Від керівництва стоматологічною клінікою до евакуації поранених: історія військової медикині з бригади «Ахіллес»

Катерина до війська керувала стоматологічною клінікою, однак згодом змінила цивільну роботу на військову службу.

Вирішила застосувати свої медичні знання там, де вони особливо потрібні. Нині вона — медична сестра евакуаційного відділення медичної роти 429-ї окремої бригади безпілотних систем «Ахіллес».

Про рішення долучитися до війська та роботу з медевакуаціями військова розповіла кореспонденту АрміяInform.

«Зрозуміла, що мої навички потрібні вже тут»

Катерина родом із Мирнограда, що на Донеччині. Навчалась у Харкові, а згодом залишилася там жити та працювати. Вона закінчила магістратуру за напрямом медсестринства, а згодом перевчилась у сфері управління охороною здоров’я.

До військової служби очолювала стоматологічну клініку. Однак у певний момент розуміла, що її професійні знання та досвід потрібні на фронті.

— Я прийшла сама до цього рішення. Настав час, коли я зрозуміла, що мої навички потрібні вже тут. Мене мотивувало те, що я можу допомагати та бути корисною в найважчі часи, — розповідає вона.

Катерина самостійно знайшла рекрутерів, звернулася до них і за їхньої допомоги мобілізувалася до війська. Так вона потрапила до 429-ї окремої бригади безпілотних систем «Ахіллес» на посаду медичної сестри евакуаційного відділення.

Рідні спочатку були здивовані її рішенням, оскільки вона мала успішну кар’єру у цивільному житті.

— Спочатку вони були дуже здивовані. Але це був мій вибір. Звісно, вони мене підтримали, коли дізналися, що я вже подала документи, — говорить Катерина.

«Мотивація — це врятоване життя»

Свою нинішню роботу вона навіть не намагається порівнювати з цивільною медициною. Якщо раніше її робочий день був пов’язаний із керуванням стоматологічною клінікою, то тепер її завдання — допомогти пораненим якомога швидше дістатися до наступного етапу медичної допомоги.

— Я працюю в медичній евакуації. Це евакуація поранених з фронту до госпітального відділення, до шпиталю. Я здобула багато навичок з такмеду. На цивільній роботі я ними не володіла. І коли почала про це дізнаватися, мені стало цікаво. Найтяжче — це сама евакуація, аби довезти пораненого звідти до шпиталю. І щоб кожен поранений встиг дістатися, — пояснює вона.

Попри складність роботи, Катерина продовжує служити далі.

— Мотивація продовжувати далі — це врятоване життя. Ти розумієш, що ти корисна саме тут і зараз. Військовий медик — це не просто праця, це свідомий вибір. Ти розумієш, що твої професійні навички — це врятоване життя, — каже військова.

Тим медикам, які сьогодні лише розмірковують над можливістю долучитися до Сил оборони, вона радить не боятися застосувати свій фах у війську.

— Людям із медичною освітою я б радила долучатися до війська, бо медичні працівники нам дуже потрібні. Нічого такого складного у службі, чого б я не розуміла або на що не наважилася, для мене наразі немає. Якщо ти долучаєшся, то працюєш на своїй посаді. Нікуди тебе не дівають, — зауважує Катерина.

Нині військова також розглядає можливість підписання дворічного контракту.