«Я сюди прийшов не в санаторій»: «Березень» змінив службу в підрозділі БПЛА на ремесло піхотинця
Старший сержант Дмитро на позивний «Березень» із 152-ї окремої єгерської бригади шість місяців провів на позиції,відбивав штурми і врятував життя трьом бійцям.
Відео з бійцем опублікувала 152 бригада.
До повномасштабного вторгнення він двадцять років працював режисером на телебаченні, а у війську спочатку служив у підрозділі безпілотних авіаційних комплексів.
Коли виникла потреба посилити піхоту, добровільно змінив напрям служби.
Робота на телебаченні навчила Дмитра уважно стежити за деталями й помічати те, що інші можуть пропустити. Ці навички стали в пригоді й у війську.
До 152-ї бригади він долучився ще на початку її формування, був головним сержантом взводу БпАК, працював із трьома екіпажами, навчав військовослужбовців і допомагав згуртовувати команду.
Попри досвід роботи з безпілотниками, Дмитро погодився перейти до піхотного підрозділу, коли цього потребувала ситуація.
Він розумів, наскільки складною є служба на передовій, але не вважав за потрібне шукати легших завдань.
«Я сюди прийшов не в санаторій. Я воюю третій рік, я знаю, що це таке. Це був мій вибір», — говорить «Березень».
Один із найважчих епізодів за час служби стався після того, як його побратим підірвався на міні та втратив ногу. Дмитро надавав йому допомогу, коли російські військові почали просуватися до позиції. Тим часом до них намагався дістатися ще один поранений боєць. Зв’язок із командуванням зник, тож рішення довелося ухвалювати самостійно.
Перед Дмитром постав вибір: продовжувати допомагати пораненим чи зупинити противника, який міг прорватися до українських позицій.
«Я повинен був вибирати: або махатися з окупантами, або рятувати життя свого побратима. Двох побратимів, бо один був на підході», — згадує військовий.
Дмитро розумів, що в разі просування росіян під загрозою опиняться й інші українські захисники, які тримали оборону позаду нього. Він вступив у стрілецький бій і знищив двох окупантів, зупинивши їхнє просування.
«Тут навіть про себе не дуже думав. Якби вони пішли, могли постраждати інші хлопці, які за мною стояли», — пояснює «Березень».
Однак врятувати всіх не вдалося. Один із поранених побратимів перебував приблизно за двісті метрів від позиції. Дмитро чув його голос по радіостанції та знав, що той потребує допомоги, але через бій не міг залишити свою позицію.
Цей епізод став одним із найважчих у його бойовому досвіді. Водночас за шість місяців на позиції «Березень» урятував трьох військовослужбовців. Двоє згодом вийшли разом із ним, ще одного евакуювали після поранення. Саме врятовані життя він вважає одним із найважливіших результатів своєї служби.
Упродовж тривалого перебування на передовій Дмитро постійно думав про рідних. У Києві на нього чекали батьки та кохана жінка. Він хвилювався за них через російські обстріли столиці, а короткі голосові повідомлення додому ставали для нього способом підтримувати зв’язок із близькими.
«Я повинен тут працювати. Не просто сидіти, а працювати. До родини передавав голосові. Жінка була дуже рада, батьки були дуже раді. Хоч якийсь зв’язок, щоб вони були завжди в курсі, що зі мною. І для мене це теж якась мотивація була — чути їхні голоси», — розповідає військовий.
Попереду в Дмитра — відпустка, зустріч із родиною та відновлення після місяців на бойовій позиції. Після цього він продовжить військову службу. Свій шлях у війську «Березень» обрав свідомо: від роботи з безпілотними системами до безпосереднього виконання завдань у піхоті.
Для нього головним мірилом цієї роботи залишаються людські життя.
«Ніякі гроші не коштують крові», — наголошує старший сержант Дмитро на позивний «Березень».
Джерело: Інформаційне агентство АрміяInform
