На гранично низькій висоті я набрав одногрупнику: пілот Су-27 про початок війни та роботу в небі

Україна відзначила 7 липня 2022 року День Повітряних сил ЗСУ. Це професійне свято радіотехніків, які виявляють повітряну загрозу, зенітників, які її ліквідовують, та військових льотчиків. 25-річний пілот винищувача Су-27 Олексій виконує польоти вже протягом восьми років, за які засвоїв три типи літаків.

– 23 лютого ми провели ротацію особового складу на оперативному аеродромі. Я заступив на бойове чергування в іншому місті, тобто поїхав у відрядження. І наступного дня мого відрядження вже почалася війна. О 3-4 ранку завдали ракетного удару по тому аеродрому, де ми перебували. Ми виконали вивід авіаційної техніки з-під удару.

За його словами, Російській Федерації не вдасться у майбутньому знищити Повітряні сили України, тому що це просто нереально.

– Росіянам це не вдалося, тому що все ж таки у нас було оперативне реагування. Ми вчасно вивели всю авіаційну техніку, тому відбулися мінімальними втратами. Сподіваюся, що так буде і надалі. Чи вдасться їм взагалі це зробити у майбутньому? Повітряні сили – це не лише авіація, літаки, це й зенітно-ракетні та радіотехнічні війська, які виявляють повітряні цілі. Це дуже великий комплекс, тобто говорити про знищення Повітряних сил як цілого організму – це нереально, навіть теоретично.

Фото: Depositphotos

Військовий зазначив, що українські льотчики переважають російських, попри відсутність бойового досвіду до початку повномасштабного вторгнення РФ.

– У більшості наших льотчиків, наскільки я знаю, бойовий досвід був лише з 2014 року, коли застосовувалась авіація під час Антитерористичної операції. Але все одно відтоді у нас дуже багато поповнилося молодих льотчиків до лав Повітряних сил України, тому вони не мають жодного бойового досвіду. Ми його набували, починаючи з 24 лютого. І зараз ми не поступаємося у багатьох моментах, а навіть переважаємо у вишколі льотчиків Російської Федерації.

Український пілот вважає, що ЗСУ іноді роблять просто неможливі речі, саме тому російським льотчикам не вдасться перемогти наших військових.

– Все ж таки ми воюємо за свою землю, свої домівки, тому в нас ціна трохи вища, ніж у них. У нас немає вибору, ми максимально будемо викручуватися у будь-якій ситуації. Ми іноді робимо такі речі, що хтось інший подивився б та сказав: ви божевільні, навіщо ви це робите.

Льотчик зазначив, що пам’ятає кожне своє бойове завдання. Проте одне з них запам’яталося назавжди.

– Кожне бойове завдання назавжди зі мною. Був один з курйозних моментів, коли виконував черговий вивід з-під удару, тому що знову була загроза завдання удару по одному з аеродромів, де я тоді перебував. Вивів з-під удару літак і в мене відмовив радіозв’язок.

Я летів на інший аеродром на гранично низькій висоті без зв’язку. І через телефон дзвонив своєму одногрупнику, з яким я вчився в університеті, щоб він попередив старших на аеродромі, що я свій лечу туди, я не ворог, щоб мене не збили, переплутавши з ворожим літаком.