Форум «Оборона 2027»: технології змінюють не лише зброю, а й саму модель війська
У Києві відбувся форум «Оборона 2027. Армія, технології, індустрія», який зібрав відомих представників Сил оборони та знаних виробників озброєння.
У центрі уваги — два взаємопов’язані питання: яких змін потребує українське військо в умовах стрімкого розвитку технологій та як вітчизняна оборонна промисловість може одночасно забезпечувати потреби Сил оборони й інтегруватися в європейський ринок.
Саме ці два напрями сьогодні дедалі важче розглядати окремо. Технологічна трансформація захисників Батьківщини формує новий попит на промисловість, а можливості виробничників, своєю чергою, визначають, наскільки швидко військо здатне впроваджувати нові рішення.
Україна фактично стала одним із найбільших у світі полігонів для випробування нової моделі війни. Йдеться не лише про появу нових типів техніки чи безпілотних систем. Значно важливішою стає зміна самої логіки функціонування Сил оборони — від способів отримання та обробки інформації до управління підрозділами, підготовки військовослужбовців, взаємодії різних компонентів війська та організації виробництва.
Ще на початку 2025 року в межах Контактної групи з питань оборони України були затверджені дорожні карти розвитку спроможностей Сил оборони до 2027 року за вісьмома напрямами: авіація, протиповітряна оборона, морські спроможності, артилерія, бронетехніка, IT, безпілотні системи та розмінування.
Отже, 2027 рік — це не просто календарна дата. Це горизонт, до якого вже сьогодні прив’язані рішення щодо розвитку спроможностей українського війська.
Командир роти БПЛА 23-го штурмового полку (2-й корпус НГУ «Хартія») Юрій Бутусов під час першої панелі про вимоги нових технологій до Сил оборони зазначив, що сучасна війна є протистоянням великих технологічних систем, де перемога залежить від швидкості адаптації управління.
За його словами, для випередження ворога на тлі стрімкого масштабування технологій та організації військ необхідно вдосконалювати систему управління й просувати командирів, які усвідомлюють реалії технологічної війни. Планування бойових дій має базуватися на чіткому розумінні та володінні технологічним озброєнням.
«Зараз стрімко масштабуються як технології, так і системи організації військ. Щоб встигати за цими змінами, потрібно випереджати ворога. А це можливо виключно через удосконалення системи управління та просування на всіх рівнях командирів, які розуміють, що таке технологічна війна. Планування бойових дій має починатися саме з чіткого усвідомлення та володіння технологічним озброєнням», — констатував пан Бутусов.
Військовий окремо наголосив на необхідності швидкої адаптації всієї оборонної вертикалі до змін, які відбуваються безпосередньо на полі бою. За його словами, сучасна війна вимагає не лише технологічних рішень, а й відповідної трансформації системи управління, планування та закупівель.
«Та армія, яка швидше адаптує свою організаційну структуру й призначатиме командирів, здатних діяти в умовах такої війни, матиме більше можливостей для масштабування сучасних рішень. Технології змінюються щомісяця, і спланувати ці зміни заздалегідь неможливо — потрібна миттєва реакція. Саме тому має відбуватися постійна адаптація всіх ланок: командирів, планувальників та закупівельників», — зазначив Юрій Бутусов.
Своєю чергою командир 429-ї окремої бригади безпілотних систем «Ахіллес», Герой України Юрій Федоренко звернув увагу ще на один напрям розвитку сучасної війни — інженерне обладнання позицій та логістичних маршрутів. На його переконання, війську необхідно навчитися максимально швидко створювати укриття й фортифікаційні споруди із застосуванням спеціальної техніки.
За словами Юрія Федоренка, такий висновок сформувався на основі практичного досвіду виконання бойових завдань. Безпілотники, на його думку, залишатимуться одним із ключових чинників на полі бою незалежно від того, які засоби застосовуватимуться для протидії їм. Тож змінюватися мають і підходи до захисту особового складу, позицій та логістики.
«Для того, щоб убезпечити передню лінію та основні логістичні маршрути до позицій, ми маємо навчитися копати швидко, але копати технікою. Бо людей у такій кількості, як у росіян, у нас не може бути ні математично, ні фактично», — наголосив командир.
На його переконання, подальша трансформація характеру бойових дій відбуватиметься одночасно в кількох вимірах — у повітрі, на значно більших дальностях та під землею. Саме тому, вважає Юрій Федоренко, розвиток технічних рішень для швидкого інженерного обладнання позицій має стати одним із напрямів роботи.
«Це моя думка, і ми зробимо все можливе, щоб активно працювати в цьому напрямку та досягти бажаних технічних рішень», — додав Юрій Федоренко.
Безпосередньо з передової до учасників зібрання у форматі відеозв’язку звернувся командувач Десантно-штурмових військ ЗСУ, Герой України генерал-майор Олег Апостол. У своєму виступі він наголосив: якими б стрімкими не були технологічні зміни на полі бою, центральною фігурою війни залишається військовослужбовець.
«Без солдата ніхто воювати не зможе і не буде. Всі роботизовані комплекси працюють на нього: завчасно виявити, підтримати, евакуювати, доставити», — зазначив Олег Апостол.
Командувач окремо зупинився на тому, як технології трансформують сучасне поле бою та яким має бути головний критерій їхнього розвитку. Йдеться насамперед про збереження життя військовослужбовців, зниження рівня ризику під час виконання бойових завдань і підвищення ефективності підрозділів.
За словами Олега Апостола, сучасна війна дедалі більше нагадує постійне технологічне протистояння за принципом «щит і меч»: поява нового засобу або рішення у однієї сторони практично одразу стимулює пошук способів протидії з боку противника. Відтак технологія, яка ще кілька місяців тому давала відчутну перевагу, може швидко втратити ефективність.
Саме тому, наголосив командувач, військо має постійно адаптуватися та вдосконалювати цілий комплекс технологічних рішень — від безпілотних систем і засобів зв’язку до дронів-перехоплювачів, наземних роботизованих комплексів, систем евакуації та логістичного забезпечення.
Водночас технологічний розвиток не означає заміну військового машинами. Навпаки — усі ці рішення мають формувати навколо нього додатковий захисний і функціональний контур. Саме військовослужбовець залишається тим, хто безпосередньо рухається, штурмує, зачищає та утримує позиції.
Завдання технологій — якомога раніше виявити загрозу, забезпечити прикриття, доставити необхідне, провести евакуацію та максимально знизити ризики для особового складу.
Окрему увагу Олег Апостол приділив розвитку інженерних рішень і поступовому переміщенню частини бойових та логістичних процесів під землю. Як приклад, він навів тунель у районі Добропілля, який зберіг тисячі життів українських військових та давав змогу забезпечувати підрозділи в умовах, коли використання традиційних маршрутів логістики стало надзвичайно небезпечним.
Ще одним принциповим питанням командувач назвав масштабування технологічних рішень, які довели свою ефективність безпосередньо на полі бою. Якщо певна розробка реально допомагає військовим, вона має бути доступною, відносно недорогою та вироблятися в необхідній кількості.
«Потрібно шукати ті конкретні технології і засоби, які допоможуть на полі бою, тобто мінімізують наші втрати», — констатував командувач.
За його словами, у разі якщо один виробник не має можливості забезпечити необхідні темпи виробництва, ефективне рішення не повинно залишатися в межах однієї компанії. Його необхідно масштабувати, залучаючи інших виробників та виробничі майданчики.
Водночас одним із найважливіших джерел інформації для розробників мають залишатися безпосередньо бойові підрозділи. Саме військові, які щодня застосовують нові технології в реальних умовах, можуть найточніше визначити їхні переваги, недоліки та потребу в подальшому вдосконаленні.
Тому, наголосив Олег Апостол, справжня цінність військової розробки визначається не її презентацією чи набором характеристик на папері. Ключове питання — чи здатна вона реально захистити військовослужбовця, зменшити ризики під час виконання бойового завдання та підвищити ефективність підрозділу.
Друга панель форуму «Оборона 2027» була присвячена одному з ключових для України питань — забезпеченню фронту сучасним озброєнням та інтеграції українського оборонно-промислового комплексу в європейський ринок.
Учасники дискусії — представники держави та виробники озброєння — наголошували: українському ОПК необхідна більша прогнозованість, а державі та бізнесу потрібно навчитися діяти на випередження, а не реагувати на нові загрози вже після їхньої появи на полі бою.
Одним із прикладів такої ситуації спікери назвали появу нових типів російських далекобійних засобів ураження.
«Ми зараз реакційно вирішуємо питання щодо реактивних „Шахедів“ і малих крилатих ракет. І бачимо, що на це потрібно більше часу. Ще минулого року було відомо, що противник нарощуватиме реактивну складову далекобійних засобів. Проте держава та бізнес не до кінця скомунікували, аби бути готовими до такого масового застосування. Сьогодні рішення допрацьовуються, але треба розуміти: те, що ми розробляємо зараз, уже не буде релевантним через пів року. І ця тенденція буде постійною», — застеріг один з учасників дискусії.
На його переконання, змінити такий підхід можна лише за умови постійної взаємодії розробників, військових і державних інституцій. Нові рішення мають створюватися не у відриві від фронту, а безпосередньо з урахуванням досвіду бойових підрозділів та прогнозування майбутніх загроз.
«Ми повинні набагато активніше займатися розробкою нових продуктів саме у синергії з бойовими підрозділами, Міністерством оборони та Генеральним штабом, щоб завчасно прогнозувати те, що буде ефективним на полі бою», — зазначив підприємець.
Окрему увагу під час дискусії приділили розвитку українського виробництва та залученню іноземних партнерів. Один із представників оборонної промисловості наголосив, що замовники мають чітко розуміти: без розвитку власних виробничих спроможностей забезпечити довгострокову обороноздатність країни неможливо.
Водночас, за його словами, для технологічного розвитку українського ОПК необхідно змінювати підходи до роботи із зовнішніми ринками.
«Моя філософія щодо нашого ринку полягає в тому, що відкриття експорту зброї — це не просто спосіб залучення валютної виручки та сплати податків, а передусім інструмент залучення масштабних інвестицій. За кордоном бачать наш ринок, але бояться заходити, тому що він є закритим. Капітал, який заходить сюди, не розуміє, як потім реалізовувати продукцію. При цьому західні капітали, фонди та компанії неспівмірні з нашим бюджетом — саме вони могли б принести в Україну і гроші, і новітні технології», — пояснив керівник підприємства.
На його думку, доступ до зовнішніх ринків може стати одним із механізмів залучення іноземного капіталу та технологій у ті сегменти українського ОПК, які потребують масштабування.
Про практичні результати відновлення експортних можливостей українського оборонно-промислового комплексу розповів заступник секретаря РНБО Давид Алоян. За його словами, після відновлення роботи механізму експорту держава погодила понад 90% заявок українських виробників зброї.
Водночас він наголосив, що саме відкриття можливості експорту не означає автоматичного надходження коштів в Україну. Для виходу на зовнішні ринки виробникам необхідно самостійно шукати партнерів, укладати контракти та проходити передбачені процедури погодження.
«Експортну діяльність відновили, здається, з лютого цього року. За цей період розглянули близько 400–500 заявок, з них трохи більше ніж 90% уже погоджено. Тому не можна казати, що нічого не робиться, все рухається. Просто це не працює так, що експорт відкривається, а гроші вливаються в Україну. Для цього потрібно працювати. І працювати безпосередньо компаніям на зовнішніх ринках», — пояснив Давид Алоян.
Він також звернув увагу на особливість українського оборонного ринку, значна частина якого сформувалася вже після початку повномасштабного вторгнення. За його словами, компанії, на які сьогодні припадає понад 80% українського ринку озброєння та військової техніки, з’явилися вже після 2022 року, значна їхня частина — у 2023 році.
Для багатьох із цих виробників робота на міжнародних ринках є новим досвідом. Саме тому, за словами Алояна, значну частину заявок на експорт подали компанії, які вже давно працюють в оборонному секторі, мають відповідний досвід та устелені контакти з іноземними партнерами.
Показовим, на переконання чиновника, є і те, що першу заявку на експорт готових безпілотних систем подали лише за чотири місяці після відновлення роботи відповідної комісії.
«Дуже дивно очікувати, що хтось робитиме це за наших виробників», — наголосив Давид Алоян.
За його словами, інтерес європейських партнерів до українського ОПК не обмежується готовими зразками озброєння. Значну увагу вони приділяють саме українським технологіям та можливості їхнього виробництва за межами України.
У цьому контексті Алоян розповів про ініціативу Президента України Зеленського, що отримала назву Drone Deal. Вона, зокрема, передбачає роботу з міжнародними партнерами для залучення додаткового фінансування на закупівлю українського озброєння.
Ця модель, як зазначив пан Алоян, розвиває попередній формат співпраці — Build with Ukraine. У його межах міжнародні партнери локалізували виробництво українських розробок на своїй території, а виготовлену продукцію передавали для потреб України.
Drone Deal, за словами заступника секретаря РНБО, передбачає ширший формат взаємодії. Два з чотирьох основних напрямів ініціативи передбачають безпосередній експорт української продукції партнеру для його власних потреб, а також локалізацію виробництва на території партнерської держави — як для забезпечення України, так і для потреб самого партнера.
«Якщо раніше все поверталося в Україну, то зараз ми кажемо: хочете у себе — без проблем, дайте контракт. І якщо це потрібно для ваших громадян, то будь ласка», — додав Давид Алоян.
Отже, під час другої панелі форуму «Оборона 2027» йшлося не лише про збільшення виробництва озброєння, а й про необхідність зміни самої моделі взаємодії держави, війська, оборонного бізнесу та міжнародних партнерів.
Швидкість реагування на зміни на полі бою, постійний діалог із військовими, прогнозування майбутніх загроз, масштабування ефективних розробок та вихід українських виробників на зовнішні ринки — ці питання стали одними з ключових у дискусії на нинішньому форумі про те, як забезпечити українське військо технологіями сьогодні та створити стійку оборонно-промислову базу на перспективу.
Джерело: Інформаційне агентство АрміяInform
