«Робити всі цифрові рухи за допомогою однієї лівої»: доступні онлайн-сервіси для ветеранів після поранень обговорили на Форумі цифрової доступності

Самостійно оформити документи, скористатися банківським застосунком, купити квиток чи замовити ліки — ці та інші цифрові сервіси мають бути доступними для всіх.

Ними повинні мати змогу скористатися всі люди з обмеженими можливостями, зокрема ветерани та цивільні, які набули інвалідності внаслідок бойових дій.

Про усунення бар’єрів у цифровому середовищі та створення доступних і зручних для всіх онлайн-продуктів говорили 9 листопада у Києві на Форумі цифрової доступності.

Захід організували в межах «Проєкту підтримки Дія», який впроваджує Програма розвитку ООН в Україні за підтримки Швеції, у партнерстві з Міністерством цифрової трансформації України.

Програма форуму поєднала питання державної політики, практики цифрової доступності та досвід бізнесу.

Вітальними словами захід відкрили заступниця голови місії Посольства Швеції в Україні Ельза Хостад та Постійний представник ПРООН в Україні Ауке Лотсма, які наголосили на важливості безбар’єрності в цифровому середовищі.

З програмною вступною доповіддю «Впровадження цифрової доступності в Україні» захід відкрила міністерка цифрової трансформації Оксана Ферчук, яка пояснила потребу в доступних сервісах на прикладі ветерана Андрія, якому після втрати руки доводиться заново опановувати звичні дії.

— Наприклад, Андрій — ветеран, що пішов на війну у 2022-му році й уже встиг повернутися. У нього немає правої руки, тому він вчиться підписувати документи і робити всі цифрові рухи за допомогою однієї лівої, — сказала вона.

Говорячи про загальний масштаб потреб у доступності, посадовиця навела оцінки кількості людей, які потребують відповідної підтримки, та наголосила, що війна збільшує ці потреби:

— Це люди, для яких ми повинні зробити наші сервіси доступними й безбар’єрними. Якщо говорити в цифрах, в Україні на сьогодні такої опіки й піклування потребує більше ніж 3 мільйони людей. І тільки з початку війни до цієї спільноти доєдналося 600 тисяч людей.

На жаль, ми розуміємо, що війна є чинником збільшення кількості людей, які потребують такого піклування. І, на жаль, серед цієї спільноти дуже багато дітей. Більше ніж 200 тисяч дітей на сьогоднішній день також потребують такого піклування, — розповіла Оксана Ферчук.

Міністерка також зауважила необхідність враховувати вимоги безбар’єрності під час проєктування нових сервісів і продовжувати вдосконалювати їх після запуску.

Про власний досвід користування послугами після поранення під час панельної дискусії «Вимоги цифрової доступності: з чого розпочати?» розповів Денис Кривенко — ветеран, радник та амбасадор із безбар’єрності Міністерства соціальної політики, сім’ї та єдності України, який працює в Superhumans.

У січні 2023 року під Бахмутом Денис Кривенко потрапив під мінометний обстріл і втратив обидві ноги та ліву руку. Після протезування та реабілітації він допомагає іншим ветеранам адаптуватися до життя з протезами.

На Форумі цифрової доступності ветеран звернув увагу на те, як розширення цифрових можливостей змінює взаємодію з установами.

— Щоразу більше послуг, і ти розумієш, що тобі не потрібно бігати, — підкреслив він значення розвитку доступних цифрових сервісів для людей з інвалідністю й обмеженими можливостями, зокрема ветеранів після поранень.

Окремо Денис Кривенко порушив питання доступності житла та можливості зазначати під час користування сервісами свої потреби, пов’язані з протезами чи кріслом колісним.

Радниця-уповноважена Президента України з питань безбар’єрності Тетяна Ломакіна запропонувала передбачати можливість повідомити про потреби доступності ще на етапі запису на прийом — до приватної, державної чи соціальної установи.

Питання самостійного користування цифровими послугами учасники панельної дискусії пов’язували також із тим, що технічні бар’єри в цифровому середовищі можуть бути непомітними для людини, яка користується звичними гаджетами на кшталт такого координатного пристрою введення, як комп’ютерна «миша», та добре бачить екран.

Натомість ті, хто має обмеження по зору чи не має змоги користуватися «мишею» через інвалідність можуть повністю втратити змогу користуватися неадаптованими під їхні потреби цифровими продуктами. Часто ж таке користування може бути технічно можливим, але вкрай незручним для людини з обмеженими можливостями.

Національний експерт ПРООН із цифрової доступності Дмитро Попов назвав такі поширені недоліки сайтів і застосунків:

— Це контрастність, це відсутність альтернативного тексту, який описує картинки для незрячих. Це недоступність якихось елементів із клавіатури, — сказав він.

Для ветерана з порушеннями зору чи моторики такі недоліки можуть стати суттєвою чи навіть неподоланною перешкодою для самостійного отримання послуги.

Тому експерт наголосив, що перевіряти потрібно весь шлях взаємодії з установою через цифрові сервіси:

— Важливо, щоб ця взаємодія була доступна на всіх етапах, незалежно від того, чи людина читає про послуги на сайті, чи вона звертається в контакт-центр. Теж треба не забувати, що контакт-центр також має бути доступним. Якщо людина звертається, щоб оператор розумів, що означає, що людина незряча, як із нею взаємодіяти і так далі, — пояснив Дмитро Попов.

Він запропонував починати з підготовки команди та внутрішньої перевірки, далі залучати експертів, а після усунення базових недоліків — запрошувати людей з інвалідністю до тестування сервісів.

— Мусить бути мінімальний рівень доступності — це відповідність стандарту. Але ж треба пам’ятати, що це саме мінімальний рівень. Завжди можна впроваджувати кращі практики, які вам порадять люди з інвалідністю.

Але стандарт — це те, що маєте мінімально забезпечити, — наголосив національний експерт ПРООН із цифрової доступності Дмитро Попов.