Трансплантація в Україні під час війни: історія людини з механічним серцем

Півтора року тому, серце киянина Миколи Медведєва перестало виконувати свої функції. Якщо викид нормального серця становить 60-70 мл крові за одну систолу (скорочення серцевого м’яза), то у Миколи він був – 16.

 – При такій роботі серця навіть ноги не ходять, – пояснив Микола.

Функціональні можливості серцевого м’яза хірурги Інституту серця посилили, встановивши прилад під назвою механічне серце.

 – Це такий насос, що вмонтований у лівий шлуночок, – розказав пацієнт. – Працює він від акумуляторів, які потрібно заряджати кожні всім годин. Це важко : потрібно завжди носити сумочку з батарейками, але можна жити.

На початку повномасштабного вторгнення Росії на територію України Микола Медведєв евакуювався зі столиці у селище Стоїнка, що розташоване між Києвом і Бучею.

Отже, тікаючи від війни, він потрапив у смертельну пастку.

 – Електрики не було, газу не було, води не було, – розповів Микола. – А без електрики батарейки не працюють. Якщо вони розрядяться – смерть наступить миттєво.

На щастя у місцевих знайшовся генератор. Чоловік заряджав від нього своє механічне серце. Так і вижив.

Кілька тижнів тому Миколі Медведєву зробили іще одну операцію. Замість механічного серця йому пересадили серце загиблої людини. Пацієнт почувається добре.

 – За останній рік ми зробили 20 пересадок серця, – сказав директор Інституту серця, кардіохірург, професор Борис Тодуров. – Ми маємо зберегти всі наші досягнення, нічого не загубити. Уже з початку війни ми виконали 5 трансплантацій.

Один з пацієнтів – земляк Бориса Тодурова з Маріуполя. Владислав Середа раніше працював докером у Маріупольському порту. Та через важку хворобу серця прийшлося піти з роботи та переїхати до Києва, що він зробив напередодні війни.

В Інститут серця йому зробили пересадку серця і наразі він почувається добре. Лікарі говорять, що на УЗД навіть не видно, що серце не рідне.

Так українські лікарі рятують життя людей, що мають важкі серцеві захворювання, в той час, як підступні вороги руйнують країну та знищують українських громадян.

–  Те що окупанти роблять на нашій землі, інакше як геноцидом назвати не можна, – сказав Тодуров. – Адже в окупованих містах залишається багато людей, що прикуті до ліжка, пересуваються на візках, потребують термінових операцій. Їм не надається жодна медична допомога

Кожного тижня бригади лікарів Інституту серця виїжджають в різні регіони України і обстежують людей. Нещодавно Борис Тодуров з колегами відвідав клініки прифронтового Харкова. Медикам, які працюють під обстрілами привезли гуманітарну допомогу. А звідти забрали пораненого пацієнта, що потребує трансплантації.

Борис Тодуров також пояснив, що в Україні трансплантологія працює на законних підставах. Навіть тоді, коли на нас суне ворожа навала, що зневажає елементарні принципи гуманізму.