Кого російські ЗМІ видають за експертів у своїх ефірах і як розпізнати маніпуляції

Фейкові експерти та ноунейми в ролі лідерів думок стали невід’ємною складовою гібридної війни з боку росії. Головний редактор програми Антизомбі Олексій Коссе розповів, як не потрапити на інформаційний гачок і розпізнати маніпуляції ще на етапі появи у ЗМІ нібито експерта.

Зброя інформаційна, як і звичайна, щороку видозмінюється та набуває, здавалось би, нетипових для себе форм. Знайти пояснення таким змінам нескладно. Самі російські пропагандисти добре розуміють – довіра до контрольованих державою ЗМІ достатньо обмежена.

Так, і умовна Скабєєва, і Соловйов мають лояльних глядачів, кількість яких може вимірюватися мільйонами. Але, щоб перемагати в інформаційних війнах, мало, так би мовити, працювати на своїх, бо щось змінити можна, впливаючи на розум аудиторії ворога.

Саме на цьому етапі у пропагандистів і з’являється необхідність у нібито незалежних закордонних експертах. Завдання останніх, простіше кажучи, стати чимось типу сметани, з якою споживач значно легше зможе проковтнути “інформаційний пельмень”, від якого відмовлявся раніше.

Саме тому об’єкти досліджень під час фактчекінгу суттєво розширилися. І починати роботу треба вже не з аналізу певного факту чи події, а з того, хто той самий факт озвучив чи написав.

Тобто вкрай важливо розібратися, а чи компетентна взагалі та чи інша людина, щоб давати експертні оцінки? Чи має вона повноваження говорити від імені певної організації або цілого народу?

Щоб всі розуміли, про що йдеться, наведемо приклади типових маніпуляцій російської пропаганди.

Це, наприклад, титр з сюжету каналу НТВ, де нібито англійський політолог розповідає глядачам про страшні наслідки для Європи після розриву відносин з росією.

Подібні коментарі, здавалось би, незалежних експертів виконують подвійну функцію. По-перше, вони додають впевненості лояльним глядачам, мовляв, те, що в росії казали з самого початку, тепер підтверджують і на Заході.

По-друге, думки західного політолога можуть змусити засумніватися тих, хто ще вчора не сприймав інформацію від російських пропагандистів.

Але тут саме час розібратися, хто ж такий цей Роберт Лефевер, якого канал НТВ назвав політологом?

Лише декілька хвилин перевірки, і маніпуляція російських пропагандистів розсипається, наче картковий будинок у вітряну погоду.  Насправді на батьківщині ніхто і ніколи не чув про політолога Лефевера.

Бо людина, якій канал НТВ довірив коментувати геополітичні питання, все життя працювала лікарем, спеціалізація якого – боротьба з наркоманією та наркозалежністю.

Ба більше, під час більш поглибленого пошуку можна знайти ефіри Роберта Лефевера на місцевому телебаченні. Там є чіткий титр доктор, бо він і є лікарем, але аж ніяк не політологом.

І навіть не особливо цікаво, що змусило лікаря з Англії грати в рольові ігри з росіянами – гроші чи, можливо, особисті переконання.

Важливо, що фокуси з перетворенням борця з алкоголізмом на політолога говорять виключно про те, що пропагандисти банально не змогли знайти реального фахівця. Бо, вочевидь, дійсно експертну думку росіянам було б чути не так приємно.

Водночас варто розуміти, що історія з Робертом Лефевером – це далеко не найпримітивніша маніпуляція російських ЗМІ у війні титрів.

Бо в багатьох випадках вони навіть не шукають акторів за кордоном, а просто залучають до зйомок власних же співробітників чи то співробітників дружніх ЗМІ.

Наприклад, ось в цьому сюжеті каналу Юніон нібито звичайна журналістка з Болгарії опиняється в окупованому Донецьку. Звати дівчину Ася Зуан, і як видно з титру, акцент робиться саме на тому, що гостя представляє Болгарію.

Робиться це з простою метою – пропагандистам потрібно створити у глядачів ілюзію, що навіть європейці шоковані “українським фашизмом”.

І Ася Зуан на відмінно виконує цю роль. Її сльози мають переконати публіку, що, мовляв, Європа починає прозрівати.

Але знову-таки, витративши на фактчекінг хоча б трохи часу, ви швидко переконаєтесь – до європейських ЗМІ Ася Зуан не має жодного стосунку. Хоча б тому, що тривалий час працює на російську пропагандистську мережу News Front. І це легко довести.

Тобто Ася Зуан – це аж ніяк не випадковий журналіст з Європи, тому все, що вона говорить, варто сприймати винятково через призму інтересів її чинних роботодавців.

Ось чому так важливо перевіряти не тільки власне зміст інформації, а й те, хто її повідомляє. 

Особливо у випадках, коли пропагандисти намагаються викликати емоції або зробити на основі того чи іншого коментаря певні узагальнення.

Знов-таки наведемо приклад. Подивіться на назву одного з сюжетів пропагандистського каналу з ОРДЛО.

Німецькі депутати! Всім зрозуміло? Максимально серйозна заява, якщо не з’ясовувати деталі. Саме на це і розраховані маніпуляції пропагандистів. Адже, якщо передивитися сам сюжет і розібратися зі статусом його героїв, то ставлення до заголовку зміниться в одну мить.

Насправді жоден, ще раз, жоден депутат Бундестагу ніякі розслідування про нібито злочини ЗСУ не проводить.

А від імені всіх депутатів Німеччини висловився представник проросійської партії Альтернатива для Німеччини в одній із земельних рад.

Ба більше, той самий Гуннар Ліндерман ніколи й не приховував, що працює на Москву. Наприклад, від був спостерігачем під час псевдореферендуму в Криму та відвідував місцеві вибори вже після окупації півострова.

Чи змінилася б думка глядача після того, як він дізнався б, що під гучним заголовком “німецькі депутати” реально ховається лише проросійський ноунейм?

Впевнені, що так. Бо ніякого впливу на батьківщині Ліндерман не має. Він навіть не є публічною особою. Тому, звісно, не може говорити від імені країни.

А висновок тут простий. Під час інформаційних війн на титри не просто бажано, а й необхідно звертати увагу заради боротьби з фейками й маніпуляціями.

Адже особа експерта чи спікера так само важлива для фактчекінгу, як і те, що він чи вона говорить.