Приймали пологи при свічках: історії медиків про окупацію Тростянця

Тростянецька міська лікарня три роки тому стала символом успішної децентралізації та медреформи. У невеличкому містечку на Сумщині вдалося створити медичний заклад, який нічим не поступався за рівнем надання послуг столичним і він став найкращим в Україні. Однак, за час окупації його ледь не знищили росіяни.

– Обстріл був 18 березня, коли російський танк вистрелив у лікарню, – згадує міський голова Тростянця Юрій Бова.

Тоді медична установа залишилася без опалення. Загалом таких потужних обстрілів по території, де розташовані поліклініка й лікарня, було три. 21 березня в цей район вгатили 38 разів. Заклад тоді не працював, тож ніхто не загинув. А от у прилеглій лікарні були пацієнти.

– Вся територія лікарні постраждала на 30%, і це була для нас трагедія. Бо це перша лікарня, яка пішла у реформу. Це перша лікарня, яка була передана від державної власності у комунальну, – каже голова Тростянця.

Життя лікарів і пацієнтів тоді потроху перемістилося у бомбосховище. Молодша медсестра неврологічного відділення Тетяна Тарасенко згадує, що пацієнтів перенесли теж у сховище, за ними доглядали.

Кілька разів з “інспекцією” з’являлися російські спецпризначенці, які не могли повірити, що тут не лікують українських військових.

Про повернення додому на певний час медики мусили забути. Завідувачка акушерського відділення Тетяна Сидоренко згадує, що лікарі працювали, як могли. Інколи навіть приймали пологи при свічках.

– Просто молили Бога, щоби скоріше це скінчилося, тому що це було страхіття, – каже медик.

За найскромнішими підрахунками, на відбудову медзакладів знадобиться 50 млн грн. Нині за гроші міста та благодійників ремонтують лікарню та склять поліклініку.

У стаціонарі уже працюють пологове, терапевтичне, неврологічне, інфекційне відділення, а також травматологія та хірургія.