Львівщина прощається із дев’ятьма бійцями

У вівторок, 13 жовтня, Львівщина прощається із дев’ятьма захисниками, які боронили Україну від російських загарбників. Про це Львівському порталу повідомили у пресслужбі Львівської ОВА.

Ярослав Гірний – львів’янин. 

Долучився до оборони України у 2023 році. Служив у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Сухопутних військ. Загинув 17 жовтня 2024 року. Йому було 32 роки. Нагороджений медаллю «Ветеран війни».

Володимир Паськів – житель села Деревляни Кам’янка-Бузької громади Львівського району. 

Служив на посаді командира роти військової частини А7013. Загинув 4 жовтня 2026 року поблизу населеного пункту Преображенка Запорізької області. Йому було 36 років.

Андрій Коміренко – житель села Стенятин Шептицького району.

Був призваний на військову службу у 2025 році, служив майстром відділення першої роти ударних безпілотних авіаційних комплексів військової частини А-4667. Загинув поблизу населеного пункту Новопавлівка Дніпропетровської області.

Микола Ковалів – житель села Брониця Дрогобицької громади. 

До лав ЗСУ долучився у лютому 2022 року. Служив старшим сержантом – стрільцем-оператором 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 3 механізованої роти у складі 63 окремої механізованої бригади. Загинув 20 травня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Торське Краматорського району Донецької області. Захиснику було 43 роки.

Максим Бондаренко – житель села Пнікут Яворівського району. 

Був солдатом, розвідник-оператор 3 розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини А2120. Загинув 22 серпня 2025 року поблизу населеного пункту Серебрянка на Бахмутському напрямку Донецької області.

Іван Козак – житель села Пчани Жидачівської громади Стрийського району. Серце захисника зупинилось 11 жовтня у лікарні міста Стрия. Йому було 44 роки.

Василь Сенишин – родом із села Криниця Миколаївської громади Стрийського району. 

До лав ЗСУ долучився у квітні 2024 року. Під час служби отримав поранення, тривалий час лікувався та проходив реабілітацію. Згодом повернувся до лав ЗСУ. Серце захисника зупинилось 7 жовтня у лікарні внаслідок хвороби. Йому було 47 років.

Богдан Коцюба – уродженець села Гірне Грабовецько-Дулібівської громади. 

Був командиром відділення – командиром машини 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону 65 окрема механізована бригада «Великий луг» Сухопутних військ ЗСУ. Відзначений численними нагородами, зокрема медалями «За відвагу», «За хоробрість в бою», відзнаками «За сумлінну службу», «За оборону України» та «Козацький Хрест» за бойові заслуги. Загинув 4 жовтня на Запорізькому напрямку. Йому було 27 років.

Степан Дубіль – житель села Вовче Турківської громади Самбірського району.

Проходив військову службу на посаді водія-електрика 4 відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу розвідки та коригування роти безпілотних авіаційних комплексів 2 штурмового батальйону військової частини А0501. Серце захисника зупинилось 6 жовтня в населеному пункті Веселе Ізюмського району Харківської області під час проходження військової служби.