Пішла до війська вслід за сином: історія «Мегери», яка стала операторкою БПЛА

Вікторія із позивним «Мегера» надихнулась прикладом сина, який боронив Україну, і долучилась до війська.

Про неї розповіли на сторінці 91-го окремого протитанкового батальйону.

Її старший син захищав Україну з перших днів широкомасштабного вторгнення рф й дістав бойове поранення. Сама Вікторія долучилась до війська в липні 2024 року.

«Довго обдумувала й зважувала. І щойно молодші діти закінчили школу, я доєдналася до армії. Якщо він зміг, значить, зможу і я!» — вирішила вона.

До служби жінка жила на Львівщині. Позивний «Мегера» з’явився через її звичку: коли щось дратувало, казала: «Я зараз зла, як мегера».

На початку служби їй довелося долати упередження та недовіру через те, що вона жінка. Проте згодом ставлення змінилося — коли побратими побачили її в роботі. Військова виконувала завдання на Вовчанському та Покровському напрямках.

Нині «Мегера» працює з безпілотником «Лелека» у 91-му батальйоні. Вона веде дальню аеророзвідку, шукає цілі та коригує вогонь.

Одним із найбільших здобутків своєї служби Вікторія вважає побратимів, які її оточують. Вони багато жартують, підколюють одне одного й підтримують у складні моменти.

«Усі питання вирішуємо колективно, злагоджено, без жодних конфліктів», — каже військовослужбовиця.

Вікторія зазначає, що армія навчила її терпінню та зробила сильнішою духом. Якщо спочатку в критичних ситуаціях емоції брали гору, то з досвідом прийшло розуміння, що «емоції почекають».

Після перемоги «Мегера» мріє оселитися в невеликому будинку в селі або на околиці міста. Щоб діти, мама, сестра, племінник були поруч і щоб можна було бачитися з ними не тоді, коли випаде нагода, а тоді, коли просто захочеться.

«Я не плачу, не істерю — то чому ви такі перелякані?»: історія 25-річної артилеристки «Зорі»

Якщо вам цікавий мілітарний контент — підпишіться на телеграм-канал АрміяInform.