Незважаючи на поранення, українські бійці після лікування знову повертаються на передову

Щоденно наші збройні сили утримують найгарячіші ділянки фронту, під постійним ворожим вогнем відбивають позиції. У справжньому пеклі на Донецькому та Луганському напрямках багато українських військових отримують поранення. Після польових шпиталів, їх доправляють до дніпровських медиків.

Олександр зберігає як колекцію уламки, які витягли з його тіла лікарі. Він зазнав поранення уже втретє. Та після кожного він повертається до побратимів. Нині вони тримають найгарячіший напрямок – Донецький.

Ворог гатить з різнокаліберної зброї:  з автоматів, кулеметів, гармат. Застосовує гранати.

Під цілодобовим артилерійським вогнем Олександр пробув в районі Бахмута кілька місяців. Там в жовтні дістав перше поранення, а нині – в те саме місце.

 – Ось перший уламок залетів, а чуть вище ще, – показав боєць на ногу.

Після лікування та нетривалої реабілітації, Олександр знову зможе повернутися до побратимів.

 – Йому пощастило, – сказав лікар-хірург Вадим. – Уламок не дуже глибоко потрапив. Він зможе повернутися на передову. Та є ще ускладнення осколочного поранення – контузія різних неврів. Це викликає біль при ходьбі, але все це відновлюється.

Ситуація на тій ділянці фронту нині найважча. Росіяни переважають в озброєнні і кількості. Окрім шквального ворожого вогню, який не стихає годинами, вороги вдаються і до підлих тактик. Переодягаються в форму загиблих українських військових та намагаються підходити до позицій.

 – З наших солдат загиблих знімають форму, перевдягаються, – розповів Олександр. – Форма – це ще нічого, але ж кричать щирою українською “Ми свої”. І ми тільки за паролями розуміємо, хто є хто.

Максим воює з 2019 року. Каже, що і на Луганщині ситуація складна. Саме там він дістав поранення спини – потрапив під мінометний обстріл.

 – Мені дуже пощастило. Сидів нижче за товариша. Він загинув. У мене на руках, – розповів боєць. – Ворог закріпився добре. Постійні мінометні обстріли, РСЗО тощо. Але ми б’ємось.

З передової до лікарень Дніпра щоденно доправляють поранених захисників. Найпоширеніші  нині вибухові, осколкові та кульові травми. В операційних, рятуючи життя військових, бригади хірургів працюють по вісім годин.

 – Допомагають магніти, та не кожний осколок магнітиться, – сказав хірург. – Надходить щодня кілька десятків поранених, а буває і під сотню. Та в нас бригади сформовані, тому ми до всього готові.

Та незважаючи на поранення, військові готові боронити державу до останнього і щодня гнати та знищувати ворога. І так – до перемоги.

Щоденно наші збройні сили утримують найгарячіші ділянки фронту, під постійним ворожим вогнем відбивають позиції. У справжньому пеклі на Донецькому та Луганському напрямках багато українських військових отримують поранення. Після польових шпиталів, їх доправляють до дніпровських медиків.

Олександр зберігає як колекцію уламки, які витягли з його тіла лікарі. Він зазнав поранення уже втретє. Та після кожного він повертається до побратимів. Нині вони тримають найгарячіший напрямок – Донецький.

Ворог гатить з різнокаліберної зброї:  з автоматів, кулеметів, гармат. Застосовує гранати.

Під цілодобовим артилерійським вогнем Олександр пробув в районі Бахмута кілька місяців. Там в жовтні дістав перше поранення, а нині – в те саме місце.

 – Ось перший уламок залетів, а чуть вище ще, – показав боєць на ногу.

Після лікування та нетривалої реабілітації, Олександр знову зможе повернутися до побратимів.

 – Йому пощастило, – сказав лікар-хірург Вадим. – Уламок не дуже глибоко потрапив. Він зможе повернутися на передову. Та є ще ускладнення осколочного поранення – контузія різних неврів. Це викликає біль при ходьбі, але все це відновлюється.

Ситуація на тій ділянці фронту нині найважча. Росіяни переважають в озброєнні і кількості. Окрім шквального ворожого вогню, який не стихає годинами, вороги вдаються і до підлих тактик. Переодягаються в форму загиблих українських військових та намагаються підходити до позицій.

 – З наших солдат загиблих знімають форму, перевдягаються, – розповів Олександр. – Форма – це ще нічого, але ж кричать щирою українською “Ми свої”. І ми тільки за паролями розуміємо, хто є хто.

Максим воює з 2019 року. Каже, що і на Луганщині ситуація складна. Саме там він дістав поранення спини – потрапив під мінометний обстріл.

 – Мені дуже пощастило. Сидів нижче за товариша. Він загинув. У мене на руках, – розповів боєць. – Ворог закріпився добре. Постійні мінометні обстріли, РСЗО тощо. Але ми б’ємось.

З передової до лікарень Дніпра щоденно доправляють поранених захисників. Найпоширеніші  нині вибухові, осколкові та кульові травми. В операційних, рятуючи життя військових, бригади хірургів працюють по вісім годин.

 – Допомагають магніти, та не кожний осколок магнітиться, – сказав хірург. – Надходить щодня кілька десятків поранених, а буває і під сотню. Та в нас бригади сформовані, тому ми до всього готові.

Та незважаючи на поранення, військові готові боронити державу до останнього і щодня гнати та знищувати ворога. І так – до перемоги.