Коли в Україні стане безпечніше, я хочу повернутися додому. Історія харків’янки, що живе зараз в Польщі

День, коли почалося повномасштабне вторгнення Росії до України Аліна Мироненко пам’ятає до дрібниць. 24 лютого прокинулася від вибухів у рідному Харкові. Дівчина одразу прийняла рішення виїхати з родиною з міста.

– Коли ти прокидаєшся і чуєш вибухи, бачиш  слід від ракет, і так впродовж кількох годин. То дуже  страшно, – розповідає Аліна Мироненко. – Потім ми виїхали за місто  і чули лише сирени.

Але й там стало неспокійно. Поруч  була Охтирка це 15 – 20 км від того місця, де перебувала Аліна, стало знову гаряче,  і людям знову довелося втікати.

Родина переїхала на захід України. Там жили  до травня. Постійні ворожі обстріли України змусили жінку задуматися про переїзд до іншої країни. Так Аліна обрала Польщу і оселилася у місті Краків.

Про роботу

За освітою Аліна – юристка. Впродовж чотирьох  років працювала  у одному з харківських  судів секретарем судового засідання.

Попри війну та постійні обстріли Харків жив своїм життям.  Так, у травні суд розпочав роботу. Та повертатися до міста Аліна не була готова. Технічної можливості працювати віддалено теж не мала. Відпустка за власний рахунок швидко скінчилася і жінка вирішила  звільнятися із суду. Та без роботи довго не була. Одразу відкрила ФОП.

– Я  почала заробляти дизайном  та створювати сайти. ФОП відкрила в Україні через додаток Дія. Вирішила відкривати саме в Україні,  бо по-перше – знайома податкова система, знаю як все працює, знайоме законодавство.

А в Польщі Аліна нічого не знала, не мала ні юриста, ні  бухгалтера. Та й проблеми з мовою давалися взнаки. До того ж у Польщі вищі податки ніж в Україні. Ну і найголовніше – жінці хотілося, щоб її податки йшли до України, для розвитку свого міста та всієї країни, на відбудову.

Дизайном жінка займається рік. Пригадує – це було таке собі маленьке хобі. Замовлень мало і навіть не думала, що захоплення переросте у бізнес.  Визнає – допоміг переїзд. Аліна поділилася досвідом:

 – Була така мотивація – ти їдеш в іншу країну, ти хочеш щось змінити, і почала на фрілансі розміщати свої роботи і з’явилися перші клієнти. Їх я  шукаю через соцмережі. Замовляють сайти, логотипив, презентації. Переважно це український бізнес. 

Нині нова робота дозволяє жінці  знімати квартиру і спокійно жити у Кракові.

Переїзд та адаптація

Аліна визнає – незнання мови значно ускладнює перебування у країні. Мовний бар’єр подолати  не просто. Тож, жінка періодично намагається опановувати польську, переглядаючи фільми.

Друга  проблема  –  іноземцю важко знайти житло. Бо більшість поляків насамперед хочуть аби орендар працював саме у Польщі.

 – Коли я  говорила, що у мене є віддалена робота в Україні, їх це не влаштовувало. Я досить довго шукала житло, десь три тижні  я ходила щодня по 3 -4  перегляди квартир, – розповіла Аліна

Коли знайшла житло, уклала угоду на пів року. Аліна дуже сподівалася, що війна в Україні закінчиться і вона зможе повернутися додому. Але зараз вона вважає, що повертатися у країну ще зарано, і вона подовжила оренду знову на пів року.

  Поради, як адаптуватися в чужій країні

У кожній країні є волонтерський центр, який надає підтримку. Там, на перший час, вам допоможуть із житлом, їжею, з побутовими речами. Навіть можуть допомогти із роботою. Тобто, на перший час у вас точно є певна допомога. Вас не кинуть на вокзалі.

По-друге, у Польщі  дуже добрі люди, поляки самі  надають їжу, ліки, одяг.

По-третє, потрібно ходити на зустріч з українцями.

– Я зараз ходжу на уроки малювання і на пілатес. Там я спілкуюсь з такими ж людьми як і я. Також ходжу на зустрічі, які організовують психологи з України. Без психолога  важко справитися нині.

Українці на таких зустрічах спілкуються, радяться та підтримують один одного.

Плани на майбутнє

Надалі Аліна планує працювати дизайнером і розробляти сайти. Коли стане більш безпечно в Україні, вона планує повернутися додому, до Харкова.

– Цього я хочу найбільше. В мене там лишилися батьки, сестра, бабця, друзі. Там все моє.

Вони щодня спілкуються онлайн. Деякі друзі навіть приїжджали до Аліни  в Польщу.  Це теж велика підтримка, коли до тебе хтось приїжджає.