Львів прощається з двома військовими

У п’ятницю, 9 жовтня, Львів проведе в останню путь Анатолія Загорулька та Петра Демського, які загинули на війні з російськими окупантами. Про це Львівському порталу повідомили у пресслужбі мерії.

Чин похорону розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Анатолія Загорулька поховають на Личаківському кладовищі (поле почесних поховань №87 на вул. Пасічній), а Петра Демського – на Сихівському кладовищі (поле №5).

Львів’ян закликають віддати шану полеглим воїнам й утриматися в цей час від святкових та розважальних заходів.

Біографічні довідки:

Львів’янин Анатолій Загорулько (12.09.1997 – 23.10.2025) навчався у середній загальноосвітній школі східних мов та східних бойових мистецтв «Будокан» із поглибленим вивченням іноземних мов (раніше –школа №35). Згодом – у Львівському професійному коледжі ресторанного бізнесу.

Зі слів рідних, Анатолій був спокійним, врівноваженим і відважним. Вирізнявся відповідальним ставленням до справ та умінням залишатися зібраним у складних ситуаціях. Особливе місце в його житті займала кулінарія – він любив власноруч готувати смачні страви. Цінував відпочинок на природі та перегляд історичних фільмів.

У 2023 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Воював на Північнослобожанському, Курському та Південнослобожанському напрямках у складі 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського, а згодом –на Донецькому напрямку у складі 117-ї окремої бригади територіальної оборони.

Нагороджений медаллю «Хоробре серце».

В Анатолія Загорулька залишилися батьки, дідусь, бабуся, три сестри та родина.

Петро Демський (13.04.1982 – 07.10.2026) був уродженцем села Шоломинь Львівського району. Після школи здобув освіту у Львівському фаховому коледжі Львівського національного університету природокористування» та у Львівському державному університеті внутрішніх справ.

Працював фахівцем з обслуговування систем водопостачання і водовідведення у дочірньому підприємстві «Пересувна механізована колона 74» відкритого акціонерного товариства «Львівводбуд». Згодом працював менеджером з продажу та експедитором у товаристві з обмеженою відповідальністю «Фірма Хортиця» та на приватному підприємстві «Молочні дари». Пізніше працював на посаді інспектора з дотримання прав людини у Головному управлінні Національної поліції у Львівській області.

Зі слів рідних, Петро був щирою, веселою та життєрадісною людиною. Вирізнявся наполегливістю, добрим серцем і загостреним почуттям справедливості – завжди прагнув відстояти правду та підтримати тих, хто цього потребував. Любив тварин, природу й прості радощі життя: із задоволенням ходив на риболовлю, збирав гриби, захоплювався бджолярством.

Був учасником АТО та Операції Об’єднаних Сил. Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів продовжив боронити територіальну цілісність та суверенітет України на Південнослобожанському напрямку у складі батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Львів» Головного управління Національної поліції у Львівській області.

Нагороджений президентською відзнакою «За участь в антитерористичній операції», відзнакою Командувача об’єднаних сил «Козацький хрест» ІІІ ступеня, медаллю Національної поліції України «10 років сумлінної служби», відзнакою «За службу державі», нагрудним знаком «Гідність та честь», медалями «За відвагу», «Ветеран війни» та «Учасник АТО».

У Петра Демського залишилися батьки, дружина, син, донька, брат з дружиною, похресник, тітки, двоюрідні брати і сестри, друзі та родина.