Люди горіли живцем в авто. Окупанти обстріляли машину з жителями Херсонщини

35-річний Дмитро Джапаров разом із молодшим братом, мамою та батьком виїхали з тимчасово окупованої Херсонщини, бо лишатися під владою росіян вже було несила.

– Ми виїхали із Борозенська до Старосілля, щоб вибратися з того пекла путінського, – каже Дмитро. – У селі Борозенське, а я саме звідти, все ними забито, вони стоять повсюди – по школах, по людях. Там страшно ходити – чеченці ходять. Дівчат скільки вони вже повивозили, позабирали – нема. Там люди мертві валяються у Давидовому Броді – ворони їдять.

Допомогти евакуюватися попросив знайомого волонтера. Той був із донькою – привозив до окупованих сіл харчі та деколи, як вдавалося, вивозив людей. Цього разу взяв родину Дмитра та сусідку із сином і рушив на Кривий Ріг. Але за кілометр від окупованого росіянами села сталося лихо.

Окупанти скерували на машину танковий снаряд, поцілили у бак. Авто розірвало, пасажири просто горіли живцем.

Дмитро згадує, що водій із донькою загинули, сусідка з мамою – горіли у машині. Біля неї лежав поранений батько, брат і сусід.

– Підняв половину машини без криши, без скла. Шоковий стан. Тьотю Таню витягнув, матір витягнув. У матері  отут аж до кісточки м’якоть згоріла, – каже Дмитро.

Поранені дочекалися першої попутної машини. Загиблих лишили на місці, поранених добрі люди вивезли до позицій українських військових. Уже наші бійці доправляли херсонців до найближчої лікарні, а згодом – до Кривого Рогу. Дмитро виявився найлегшим серед постраждалих.

– Це і опіки, і переломи кісток лицьового скелету, закрита черепно-мозкова травма, акубаротравма, струс головного мозку. Йому повезло серед усіх тих, хто були травмовані. Він серед них отримав травми середньої тяжкості, – каже лікар ортопед-травматолог Євген.

У цій же лікарні, в інших відділеннях,  із мінно-вибуховими травмами та опіками перебувають батько Дмитра та сусідка, яку він урятував. А матір і брата перевезли до спеціалізованої лікарні. У них опіки майже на половину  тіла.

Через це до чоловіка вже двічі навідувався психолог. Та Дмитро скаржиться лише на поганий слух. І певнить: тільки-но одужає і відновить згорілі документи, піде на фронт – помститися окупантам.