Я не вірю в кохання з першого погляду: інтерв’ю Холостяка Алекса Топольського

Він народився та виріс у Львові, хоча вже давно живе у Америці. Саме там герой 12-го сезону романтичного реаліті Холостяк на СТБ, Алекс Топольський і розпочав свою кар’єру та бізнес. Нині чоловік живе у Маямі та займається нерухомістю. Він здає в оренду розкішні апартаменти. Та якщо з бізнесом склалося, то знайти споріднену душу 32-річний львів’янин у США не зміг. Тож вирішив спробувати на проєкті.

Ми поспілкувалися з Алексом Топольським і дізналися – які жінки йому до вподоби, чому пішов на проєкт і яких життєвих правил чоловік дотримується.

– Алексе, чому ви вирішили взяти участь у реаліті Холостяк?

– Одразу розвію чиїсь, можливо, думки – то не заради піару. Мені взагалі до соціальних мереж тоді було байдуже. Я розвивав свої сторінки, але пости робив дуже рідко.

Основний мотив – мені не вистачало справжніх емоцій і відчуттів. Мені дійсно хотілось закохатися.

Я проживав у Маямі. Це місто добре для бізнесу, має класну інфраструктуру, але для створення стосунків, романтики і сім’ї – це повний антидот. До того ж, з американками складно в цьому плані. Відчувається різний менталітет. Ми дуже різні. І в них інше бачення того, як будувати стосунки.

– Тобто, голубці вони не роблять?

– Так, на жаль (сміється). Там серед пріоритетів – реалізація та амбітні плани, а не кохання та романтика. Я був теж тією людиною, в якої самореалізація і праця були на перших щаблях. Мені не вистачало емоцій, романтики, драйву. Ризикнути знайти споріднену душу на проєкті – класна можливість реалізувати це все.

– Чи були страхи та побоювання, сумніви – йти чи не йти на проєкт? Якщо так, то які?

– Не було страху, що це буде на камеру. Мені одразу сказали, що сценаріїв немає. Це буде повністю реаліті. І я казав, що в мене немає дискомфорту щодо присутності камер.

Єдина в мене була думка – я не знав, як я поєднуватиму участь у проєкті зі своїм бізнесом. Він у мене автоматизований, але я не знав, що буде, якщо я поїду на 3-4 місяці в іншу країну. Це був ризик, і так сталося, що деякими критично важливими бізнес-питаннями мені довелося займатися під час проєкту.

Фото: СТБ

– А чим ви займаєтеся?

– Це мережа апартаментів, які я беру в оренду. Називається корпоративний лізинг. Я орендую і здаю в суборенду для туристів чи корпоративних клієнтів у Лос-Анджелесі та Маямі. І поки я був на проєкті, сталася неприємна історія. Недобросовісні туристи влаштували там паті, дуже шумно себе поводили. Це викликало невдоволення генерального директора будівлі, в якій ми знімали апартаменти. І ускладнило наше подальше партнерство.

– Алексе, ви романтик? Якщо так, то як проявляєте це у житті?

– Коли мій батько був живий, ми з ним про це теж розмовляли. В мене романтика була присутня, коли я жив в Україні. Як тільки я переїхав до Америки, вона поступово почала зникати, бо я не докладав уваги та зусиль для неї. Я постійно думав про бізнес та самореалізацію. Та й під час перших 3-4 епізодів проєкту можна помітити, що романтика не фігурувала. Було більше емоцій, драйву. А потім, коли дівчат лишалося все менше, я розумів, що щось всередині починає колихатись, виникати. Можливо, то і є романтика.

А раніше на побаченнях я робив приємні сюрпризи. Я пам’ятаю, під час одного побачення я заховав квітку в під’їзді, у поштову скриньку. Під час прогулянки я дістав троянду і дав дівчині. Це було прикольно, неочікувано, і вона була в шоці. Суть була не у самій троянді, а в жесті й спонтанності. Мені було дуже приємно це робити, бо класно бачити реакцію людини в такі моменти.

Фото: СТБ

– Яке враження від участі в реаліті?

– Я став більш уважним. Завдяки тому, що я вислуховував дівчат, приділяв їм увагу – це мене зробило по-хорошому вразливішим. Це дуже великий ріст внутрішній. Загалом, основний фокус уваги був завжди на дівчину. Потрібно зранку до ночі бути повністю поринутим в історії і життя.

Основне враження – різноманітність життєвих ситуацій, які є в людей, я поринав у кожну історію. Вразили сміливість і відкритість дівчат. І чим далі розвивались стосунки з кожною – тим глибше було спілкування і сприйняття людини.

– Що було найскладніше під час знімань проєкту?

– Моменти, коли потрібно було вирішувати, кого відпустити, а кого – ні.

Це було непросто. Я знав, що дороги назад немає, що це остаточне рішення.

Фото: СТБ

Також непросто було сприймати складні життєві історії деяких дівчат. Важко навіть уявити, як таке можливо, і бачити, що такі історії існують. Складно їх було приймати з людської точки зору.

– Чи вірите у кохання з першого погляду?

– Не вірю в кохання з першого погляду. Вірю, що виникає симпатія між людьми. Може бути пристрасть, сексуальний потяг. Але кохання – це процес, коли люди відкриваються одне одному.

Потрібно пройти через різні ситуації, не завжди приємні. Відкритися людині, зрозуміти, чи є у вас спільні цінності, як ви бачите життя, чи на одній хвилі ви з партнером? А для того, аби все це побачити та відчути, потрібно більше часу разом проводити.

– Алексе, на що насамперед ви звертаєте увагу під час першого знайомства?

– У нас, як в інтелектуально розвинених приматів, невербальна поведінка й інстинкти ще присутні (сміється). Коли зустрічаю дівчину, то звертаю увагу на те, як вона тримається, як розмовляє, які теми її цікавлять, як вона сидить. Навіть на те, як вона п’є каву та як дивиться. Дивиться в очі чи ні?

Тобто, це такі маленькі моменти в поведінці, які можуть дуже багато про людину сказати. Як правило, на підсвідомому рівні ти майже одразу розумієш, чи це твоя людина чи ні.

– Хто вас найбільше вразив з дівчат під час першої зустрічі-знайомства на Холостяку?

– Звісно, Юля, яка принесла голубці (усміхається). У мене виникла ностальгія за цією стравою, яку моя мама готувала в дитинстві. Те, як Юля їх приготувала і щиро, без гри піднесла, мене вразило.

Фото: СТБ

Ще особливо запам’яталась зустріч із Сашою Мудрою. З нею одразу виникла іскорка. Знаєте, коли ти починаєш спілкуватися з людиною, і одразу розумієш, що ви на одній хвилі. Вона сміється з твоїх дивних жартів (сміється). Під час першої зустрічі з нею я не думав над тим, що говорю, було дуже легко. Плюс, наш незграбний танець дуже запам’ятався.

Фото: СТБ

Я вдячний всім дівчатам за те, що вони так креативно підійшли до знайомства.

– Що ви найбільше цінуєте у жінках?

– Дуже важливе почуття гумору, бо без нього складно іти по життю. Якщо людина розуміє жарти, то це є індикатором того, що вона інтелектуально розвинена. Також необхідно, щоб людина розвивалася. Чимось горіла, цікавилася. А ще – аби вона любила життя.

Я не можу довго спілкуватися з тими, хто несе негатив, постійно невдоволений, скаржиться на щось, пліткує і не розвивається. Також дуже ціную в характері дівчини доброту, щирість і відкритість.

– Вірите в те, що кохання свого життя можна знайти на проєкті?

– Насправді немає різниці, де ти зустрінеш кохання свого життя. З дівчиною, з якою колись ми довго зустрічалися, познайомилися у нічному клубі. Здавалося б, місце для знайомств не найкраще. Але так трапилося. Тому немає правил на рахунок того, де знайомитися.

Фото: СТБ

– На що здатні заради коханої?

– Не можу одразу сказати, на що я здатний. Питання гіпотетичне. Не було ситуацій у житті, коли я мав би чимось жертвувати заради коханої. Завжди знаходили якийсь компроміс.  Це дуже важливо – приймати свого партнера і підтримувати його. Треба завжди розмовляти і шукати вихід з різних ситуацій. Ми ж живемо у 21 сторіччі, де є купа можливостей.

– Основні правила життя Алекса Топольського?

– Перше – ніколи не здаватися. Неважливо, що було у житті, які складні ситуації. Головне – знайти сили, стати на ноги та йти вперед. Особливо зараз, у надскладні для українців часи це дуже важливо. Наші люди демонструють титанічну силу, сміливість та незламність щодня, що мене надихає працювати ще більше, аби допомагати країні.

Друге – любити життя. Навіть якщо є негатив, зло – завжди можна знайти щось хороше саме в цей момент і загалом у житті.

Третє – мати мету в житті. По собі знаю, що якщо в якийсь момент я відчуваю, що моя мета розпливлась, що я не знаю, для чого встаю зранку – у мене виникає апатія. Тому треба чітко визначити свою мету. Коли я її усвідомлюю, у мене більше енергії з’являється, яка дає живлення. Тільки тоді я можу рухатися вперед.

Він народився та виріс у Львові, хоча вже давно живе у Америці. Саме там герой 12-го сезону романтичного реаліті Холостяк на СТБ, Алекс Топольський і розпочав свою кар’єру та бізнес. Нині чоловік живе у Маямі та займається нерухомістю. Він здає в оренду розкішні апартаменти. Та якщо з бізнесом склалося, то знайти споріднену душу 32-річний львів’янин у США не зміг. Тож вирішив спробувати на проєкті.

Ми поспілкувалися з Алексом Топольським і дізналися – які жінки йому до вподоби, чому пішов на проєкт і яких життєвих правил чоловік дотримується.

– Алексе, чому ви вирішили взяти участь у реаліті Холостяк?

– Одразу розвію чиїсь, можливо, думки – то не заради піару. Мені взагалі до соціальних мереж тоді було байдуже. Я розвивав свої сторінки, але пости робив дуже рідко.

Основний мотив – мені не вистачало справжніх емоцій і відчуттів. Мені дійсно хотілось закохатися.

Я проживав у Маямі. Це місто добре для бізнесу, має класну інфраструктуру, але для створення стосунків, романтики і сім’ї – це повний антидот. До того ж, з американками складно в цьому плані. Відчувається різний менталітет. Ми дуже різні. І в них інше бачення того, як будувати стосунки.

– Тобто, голубці вони не роблять?

– Так, на жаль (сміється). Там серед пріоритетів – реалізація та амбітні плани, а не кохання та романтика. Я був теж тією людиною, в якої самореалізація і праця були на перших щаблях. Мені не вистачало емоцій, романтики, драйву. Ризикнути знайти споріднену душу на проєкті – класна можливість реалізувати це все.

– Чи були страхи та побоювання, сумніви – йти чи не йти на проєкт? Якщо так, то які?

– Не було страху, що це буде на камеру. Мені одразу сказали, що сценаріїв немає. Це буде повністю реаліті. І я казав, що в мене немає дискомфорту щодо присутності камер.

Єдина в мене була думка – я не знав, як я поєднуватиму участь у проєкті зі своїм бізнесом. Він у мене автоматизований, але я не знав, що буде, якщо я поїду на 3-4 місяці в іншу країну. Це був ризик, і так сталося, що деякими критично важливими бізнес-питаннями мені довелося займатися під час проєкту.

Фото: СТБ

– А чим ви займаєтеся?

– Це мережа апартаментів, які я беру в оренду. Називається корпоративний лізинг. Я орендую і здаю в суборенду для туристів чи корпоративних клієнтів у Лос-Анджелесі та Маямі. І поки я був на проєкті, сталася неприємна історія. Недобросовісні туристи влаштували там паті, дуже шумно себе поводили. Це викликало невдоволення генерального директора будівлі, в якій ми знімали апартаменти. І ускладнило наше подальше партнерство.

– Алексе, ви романтик? Якщо так, то як проявляєте це у житті?

– Коли мій батько був живий, ми з ним про це теж розмовляли. В мене романтика була присутня, коли я жив в Україні. Як тільки я переїхав до Америки, вона поступово почала зникати, бо я не докладав уваги та зусиль для неї. Я постійно думав про бізнес та самореалізацію. Та й під час перших 3-4 епізодів проєкту можна помітити, що романтика не фігурувала. Було більше емоцій, драйву. А потім, коли дівчат лишалося все менше, я розумів, що щось всередині починає колихатись, виникати. Можливо, то і є романтика.

А раніше на побаченнях я робив приємні сюрпризи. Я пам’ятаю, під час одного побачення я заховав квітку в під’їзді, у поштову скриньку. Під час прогулянки я дістав троянду і дав дівчині. Це було прикольно, неочікувано, і вона була в шоці. Суть була не у самій троянді, а в жесті й спонтанності. Мені було дуже приємно це робити, бо класно бачити реакцію людини в такі моменти.

Фото: СТБ

– Яке враження від участі в реаліті?

– Я став більш уважним. Завдяки тому, що я вислуховував дівчат, приділяв їм увагу – це мене зробило по-хорошому вразливішим. Це дуже великий ріст внутрішній. Загалом, основний фокус уваги був завжди на дівчину. Потрібно зранку до ночі бути повністю поринутим в історії і життя.

Основне враження – різноманітність життєвих ситуацій, які є в людей, я поринав у кожну історію. Вразили сміливість і відкритість дівчат. І чим далі розвивались стосунки з кожною – тим глибше було спілкування і сприйняття людини.

– Що було найскладніше під час знімань проєкту?

– Моменти, коли потрібно було вирішувати, кого відпустити, а кого – ні.

Це було непросто. Я знав, що дороги назад немає, що це остаточне рішення.

Фото: СТБ

Також непросто було сприймати складні життєві історії деяких дівчат. Важко навіть уявити, як таке можливо, і бачити, що такі історії існують. Складно їх було приймати з людської точки зору.

– Чи вірите у кохання з першого погляду?

– Не вірю в кохання з першого погляду. Вірю, що виникає симпатія між людьми. Може бути пристрасть, сексуальний потяг. Але кохання – це процес, коли люди відкриваються одне одному.

Потрібно пройти через різні ситуації, не завжди приємні. Відкритися людині, зрозуміти, чи є у вас спільні цінності, як ви бачите життя, чи на одній хвилі ви з партнером? А для того, аби все це побачити та відчути, потрібно більше часу разом проводити.

– Алексе, на що насамперед ви звертаєте увагу під час першого знайомства?

– У нас, як в інтелектуально розвинених приматів, невербальна поведінка й інстинкти ще присутні (сміється). Коли зустрічаю дівчину, то звертаю увагу на те, як вона тримається, як розмовляє, які теми її цікавлять, як вона сидить. Навіть на те, як вона п’є каву та як дивиться. Дивиться в очі чи ні?

Тобто, це такі маленькі моменти в поведінці, які можуть дуже багато про людину сказати. Як правило, на підсвідомому рівні ти майже одразу розумієш, чи це твоя людина чи ні.

– Хто вас найбільше вразив з дівчат під час першої зустрічі-знайомства на Холостяку?

– Звісно, Юля, яка принесла голубці (усміхається). У мене виникла ностальгія за цією стравою, яку моя мама готувала в дитинстві. Те, як Юля їх приготувала і щиро, без гри піднесла, мене вразило.

Фото: СТБ

Ще особливо запам’яталась зустріч із Сашою Мудрою. З нею одразу виникла іскорка. Знаєте, коли ти починаєш спілкуватися з людиною, і одразу розумієш, що ви на одній хвилі. Вона сміється з твоїх дивних жартів (сміється). Під час першої зустрічі з нею я не думав над тим, що говорю, було дуже легко. Плюс, наш незграбний танець дуже запам’ятався.

Фото: СТБ

Я вдячний всім дівчатам за те, що вони так креативно підійшли до знайомства.

– Що ви найбільше цінуєте у жінках?

– Дуже важливе почуття гумору, бо без нього складно іти по життю. Якщо людина розуміє жарти, то це є індикатором того, що вона інтелектуально розвинена. Також необхідно, щоб людина розвивалася. Чимось горіла, цікавилася. А ще – аби вона любила життя.

Я не можу довго спілкуватися з тими, хто несе негатив, постійно невдоволений, скаржиться на щось, пліткує і не розвивається. Також дуже ціную в характері дівчини доброту, щирість і відкритість.

– Вірите в те, що кохання свого життя можна знайти на проєкті?

– Насправді немає різниці, де ти зустрінеш кохання свого життя. З дівчиною, з якою колись ми довго зустрічалися, познайомилися у нічному клубі. Здавалося б, місце для знайомств не найкраще. Але так трапилося. Тому немає правил на рахунок того, де знайомитися.

Фото: СТБ

– На що здатні заради коханої?

– Не можу одразу сказати, на що я здатний. Питання гіпотетичне. Не було ситуацій у житті, коли я мав би чимось жертвувати заради коханої. Завжди знаходили якийсь компроміс.  Це дуже важливо – приймати свого партнера і підтримувати його. Треба завжди розмовляти і шукати вихід з різних ситуацій. Ми ж живемо у 21 сторіччі, де є купа можливостей.

– Основні правила життя Алекса Топольського?

– Перше – ніколи не здаватися. Неважливо, що було у житті, які складні ситуації. Головне – знайти сили, стати на ноги та йти вперед. Особливо зараз, у надскладні для українців часи це дуже важливо. Наші люди демонструють титанічну силу, сміливість та незламність щодня, що мене надихає працювати ще більше, аби допомагати країні.

Друге – любити життя. Навіть якщо є негатив, зло – завжди можна знайти щось хороше саме в цей момент і загалом у житті.

Третє – мати мету в житті. По собі знаю, що якщо в якийсь момент я відчуваю, що моя мета розпливлась, що я не знаю, для чого встаю зранку – у мене виникає апатія. Тому треба чітко визначити свою мету. Коли я її усвідомлюю, у мене більше енергії з’являється, яка дає живлення. Тільки тоді я можу рухатися вперед.