Саміт G20: чому зустріч світових лідерів важлива та чи змінить вона перебіг війни

Саміт Великої двадцятки – одна з ключових подій року в міжнародній політиці. Україна не член G-20, її запросили як гостя.

Путін, найімовірніше, не поїде. Тож чому ця зустріч для нас така важлива і чи може вона змінити перебіг війни – читайте далі в матеріалі.

Хоч саміт G20 – це, радше, економічний захід ніж політичний, війна в Україні і тут вийшла на перший план.

Із цього планують почати першу сесію саміту. Бо саме через російську агресію й посипався світовий порядок: шалене зростання цін на енергоносії, проблеми з агропродукцією.

– Двадцятка покликана проаналізувати економічний та соціально-політичний стан, цінові й товарні позиції. Раніше це було не так важко прогнозувати, всі розуміли великі цифри, пересування товарів, робочої сили, послуг, стан банківської системи. Але ж сьогодні це можна зробити лише з поправкою на ситуацію на фронті, – каже Роман Безсмертний, віцепрем’єр-міністр України (2005-2006).

Український президент Володимир Зеленський візьме участь у форумі в онлайн-форматі. Його виступ дасть можливість чіткіше донести позицію країни і дати розуміння того, що відбувається.

– Нас, президента нашої держави почують реально всі світові лідери, економічні гіганти з усіх континентів в одному місці. З точки зору дипломатії це перемога. Також це означає, що Україна сьогодні в тренді, має підтримку як рівноправний партнер у багатьох питаннях глобального порядку денного, – каже політолог-міжнародник Антон Кічухідзе.

Що більше в промовах світових лідерів згадуватимуть Україну, то більше шансів на подальшу допомогу у війні і на те, що наше питання залишиться у фокусі глобального порядку денного.

– Саміт G20 може бути таким собі геополітичним водорозділом, адже саме від його підсумків залежатиме подальша ситуація на міжнародній арені. Найкращим сценарієм буде, якщо війна Росії проти України буде згадана в підсумковій декларації і бажано не один раз, а систематично, – каже Станіслав Желіховський, провідний фахівець Дипломатичної академії України.

Ще задовго до початку саміту багато хто припускав, що саме Індонезія може стати майданчиком для перемовин України та Росії. За дивним збігом напередодні зустрічі світових лідерів Кремль знов почав розігрувати цю карту.

– Росія зараз в особі свого керівництва дуже активно просуває концепцію, що вона готова до переговорів, що вона готова домовлятися, але, очевидно, домовлятися про те, щоби якось закріпити за собою окуповані раніше українські території і, крім того, одержати якийсь перепочинок у війні, – каже політолог-міжнародник Петро Олещук.

Не  виключено, що саме для цього за лічені дні до саміту російські війська залишили Херсон. Щоби продемонструвати пацифістські настрої і впіймати світову спільноту на гачок.

До останнього зберігалася інтрига –  чи поїде Путін на саміт? Та й сам він сумнівався. Можливо, сподівався приїхати в ролі голуба миру. Але в останній момент, певно, зрозумів, що ця роль не дуже вдасться.

– Путіну був би сенс їхати на відповідний саміт, якби він міг там постати якимось переможцем. Чи принаймні тим, хто показав би, що подолав політичну ізоляцію, що її не існує, що він там зустрічається з лідерами, тисне руку, фотосесії, – каже міжнародник-політолог Петро Олещук.

Пасьянс, очевидно, не склався. А перспектива бути знову десь на задвірках – кремлівському диктатору, певно, не до смаку.

– У Кремлі бояться, що Путін матиме конфронтацію з іншими учасниками саміту. Що він буде ізольований на певних зустрічах. Також є інформація, що він може отримати від одного з лідерів фізичний ляпас, – каже Станіслав Желіховський.

Який прийом йому можуть влаштувати, лідери двадцятки вже продемонстрували, коли в Україні почалася війна.

На спільному фото з саміту G20 в Австралії у 2014 році російського президента навмисно поставили в куток. Все через початок війни в Україні. У такий спосіб світові лідери хотіли підкреслити його ізоляцію. А, може, взагалі збиралися геть відрізати.

Замість Путіна на саміті буде його посіпака Лавров. Але так зване сімейне фотографування, попри традиції, можуть скасувати саме через присутність Росії.

Організатори відпрацьовують заходи безпеки, готують приміщення для конференцій і зустрічі високих гостей. Наперед відомі теми виступів, є чернетка фінального документа.

Утім, тут можливі несподіванки. Адже ключові рішення двадцятки нерідко супроводжують підкилимні ігри.

І саме фінальна декларація саміту стане лакмусовим папірцем того, яку політику світові лідери надалі провадитимуть щодо нашої країни.

За інформацією видання Українська правда, у проєкті цього документа поки що немає терміну “російська агресія”, а сама війна в Україні згадується лише раз. Чи можливо, що чернетка зміниться?

Кремлівський диктатор нині активно шукає союзників, щоб вибратися з міжнародної ізоляції. На арену виходять спритні російські дипломати і лобісти. Вони атакують кабінети високих чиновників, шукають підходи до авторитарних лідерів. Але чи вдасться?

– У нинішній ситуації, мабуть, жодна серйозна держава в світі не буде підтримувати путінський режим, він занадто одіозний та й, відверто кажучи, не настільки сильний, як був учора. А підтримувати його відкрито – це певні репутаційні ризики, санкційні ризики, тому відверто цього робити ніхто не буде, – зазначив Петро Олещук.

Країни G-7, що входять до двадцятки, традиційно підтримують Україну й не послабляють тиск на Росію.

А ось як поведуть себе інші учасники, ті, хто донедавна мав із Кремлем спільні справи?

– Наприклад, Австралія – це повністю колективний Захід. Індонезія триматиме дипломатичну позицію. Японія і Південна Корея – зрозуміло за Україну – це частина колективного Заходу. Китай, Індія – вони не хочуть бути пов’язані політично з рашистським режимом, тому що це загроза санкцій. Але водночас поводитимуться так, щоб купляти енергоресурси, – каже Антон Кучухідзе.

І якщо Індія може й надалі тримати нейтралітет, то як поведе себе Китай, неодноразово помічений у лояльності до Росії?

Думки експертів різняться. Одні непокояться, що Пекін підпише лише той підсумковий документ, який буде вигідним Росії, тобто де не йдеться про агресію Росії. Інші упевнені, що дружити з Кремлем йому нині зовсім не вигідно.

– Китай, можливо, сам розмірковує про те, чи варто йому надалі мати союзницькі відносини з Москвою, чи краще триматися подалі від Росії. Адже цей світовий розбійник не вигідний нікому, – каже Станіслав Желіховський.

Водночас і альянс Китаю зі Сполученими Штатами навряд чи можливий. Хоча окремі синхронні кроки  цілком можуть бути.

– Не обманюймо себе надією, що із комуністичним режимом Китаю може домовитися демократичний світ. Це може бути тільки в питаннях окремих проєктів, рішень, і то на павутинній ниточці, – так вважає Роман Безсмертний.

Лишається ще одна впливова країна, із лідером якої багато загравав Путін – Саудівська Аравія. Місяць тому світова преса майоріла заголовками про зміцнення їхніх стосунків. Але незабаром і ця дружба може скінчитися.

– Рашисти насправді все зробили, щоб Саудівська Аравія перейшла на сторону України, адже їхнім союзником виступив Іран – екзистенційний ворог Саудівської Аравії, – каже Антон Кучухідзе.

Посередником між Росією і Заходом може виступати Туреччина. Утім, та, як завжди, залишиться при своїх інтересах.

Тож шанси, що фінальна декларація зміниться зростають. Зрештою, українське питання на полях саміту точно обговорюватимуть.

Лідери G-7 постійно думають над тим, що зробити, щоби Україна перемогла. А тому і під час зустрічі Великої двадцятки ця тема теж постане.