День Гідності та Свободи: як дві революції зміцнили національну ідентичність українців

21 листопада в Україні відзначають День Гідності та Свободи, встановлений на честь Помаранчевої революції (2004) та Революції Гідності (2013).

Обидві революції стали для українців символом перемоги демократії, свободи та національних інтересів попри надто високу ціну, яку довелося заплатити.

Факти ICTV розбиралися, з чого все почалося та як революції стали початком зміцнення національної свідомості народу.

Помаранчева революція 2004 року

Перед другим туром виборів президента України один із кандидатів Віктор Янукович зрозумів, що вибір електорату не на його користь, тому до повторного голосування усіляко намагався покращити своє становище.

І це йому вдалося, адже явка зросла до неймовірних 89,5% у Луганській та до 96,7% у Донецькій областях. 21 листопада, за підрахунками Центрвиборчкому, перемогу отримав Віктор Янукович.

Дані ЦВК суттєво відрізнялися від екзитполів, міжнародні спостерігачі повідомляли про масові порушення на дільницях. Віктор Ющенко заявив про фальсифікацію виборів і подав позов до Верховного Суду. Суспільство збурилося.

21 листопада на Майдані Незалежності у Києві почали з’являтися перші намети протестувальників. Наступного дня людей на Майдані було вже понад 100 тис. Протести проти сфальсифікованих виборів на кілька днів охопили майже всю Україну.

27 листопада Верховна Рада проголосувала постанову про визнання результатів виборів недійсними. Нардепи висловили недовіру ЦВК і ще й проголосували постанову щодо відставки уряду.

Верховний Суд у своєму рішенні визнав численні факти порушення законів і Конституції України й призначив повторне голосування.

Остаточні вибори відбулися 26 грудня. Ющенко отримав 52% голосів, а Янукович – 44%.

Через рік після перемоги Помаранчевої революції президент Віктор Ющенко встановив 22 листопада Днем свободи.

Євромайдан та Революція Гідності

Євромайдан був наймасштабнішою, а згодом і найтрагічнішою подією в історії незалежної України. Прем’єр Бельгії Гі Вергофстадт назвав його найбільшою проєвропейською демонстрацією в історії ЄС.

21 листопада 2013 року майже 2 тис. людей вийшли на центральну площу столиці, щоб відстояти своє право на європейське майбутнє, адже президент Віктор Янукович відмовився підписувати угоду про асоційоване членство України в ЄС.

Вночі 30 листопада на вулицях Києва залишалися кілька сотень мирних протестувальників, переважно студенти. Проте загони міліції жорстоко розігнали їх.

Українці не стерпіли свавілля правоохоронців, тому вже наступного дня людей на Майдані Незалежності було сотні тисяч і щодня їхня кількість лише збільшувалася. Мітингувальників підтримали у десятках країн світу.

Євромайдан був водночас сплеском народного гніву та гідності. Він збурив у нас почуття патріотизму та жаги до свободи, бажання зробити свою країну кращою. Хоча ціну за таку свободу довелося сплатити невимовно високу. Платимо ми її й досі.

13 листопада 2014 року президент України Петро Порошенко підписав указ №872/2014, згідно з яким 21 листопада відзначається як День Гідності та Свободи.

Сильне суспільство та зсув у національній свідомості

На думку політолога Ігоря Рейтеровича, якби українці не піднялись на ці дві революції, наше суспільство нагадувало б білоруське, хоча ментально ми від білорусів дуже сильно відрізняємося.

За його словами, гідність та свобода дуже пов’язані між собою.

– Якби у нас не відбулося тих революцій, ми б далі продовжували жити патріархальними поглядами про дружбу між народами і люди б не переймалися такою цінністю як свобода. Революція Гідності – це якраз отримання свободи через гідність. Ми розуміли, що гідність для нас важлива у будь-якому аспекті життя, – наголосив експерт.

Коли українці усвідомили гідність, яка нам притаманна, почали більше думати про демократичну свободу.

Обидві революції стали для України реперними точками, від яких суспільство відштовхувалося, обираючи собі шлях розвитку.

Щодо білорусів, то їхні протести, на жаль, ні до чого не привели. Люди виходили на мітинги, проте їх придушували, і, як наслідок, суспільство ще більше законсервувалося в собі й тепер удає, що нічого не відбувається (йдеться про те, як Росія готує білорусів до війни в Україні).

За словами політолога Ігоря Рейтеровича, причинами того, що у білорусів не вийшло таких революцій, є відсутність такого консолідованого суспільства, як у нас.

– Попри всі негаразди, які супроводжували Україну від початку незалежності, ми все ж змогли побудувати сильне суспільство. Ми завжди мали активну частину громадян, які вели за собою. Тобто у нас завжди була активна меншість, яка визначала вектори розвитку для більшості. Люди, що дуже важливо, не боялися брати на себе відповідальність. Вони вели за собою, розуміли наслідки, проте вважали, що так краще, – зауважив експерт.

Ще однією причиною того, чому у білорусів не вийшли революції, є просякнутість пропагандою, що “аби без війни”, “аби не так, як в Україні”, “нам би тихенько відсидітися” тощо.

Ігор Рейтерович наголошує, що з революціями свідомість нашого народу стала ще більше україноцентричною.

– З двома революціями ми сформували нову ідентичність: політична нація, яка має пріоритети та цінності. Нація, яка себе відчуває окремою повноцінною одиницею, – вважає політолог.

Проте свою ідентичність ми продовжуємо відстоювати, на жаль, дуже високою ціною – виборюємо у війні.

За словами Ігоря Рейтеровича, таку національну ідентичність не мають білоруси. Вона є у росіян, але зі знаком мінус, бо їхня ідентичність спрямована на агресію, шовінізм, імперські амбіції.

– Росіяни пишаються не тим, що вони розумні, красиві, гостинні, а що мають величезну територію та ядерну бомбу. А у нас – українців – зовсім інший тип ідентичності: любов до Батьківщини, до культурних традицій, любов до свого. І ми не маємо жодного бажання своє віддавати. І це головний здобуток, який ми отримали завдяки двом революціям, – наголосив політичний експерт.

Він зауважив, що наразі таке розуміння охоплює майже все українське суспільство.