Польоти над Зміїним, смак води «Прозора» та запах суглинку Донеччини: у Києві відкрили виставку «Відчуй війну»
Побачити, почути, торкнутися і навіть понюхати та скуштувати — полісенсорну виставку «Відчуй війну» у Національному військово-історичному музеї України в Києві.
Через п’ять органів чуття вона наближає цивільних до досвіду військових, даючи змогу на власному досвіді відчути повсякдення українських бійців на фронті.
Смакову складову передають вода «Прозора» та галетне печиво — звичне підкріплення для бійців на позиціях. А для станції запахів захисники з Покровського напрямку надіслали музею близько 25 кілограмів землі, щоб відвідувачі могли відчути запах сирого бліндажа й окопів у степах Донеччини.
До частини експонатів можна доторкнутися, військове спорядження — приміряти, а ранець вагою 22,4 кілограма — спробувати підняти. Звукові інсталяції, VR-окуляри та симулятор польоту на дроні доповнюють занурення у фронтову повсякденність.
Виставку створили за принципами універсального дизайну й травмоінформованого підходу, без гучних вибухів і сцен із віковими обмеженнями. Організатори наголошують: кожен відвідувач може сам визначити тривалість і глибину занурення.
Детальніше про виставку «Відчуй війну» АрміяInform розповів керівник проєкту Юрій Біловус.
«Не просто розповісти про війну, а донести відчуття»
Виставка «Відчуй війну» стала першою складовою ширшого проєкту «Відчуй». Його підготували в межах конкурсної програми Українського культурного фонду «Стійкість суспільства через культуру».
В основу концепції лягли інтерв’ю з українськими військовослужбовцями різних спеціальностей і з різним бойовим досвідом. Серед них — бойові медики, сапер, кадрові офіцери, учасники оборони Маріуполя та інших бойових дій Війни за Незалежність України.
Під час розмов бійців запитували, що людина запам’ятовує на війні, які звуки вчиться розпізнавати автоматично, як змінюється її сприйняття простору та які відчуття залишаються після тривалого перебування на фронті.
— Ця виставка реалізується в межах проєкту «Відчуй» у Національному військово-історичному музеї за сприяння Українського культурного фонду.
Основна ідея і спосіб донесення — наблизити до цивільного відвідувача те, що відчувають сучасні українські військові. Тобто не просто розповісти про війну, а донести ті відчуття, з якими щодня стикаються українські військовослужбовці, боронячи нашу країну.
Виставка інклюзивна й полісенсорна: ми задіюємо всі п’ять відчуттів, говоримо про них, розповідаємо й показуємо. Це зір, слух, тактильні відчуття, смак і запах.
Відвідувач може вільно переміщатися між станціями, провести пів години лише за переглядом відео або кілька секунд, відчуваючи певний запах, із яким стикаються військовослужбовці, — повідомив Юрій Біловус.
«Музей — це інституція, до якої має долучатися якомога більше людей»
Експозицію поділено на п’ять сенсорних станцій, однак відвідувачам не пропонують обов’язкового маршруту. Кожен може сам обрати послідовність локацій, тривалість знайомства з ними та рівень занурення.
Виставку створювали за принципами універсального дизайну і з використанням травмоінформованого підходу. До роботи залучили консультантів із психології, інклюзії та універсального дизайну, які брали участь у розробленні й тестуванні способів взаємодії з експонатами.
Окремо команда враховувала вимоги мінної безпеки. Від задуму давати відвідувачам до рук навчальні зразки мін, ВОГ-17, ВОГ-25 та інших боєприпасів відмовилися, щоб не створювати хибного відчуття безпечності таких предметів.
Натомість у виставковому просторі розмістили плакати з базовим алгоритмом дій: не підходити, не торкатися та телефонувати за номерами 101 або 102.
— Тактильне сприйняття теж не до кінця знайоме музейним просторам, оскільки зазвичай у музеї не можна торкатися предметів чи вітрин. Тут — навпаки. Ідея в тому, що музей — це не храм, а спосіб збереження пам’яті й водночас інституція, до якої має долучатися якомога більше людей.
Як затягнути сучасну молодь чи ще когось? Це мають бути інтерактивні речі, які будуть їм цікаві. Тут тактильність дозволена й вітається: усе можна пробувати, рухати. Предмети й макети безпечні, вони відтворюють лише форму, габарити та вагу.
У нас, наприклад, є військовий ранець, навантажений відповідно до реальної ваги, яку військовослужбовець ніс із собою на вихід, — це 22,4 кілограма. Він підвішений на такій висоті, що зовсім маленькі діти не можуть його взяти, а старші підлітки вже можуть.
Нещодавно на виставці була 13-річна дівчинка, яка важила 44 кілограми. Вона вдягнула спорядження вагою 40 кілограмів і ще й усміхалася. Звісно, усе було під контролем її мами, але дівчинка дуже хотіла спробувати, — розповів музейник.
«Земля пахне Донеччиною»
Одним із найскладніших для музейного відтворення відчуттів виявився запах. Для цієї станції підготували колби з носіями запахів, частина з яких зберігає запах тривалий час, інші потрібно періодично поновлювати.
Оскільки музей працює з автентичними матеріалами, для відтворення запаху бліндажа вирішили не використовувати звичайну землю з Києва чи його околиць, а попросили надіслати кілька жмень ґрунту військових із Покровського напрямку. В підсумку бійці прислали з Донеччини 25 кг суглинку.
Смакова частина експозиції побудована навколо найпростішого набору для підкріплення на позиціях — добре знайомої всім військовим води «Прозора», яка вже встигла стати мемом, та галетного печива.
— Не буду розповідати про всі запахи, бо відвідувач має відчути їх сам. Але розповім один цікавий момент. У нас є запах, пов’язаний із бліндажами. Для цього потрібно було отримати землю. Оскільки музейна інституція працює лише з оригінальними і справжніми джерелами, землю ми отримували від хлопців із Покровського напрямку.
У межах проєкту я попросив надіслати трішки землі — буквально дві‒три жмені. Хлопці ж по команді передавали і зрештою відправили кілограмів 25 ґрунту, який приїхав у ящику на «Нову пошту».
Це оригінальна земля з Донеччини. Вона пахне Донеччиною, просякнута запахами донецьких степів, глини, погоди й українських бійців.
А смак передається через воду «Прозора» та галетне печиво. Це те, що скидають на позиції, якщо до них немає доступу, або те, що можна найшвидше взяти й перекусити. Маючи хоча б пляшку води та пачку галетного печива, можна підкріпитися й отримати заряд сил, — пояснив Юрій Біловус.
«Почути, як звучить робота військовослужбовців»
Візуальний і звуковий блоки спроєктували так, щоб уникнути надмірної інтенсивності. На виставці немає гучних вибухів, шокуючих сцен 18+ або відео безпосередніх бойових дій.
Для VR-станції спеціально відзняли кілька годин матеріалу, змонтували у відео тривалістю близько 30 хвилин матеріалу. Він показує не сам бій, а середовище, у якому перебувають військові: дороги під антидроновими сітками, поля, степи, пересування броньованим автомобілем та елементи тренувань.
Для станції звуку придбали навушники, які відсікають зовнішній шум. Тут зібрано звукові пейзажі Донеччини, записи роботи військовослужбовців, звучання міст оперативного тилу та звук польотів українських дронів.
— Тут немає безпосередньо бойових дій, оскільки зараз у телеграмі й новинах усі все бачать. Тут є ті відчуття, які мають українські військовослужбовці, перебуваючи на локаціях поблизу лінії бойового зіткнення.
Людина може надягнути VR-окуляри й провести 20–25 хвилин, буквально споглядаючи те, що бачить військовослужбовець. Там є дороги під сіткою, їзда по ямах, пересування в бронеавтомобілі, тренувальні й постановочні сцени, робота вдвох і штурм будівлі.
Є й окрема локація, присвячена виключно звуку. У спеціальних навушниках можна зануритися в кілька звукових сцен, щоб почути, як звучить робота військовослужбовців, українські міста поблизу лінії бойового зіткнення та природа Донеччини.
Також є записи польотів трьох українських дронів компанії SkyFall — Vampire, Shrike і P1-SUN, — розповів Юрій Біловус.
«Над Зміїним можна політати»
Окремою частиною виставки є симулятор керування дронами Ukrainian Fight Drone Simulator. На ньому відвідувач сам керує віртуальним дроном за допомогою справжнього пульта, аналогічного тим, які використовують військові оператори.
У музеї представлена цивільна версія програмного продукту. Від військової вона відрізняється передусім кількістю та складністю доступних місій, однак принципи керування та фізика польоту збережені.
Спочатку симулятор також планували демонструвати через VR-окуляри, однак після тестування від цієї ідеї для більшості відвідувачів відмовилися, адже перші спроби керувати дроном у VR можуть надто сильно впливати на вестибулярний апарат. Тому зараз розширений формат доступний підготовленим відвідувачам за попереднім записом.
— У симуляторі відтворений реальний ангар, у якому тренуються українські військовослужбовці. Є перші тестові навчальні місії, яких достатньо для звичайного відвідувача.
Для тих, хто проведе більше часу або вже більш натренований, є навіть місії з полювання на «шахед». Можна працювати на різних дронах: є дрони-бомбери, FPV-дрони, кілька гоночних дронів, щоб спробувати різну фізику.
Дрони можна налаштовувати, змінювати двигуни й батареї, прилаштовувати скид. Є боковий вітер, дощ, сніг, туман. Програмний продукт передбачає і мультиплеєр.
А на локації острова Зміїний компанія розробила рамки, крізь які потрібно пролітати: якщо рамка не засвітилася, потрібно повернутися і пройти її знову, — розповів музейник.
«Кожен сам визначає, наскільки глибоко хоче зануритися»
Вікових або гендерних обмежень для відвідування виставки немає. Розташування й висоту інтерактивних елементів прораховували так, щоб ними могли користуватися люди з різними фізичними можливостями, а потенційно важкі предмети залишалися недоступними для зовсім маленьких дітей.
Перші відвідувачі найбільше цікавилися можливістю торкатися експонатів і приміряти спорядження. Іноземні гості також фотографувалися з військовим ранцем і намагалися відчути його реальну вагу.
Тривалість знайомства з експозицією не регламентована. На окремих станціях достатньо кількох секунд, тоді як біля VR-окулярів, симулятора або звукової інсталяції можна провести значно більше часу.
— Ми спільно створили незвичну для музейного простору виставку, яку можна досліджувати по-різному: до чогось доторкнутися, щось почути, побачити чи спробувати на смак, десь затриматися довше, а щось — пропустити.
Тут можна провести п’ять хвилин або годину — кожен сам визначає, наскільки глибоко хоче зануритися. Сюди можна прийти самому, з друзями чи родиною.
Для нас було важливо, щоб і дорослий, і дитина могли знайти власний спосіб взаємодії з виставкою, адже інколи можливість самому торкнутися, почути або дослідити щось говорить значно більше, ніж довгий пояснювальний текст, — зазначив керівник Національного військово-історичного музею України Юрій Кошель.
«Відчуй війну» є частиною основної експозиції Національного військово-історичного музею України.
Виставку можна відвідати до кінця жовтня за звичайним музейним квитком у робочі години. Для тривалішого знайомства з локацією симулятора дронів слід попередньо записатися.
Докладна інформація та контакти доступні на сайті музею, його сторінках у Facebook та Instagram. Надалі проєкт «Відчуй» планують розвивати й поширювати, зокрема на філії музею.
Джерело: Інформаційне агентство АрміяInform
