З Польщі — на війну, від червоної кофти — до командира взводу: історія «Мухомора»
31-річний Денис із позивним «Мухомор» родом із Горішніх Плавнів на Полтавщині. До повномасштабки він працював за кордоном, а 24 лютого перебував у Польщі.
Історію бійця опублікували на Facebook-сторінці 152-ї окремої єгерської бригади імені Симона Петлюри.
«Я розумів, що тут моя країна, мої рідні. Не міг просто залишитися осторонь і спокійно жити, коли тут почалося таке», — пояснює Денис.
Він добровільно звернувся до військкомату, хоча до того не мав ані військового досвіду, ані жодного дня служби.
Потрапити до війська виявилося непросто: чоловікові довелося наполягати й переконувати, що він свідомо готовий узяти до рук зброю та захищати країну.
Під час видачі форми Денису дісталося екіпірування значно більшого розміру. До того ж він прийшов у червоній кофті, яка різко вирізнялася на тлі військового однострою.
«Я стою серед усіх, а на мені ця червона кофта. Хтось із натовпу сказав, що я, як мухомор серед усіх, ходжу. Так і причепилося», — усміхається військовий.
Згодом Денис долучився до одного з механізованих підрозділів Збройних Сил України. Виконував бойові завдання на Запорізькому напрямку, зокрема в районах Роботиного та Оріхова.
Служба проходила в непростих умовах. Іноді військовим бракувало навіть їжі, тож доводилося шукати в підвалах залишені банки з продуктами. Допомагали й місцеві жителі.
«Бувало, що не вистачало їжі. Шукали в підвалах банки, що залишилися. А потім одна бабуся з села поряд почала нас підгодовувати. Виходила на край села й допомагала, чим могла. Таке теж було», — згадує Денис.
За його словами, війна навчила цінувати не лише побратимів, а й звичайні людські вчинки. Допомога тих, хто сам живе поруч із небезпекою, часом має особливе значення.
До 152-ї окремої єгерської бригади імені Симона Петлюри Денис приєднався завдяки командиру, з яким познайомився ще на попередньому місці служби. Він довіряв йому та хотів і надалі служити під його командуванням.
«Як виявилося, в армії найголовніше — це нормальний командир. Я хотів бути саме з таким, тому й пішов за ним», — говорить військовий.
Нині «Мухомор» командує взводом. За роки служби він пройшов через складні бойові завдання, виснаження, нестачу найнеобхіднішого та обставини, до яких неможливо підготуватися заздалегідь.
Попри труднощі, Денис наголошує, що йому щастило на людей. Серед побратимів і командирів — солдатів, сержантів та офіцерів — він зустрічав тих, кого поважає за вчинки й відповідальність.
Вдома на військового чекають дружина Яна та маленька донечка Ніка.
Денис переконаний, що перемога починається з кожного військовослужбовця: з якісного виконання своєї роботи, відповідальності за власні рішення та готовності відповідати за свої вчинки, а не перекладати відповідальність на інших.
Адже результат усієї армії складається з внеску кожного, хто сьогодні захищає Україну.
Раніше АрміяInform розповідала історію Сергія, якого двічі відправляли додому з ТЦК та СП, але він не здавався. Зрештою потрапив до 128-ї бригади й пережив чотири доби евакуації пораненого побратима.
Якщо вам цікавий мілітарний контент — підпишіться на телеграм-канал АрміяInform.
Джерело: Інформаційне агентство АрміяInform
