«Думав, що ноги відірвало, а потім зрозумів, що можу бігти»: історія артилериста «Ведмедика»
Дмитро з позивним «Ведмедик», родом з Чернігівської області. Після закінчення професійно-технічного училища у 2017 році він вирішив доєднатися до війська.
Історію бійця оприлюднила на своїй Facebook-сторінці 152-га окрема єгерська бригада імені Симона Петлюри.
«Я виріс на території військового містечка. Мені завжди було цікаво, подобалася військова справа. Та й ситуація в країні на той час уже була непростою. Я розумів, що державу потрібно захищати. Коли закінчив ПТУ й отримав професію, для себе я вже приблизно знав відповідь кули рухатися далі. Подумав: піду до Збройних Сил України. Хотілося бути корисним своїй країні, зробити щось для неї, а не стояти осторонь», — розповідає Дмитро.
Перші виїзди на бойові запам’яталися йому облаштуванням позицій. Разом із побратимами облаштовували укриття, копали бліндажі, готувалися до виконання завдань.
«У перший же день нас накрили „Градами“. Врятувало викопане нами ж укриття. Три тижні облаштовували позицію, а потім уже почали доставляти туди гармати й боєприпаси. Перші обстріли сприймалися так, наче ти потрапив у якесь кіно», — пригадує боєць.
За роки служби бойові виїзди стали звичною частиною його служби. Їх було стільки, що Дмитро перестав рахувати. Проте один із них закарбувався в пам’яті до найменших подробиць.
Того разу військовослужбовці мали евакуювати з позиції пошкоджену артилерійську гармату. За Дмитром приїхав побратим із позивним «Македон». Дорогою вони потрапили під ворожий обстріл.
«Приїхав по мене „Македон“. Я вперше їхав у кузові пікапа. І тут прилетіло прямо під ноги. Перший вибух був поруч, а другий фактично біля мене. Я одразу вистрибнув із пікапа. Найбільше зрадів, що можу бігти своїми ногами до посадки. Добіг, почав оглядати себе, перевіряти, чи все ціле», — розповідає військовий.
Ноги чоловіка дуже не постраждали, однак вибух мав інші серйозні наслідки. Дмитро зазнав опіків, а від ударної хвилі в нього пошкодило барабанні перетинки.
«Я тоді дуже злякався. Коли стався вибух, одразу закричав, щоб мене діставали. Думав, що ноги відірвало. А потім стрибнув із пікапа, біжу і розумію, що можу йти своїми ногами. Це було величезне полегшення», — говорить він.
Та навіть після цієї події Дмитро не відмовився від подальшого виконання завдань. Уже наступного дня він знову вирушив на маршрут, цього разу все ж забрати пошкоджену гармату з позиції.
Під час виїзду з району Сергіївки на автомобіль, у якому перебував екіпаж, полювали близько десяти ворожих FPV-дронів. Вони атакували з різних боків, намагаючись зупинити машину.
«Виїжджали посеред ночі, без світла, без нічого. Треба було забрати гармату. Разом із нами в машині були ще троє поранених військових, яких також потрібно було евакуювати. Тому завдання було не тільки вивезти техніку, а й доправити людей у безпечне місце», — говорить Дмитро.
Попри небезпеку, екіпаж виконав поставлене завдання. Гармату вдалося вивезти, а всі військовослужбовці залишилися живими.
Для «Ведмедика» це було головним. Каже, що після власного поранення найважливішим залишалося завершити розпочате, адже на позиціях перебували люди, яких потрібно було забрати.
«Я знав, що там сидять люди. Треба було забрати гармату, а потім уже й людей. Не було часу думати про щось інше. Потрібно було виконати завдання», — каже боєць.
Попереду були місяці лікування та реабілітації. Медики щодня контролювали стан здоров’я, стежили за відновленням.
У цей період найбільшою підтримкою для Дмитра стала дружина Ірина. Вона приїхала до нього, взяла відпустку, щоб бути поруч. Пережите змусило його інакше подивитися на життя.
«Звісно, починаєш життя цінувати. Бо, мабуть же, воно дається тільки раз. А ще більше починаєш цінувати життя побратимів», — зазначив військовий.
Раніше АрміяInform розповідала історію військового із позивним «Єнот», який під час одного з бойових завдань спрямував дрон просто в багажник пікапа, де перебували близько чотирьох окупантів.
Якщо вам цікавий мілітарний контент — підпишіться на телеграм-канал АрміяInform.
Джерело: Інформаційне агентство АрміяInform
