Бери тільки двох: як окупанти пропонували матері чотирьох дітей евакуюватися з Ізюма

Жителька Ізюма виїхала з міста з чотирма дітьми за 25 тис. грн. Саме у стільки їй обішлася евакуація, на яку збирали всі небайдужі.

Гроші пішли, зокрема, на хабарі для росіян, адже довелося проїхати приблизно 10 блокпостів.

Жінка говорить, що зараз у місті все розбите, одні руїни. Є такі будинки у приватному секторі, що їх розривами просто увігнало в землю. За її словами, цілих будівель лишилося всього відсотків 20.

– Люди живуть у підвалах. Зв’язку немає, нічого немає. Як у пустелі. Та, звісно, навіть у пустелі краще, ніж в Ізюмі зараз, – розповідає жінка.

За її спостереженнями, в Ізюмі лишилося ще багато людей. Це, переважно, мами з дітками і літні люди. Газу й води у місті немає (тільки в криницях). Продуктів теж, їдять люди те, чим запаслися. А про ліки годі й говорити, їх ніхто не привозить.

– В Ізюмі лишається єдиний лікар, який вже давно на пенсії і має великий стаж роботи акушером-гінекологом. Пологи приймає у себе вдома. Особисто мені відомо, що так відбулося десять успішних пологів, і з дітками зараз усе добре. Але ж вони живуть і у підвалах. У них немає харчування, памперсів, нічого немає, – розповідає жителька Ізюма.

Жінка говорить, що люди бояться виходити на вулицю через те, що коять російські окупанти. За її словами, вони вбили мирного хлопця, ще одному прострелили ногу. Крім того, жінка розповіла і про випадки зґвалтування російськими окупантами.

Жителька Ізюма пригадує, що спочатку були зелені коридори для виїзду, але лише до Росії. В Україну виїхати не було можливості.

Вона вирішила з дітьми їхати у бік РФ, щоб потім повернутися в Україну. Але російський військовий сказав так: є тільки два місця, а не п’ять.

– Каже: бери двох дітей і поїхали. Я йому кажу: як це я двох дітей віддам? А він запропонував почекати на наступну колону. Я на це не погодилася. Бо як це, від серця дітей відірвати? А росіянин так спокійно міркував, мовляв, не переживай, потім знайдеш у білгородському дитбудинку.

Жінка говорить, що лише завдяки добрим людям і бійцям 122 батальйону тероборони Ізюмського району вони врешті виїхали.

До евакуації вона з дітьми постійно ховалася у підвалі, бо обстріли взагалі не закінчувалися.