Аграрії в окупації спалюють зерно, щоб не дісталося ворогу: чи є шанс почати нову посівну восени

Українські фермери, аграрії, підприємці зазнають великих матеріальних втрат від окупації Росією наших територій. Але страждають і фізично. До них так само застосовують тортури та змушують перереєстровувати свій бізнес на агресора. Про те, як українські сільгоспвиробники виживають сьогодні, Факти ICTV поспілкувалися із представниками місцевої влади та експертами.

Окупована частина Запорізької області збирала в рік близько 4-4,5 млн тонн зернових. Це дійсно великі показники. Але сьогодні регіон переживає трагічну ситуацію, каже міський голова Мелітополя Іван Федоров.

– Насамперед немає ціни на вже вирощений урожай. Та ціна, яку пропонують окупанти, яку пропонує ворог, то це $50 за тонну. Собівартість вирощеного врожаю сьогодні не менше $120-150 за тонну, тому це вдвічі нижче.

І ми знаємо чітко приклади, коли сільгоспвиробники палили свій урожай, щоб він не дістався ворогу, і після цього виїжджали на територію України, тому що боялися за своє життя, – каже Іван Федоров.

Також наголошує, що ті, хто все ж зібрали врожай, не збираються засівати новий, тому що немає коштів для обробки та польових робіт восени. Ще одна загроза: запчастини для сільгосптехніки теж в обмеженому доступі, немає доступу до виробників запчастин на підконтрольній території України, тож не буде можливості працювати восени.

– Тому у висновку ми отримаємо таке: зараз збереться врожай, він буде зберігатися на токах, в ангарах та інших пристосованих приміщеннях. І якщо буде можливість, вони будуть його продавати, але точно більшість аграріїв не буде розпочинати осінньо-польові роботи, – каже Федоров.

Фото: Іван Федоров

За його словами, є ще одна загроза, яку українці вже бачили в перші місяці окупації, коли з елеваторів, просто з ангарів, вивозили зерно, без пояснення будь-яких причин безкоштовно відбирали зерно.

– На Запоріжжі чимало великих підприємств, які займалися постачанням овочів у великі мережі супермаркетів. Це реально тисячі людей, які сьогодні стали заручниками окупації. І нічого, на жаль, поки що не змінюється, – наголошує заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук.

Також із 1 серпня всіх підприємців, зокрема й аграріїв, окупаційна влада зобов’язує перереєстровувати свій бізнес.

– Якщо ти не перереєструвався, то у тебе більше нічого нема, все “націоналізовано” за якимось псевдозаконом, тож у багатьох наших бізнесменів, фермерів, підприємців запитання: що робити?

Звичайно, ніхто не хоче співпрацювати з ворогом, але все майно, яке вони нажили за свої десятиліття сумлінної праці, під загрозою. І зараз немає однозначної відповіді, що їм робити. Кожен орієнтується, виходячи з ситуації, яка є на сьогодні, – каже міський глава.

Фото: Pexels

На Херсонщині, за даними Міністерства аграрної політики та продовольства України, ще в червні припинили роботу майже 63% агропідприємств. Лише в структурі Всеукраїнської аграрної ради на окупованій території Херсонщини 90 підприємств, і релокація продуктових бізнесів з окупованих країв зараз не відбувається. Ворог не дає можливості.

– Та що там говорити, люди навіть не можуть виїхати. Я особисто зустрічався з великою кількістю аграріїв з окупованої території, які свого часу змогли виїхати. Там просто жахлива ситуація, людей викрадають, аграріїв забирають, поміщують у камери, катують, змушують підписувати документи, відмовлятися від свого майна.

Того, хто цього не робить, залишають ще на довше в камерах. Є ті, яким дають можливість перереєструватися за їхніми псевдозаконами, законами Російської Федерації. А є такі, яким взагалі не дають можливості, все просто “націоналізують” в інтересах окупаційної влади, – каже Марчук.

Аграрії, які встигли виїхати, розповідають про катування та інше насилля. Водночас вони вірять у краще і чекають на звільнення територій.

– Таких оптимістів ще треба пошукати, вони такі життєлюби, оптимісти, вірять, що все повернеться, тому що вони пізнали, що таке втрати, що таке насправді цінність життя. Вони змогли вибратися, забрати свої родини.

І вірять, що Бог дає шанс, то значить, у них все буде добре. Вони ще більш оптимістично налаштовані, ніж ті люди, які навіть не чули звуку ракети, але завжди плачуться, що в них все погано, – вважає експерт.