«Щирий. Щирий українець»: 23-річний Давид із Кривого Рогу пішов у дронарі за контрактом «18–24»
Давид із Кривого Рогу сам обрав службу за контрактом «18–24». Тепер він воює у батальйоні безпілотних систем «Шершні Довбуша» й уже виїжджає на бойові позиції.
Про нього розповіли у 68-й окремій аеромобільній бригаді імені Олекси Довбуша ДШВ ЗСУ.
Давиду 23 роки. У підрозділі він має позивний «Щирий» — і, як виявилося, з’явився він дуже природно.
Коли його запитували: «Ти українець?», хлопець відповідав: «Щирий. Щирий українець».
Сам Давид каже ще простіше: «Я просто люблю Україну. Це моя країна, і вона буде боронитися».
До війська він вирішив іти сам. Розумів, що невдовзі йому виповниться 24 і служба так чи інакше може стати частиною його життя, тому вирішив не чекати, поки хтось визначить за нього, де служити.
Давид почав подавати анкети в різні підрозділи. Зрештою йому зателефонували з 68-ї бригади й запитали, чи не хоче він працювати з дронами.
«А що там, цікаво? Кажуть: „Ну так“. Ну все, поїхали», — згадує він.
Так «Щирий» опинився в батальйоні безпілотних систем «Шершні Довбуша». Батьки спочатку намагалися відмовити його. Казали, що можна ще почекати. Але рішення Давид уже ухвалив.
Тепер мама знає про його стан завдяки дуже простому правилу. Коли на позиції є Starlink, він не завжди телефонує — просто надсилає їй «+».
«У нас переписка з мамою — одні плюсики. Вранці плюсик, увечері плюсик. І вона знає, що в мене все добре».
Перший бойовий виїзд Давид робив уже з досвідченими бійцями. Зазначає: чекав, що на позиції буде значно страшніше.
Натомість побратими одразу пояснили, що і як робити, дали поступово включатися в роботу — носити дрони, допомагати екіпажу, а потім і самому літати. Особливо цінує те, що новачка тут не залишають сам на сам із помилками.
«Тут немає такого: „Ти що, баран, цього не знав?“, відразу допомагають, можуть і тисячу разів пояснити».
Найбільш нервовим моментом першого бойового досвіду для нього став навіть не обстріл. Один із дронів не злетів, і Давиду довелося йти розряджати його прямо на позиції.
Каже, вперше було справді страшно. Але виконав послідовність дій, яку знав із підготовки, — і впорався.
Окрема тема для «Щирого» — люди, яких він зустрів у бригаді. Тут багато жартують і швидко перестають бути просто товаришами по службі.
Давид з усмішкою згадує, як один із побратимів зайшов у намет і кинув: «О, чорний!» і почув у відповідь: «О, грязний!».
Відтоді, каже Давид, подібні підколи стали частиною їхнього спілкування. А вже під час служби він почав значно більше цікавитися українською культурою — дивитися українські програми, слухати музику, відкривати для себе те, на що раніше не звертав уваги.
«Я побачив, що в нас дуже-дуже гарна культура. Там стільки всього».
Після перемоги «Щирий» хоче одного простого життя — щоб можна було приїхати в будь-яке українське місто й спокійно провести там час. А поки його маршрут інший: позиція, дрони, побратими — і два плюсики мамі щодня.
Джерело: Інформаційне агентство АрміяInform
