До школи під час війни: до чого потрібно бути готовими вчителям і батькам

Відомий психолог Світлана Ройз на своїй сторінці в Facebook розповіла, до чого потрібно бути готовими вчителям і батькам при організації навчального процесу в умовах повномасштабної війни в Україні.

– Створила просту методичку з непростої теми. Про те, що потрібно пам’ятати про можливі зміни в навчальних навичках. Про те, як пояснити дітям і дорослим, що ніхто не тупий, не невдаха, що це тимчасово, – зазначає Світлана Ройз.

Особливості, які потрібно розуміти:

літній відкат в знаннях. Цього року ми не можемо спрогнозувати, скільки часу потрібно відвести на повторення матеріалу. До звичного літнього відкату приєднався ще стрес, який впливає на роботу довгострокової пам’яті. Дітям важливо пояснити, щоб зняти їхню тривогу, що все поступово пригадаємо;

багато дітей відвикли писати ручкою на папері. У багатьох точно зміниться почерк, ми можемо спостерігати деякий регрес в письмових навичках. Все з часом повернеться, важливо частіше і дорослим, і малюкам давати вправи на розслаблення м’язів, пам’ятати, що зараз темп навчання і темп письма буде сповільнюватися;

діти (і дорослі), які пережили досвід травматизації, на деякий час забувають правила орфографії. Це з часом пройде;

можуть бути складності з предметами і знаннями, пов’язані з просторовою орієнтацією (геометрія, тригонометрія). Тут потрібні будь-які активності, де б дитина могла створювати 3-D моделі, Наприклад, лего, пластилін, орігамі, ліплення, спорт, гра на музичних інструментах;

травматичний досвід ускладнює сприйняття абстрактних понять – саме зараз потрібна наочність, прикладні, практичні, конкретні, зрозумілі знання і дії;

навички читання у дітей можуть погіршитися. Важливо пам’ятати, що це тимчасово, все відновиться;

довгострокова пам’ять. Процеси запам’ятовування інформації можуть бути ускладнені. Коли ми переживаємо стрес, робота гіпокампу, який відповідає в тому числі і за довгострокову пам’ять, пригнічується. Тому починаємо з маленьких обсягів інформації, закріплюємо все в діях, в рухах. На перервах рухатися обов’язково!

багато дітей за цей час звикли тримати телефон в руках – це для них символ керованості, контрольованості. Потрібно подумати, що з цим робити. Може, включати додатки в телефонах в процес навчання.

Що потрібно пам’ятати про емоції і відносини

– Ми не знаємо, що може стати тригером для емоційних реакцій – під час підготовки уроків ми повинні бути дуже обережні з підбором відео, фото і музики, – зазначає психолог.

За її словами, бажано знати, через який досвід пройшла сім’я, щоб надати підтримку, якщо вона потрібна. Будь-який процес навчання починається з відчуття безпеки, наскільки зараз можливо.

Безпека – це наша передбачуваність, це недоторканність тілесна, повага до кордонів, зрозумілі правила.

Можна починати урок з того, що всі стукають долонями по столах, створюють з олівців, малюють коло — свій захищений простір.

Єдність – можливо, починати урок з пісні, можливо, створити свій девіз, ритуали вітання і прощання, робити спільні проекти, разом допомагати ЗСУ, висаджувати рослини.

Структура – правила, розклад:

• зараз легалізована ненормативна лексика – потрібно відразу вводити правила і домовлятися, що є у вашому співтоваристві прийнятним;
• коли ми проживаємо стрес або травматичний досвід, ми перестаємо відчувати свої потреби. Тому нагадувати пити, їсти, йти в туалет, рухатися;
• лімбічна система не може витримати напругу: червоні рамочки в презентаціях, гострі кути в рамках, які накладаються на слайди, емоційні картинки, багато інформації в слайдах можуть викликати перевантаження і несподівані, неусвідомлені реакції;
• стрес і травматизація змінюють і фрагментують наше сприйняття часу і реальності. Нам обов’язково потрібно акцентувати увагу на поточній даті;
  правила, рутини, обов’язки — це зараз терапія;
• коли ми проживаємо складний досвід, стрес, травматизацію, змінюється самооцінка, зараз часто діти живуть в режимі очікування невдачі. Їм потрібен досвід перемог і підтримка. Це, наприклад, маленькі знайомі завдання, завдання, в яких був би швидкий результат, святкування маленьких перемог;
• не давати практик із закритими очима – зараз діти і дорослі не закривають очей, бо так вони втрачають контроль;
• чи не просити дихати глибоко – глибоке дихання може провокувати більш сильні емоційні прояви. Тому дихаємо так, як дихається;
• обов’язково обумовити все, що пов’язано з сиренами, укриттями. Важливе правило: ми співчуваємо, а не жаліємо.

Діти переживають складний досвід, але вони точно впораються. Всі ці пункти не для того, щоб бачити в дітях бідолах і робити роботу за них. Тому акцентуємо увагу на їхній силі і підтримуємо в тому, в чому можемо.

Джерело: Світлана Ройз