділи та батальйони.
«Якщо зникає зв’язок — люди залишаються сліпими кошенятами»
Сучасний військовий зв’язок — складка, інтегрована цифрова екосистема, яка забезпечує безперебійне управління військами, передачу даних у реальному часі та координацію всіх підрозділів на полі бою. Це «нервова система» армії, від якої залежить швидкість ухвалення рішень і безпека. Втрата зв’язку призводить до критичних наслідків, пояснює Руслан:
«Втрата зв’язку дуже серйозна проблема. Наприклад, у нас є хлопці під Покровськом, є й на інших ділянках фронту. Ми, як бригада підтримки, робимо інженерні загородження і багато чого іншого. І якщо падає зв’язок, ми не можемо передати інформацію тим підрозділам, які виїжджають працювати. Наприклад, ми завчасно бачимо, якщо в них щось летить. І передаємо цю інформацію. А без зв’язку наші люди залишаються незахищеними».
Завдяки зв’язківцям бійці вчасно отримують попередження про небезпеку з повітря — загрозу ворожих КАБів чи «Шахедів», які відстежуються через спеціалізовані системи.
Так само відсутність зв’язку суттєво впливає й на виконання завдань. Адже без координації неможливо організувати будь-який процес.
Як війна змінила армійський зв’язок: від техніки 1986 року до Starlink
За роки повномасштабного вторгнення військовий зв’язок здійснив величезний технологічний стрибок, говорить Руслан. Багато в чому це сталося завдяки людям, які мобілізувалися з цивільного сектору — айтівцям, телеком-фахівцям та інженерам, які принесли у війська новітні стандарти.
«Під час війни зв’язок отримав великий буст. Армія зрозуміла, що в це треба вкладатися і розвивати це. Багато з тих людей, що долучилися до війська, стали офіцерами і продовжують розвивати цей напрямок», — розповідає зв’язківець.
Змінюється і матеріальна база. На початку служби Руслану доводилося працювати з технікою 1986 року випуску. Він жартує, що вона була усього лише на 5 років старшою за нього. То тепер база суттєво оновилася більш сучасними та компактними системами.
Фото: відділення комунікацій 91 окремої Охтирської бригади підтримки
Джерело: Інформаційне агентство АрміяInform
