Положинський ледь не загинув на фронті: Валили цілеспрямовано, довелося вантажити знівечені тіла

Ексфронтмен гурту Тартак Олександр Положинський розповів, чому навчився за три місяці служби в ЗСУ.

Наголошує, став краще стріляти, проте кидати гранати – ні. Почав мінімально розбиратися в спорядженні, опанував деяку термінологію і трохи швидше заряджає магазини.

– Бігати швидше у повному спорядженні поки що не вдається. Зброю чищу погано. Роблю це ретельно і довго, закінчую, думаючи, що почистив нехай не ідеально, але дуже добре, а потім хтось із командирів перевіряє та заявляє, що моя зброя не чиста. Що за така магія поки з’ясувати не вдалося, – пише Олександр у Facebook.

Зізнається, навчився цінувати волонтерську працю, хоч і раніше розумів її важливість, але не відчував це так гостро та близько. Побував на фронті, фактично у напівоточенні.

– Цього разу в мене валили цілеспрямовано. Із різних видів важкого озброєння. Цілу добу. З перервами, звичайно, іноді – з досить тривалими, але прилетіти могло будь-якої миті дня та ночі. І прилітало. Багато. Якось так, що довелося потім смертельно знівечені тіла двох моїх нових друзів вантажити в евакуаційне авто. Жахливий досвід, – наголосив Положинський.

Каже, його професія до війни позитивно далася взнаки. Впізнають, передають підрозділу багато необхідних речей. Проте є мінус – деякі й досі думають, що для артиста це піар.

– Усі знання та вміння, яких я тут набуваю, вони ж лягають не на голий ґрунт. У мене великий запас побаченого, почутого, прочитаного раніше, великий досвід спілкування з крутими воїнами та професіоналами у різних сферах та сферах нашого життя – наука, бізнес, політика, культура, спорт. Все це робить мене потенційно досить крутим та ефективним у багатьох проявах армійського життя. А мене все ж таки часто сприймають тільки як артиста, який намагається бути солдатом. Я вже не пробую, я вже є, – додав Олександр.

Також він наголосив, за ці три місяці встиг записати дві пісні.