Пам’яті Геннадія Гавдюка

Небесний пантеон Залізної бригади поповнив ще один герой — навіки 53-річний солдат Геннадій Гавдюк.

Геннадій Петрович Гавдюк народився та виріс у Кам’янці-Подільскому. Навчався в міській школі № 5, після її закінчення здобув професію електрика.

Жив у селі Гаврилівці, працював трактористом у колгоспі.

Односельці цінували його за майстерність, працьовитість та скромність. Виховав дітей, якими дуже пишався.

На захист країни зі зброєю став у 2024 році за мобілізацією. Поповнив лави 3-ї окремої важкої механізованої Залізної бригади, служив гранатометником у механізованому батальйоні.

У підрозділі згадують солдата Гавдюка як людину позитивну, відповідальну та «рукасту» — ремонтував усе. Мотивував побратимів без зайвих слів — своїм ставленням до життя та роботи.

Фатальним став день 5 жовтня 2025 року, коли Геннадій Гавдюк перебував на бойовому чергуванні неподалік села Кам’янка Харківської області.

Там було дуже гаряче: ворог гатив з артилерії та атакував наші позиції безпілотниками.

Після одного з ударів FPV-дрона зв’язок з Гавдюком обірвався. Оперативний пошук з повітря не дав результату, а на землі було справжнє пекло…

Відтоді вважався зниклим безвісти. Рідні, близькі та в підрозділі до останнього сподівалися на його повернення. На жаль, дива не сталося: у серпні 2026 року ДНК-експертиза підтвердила загибель Геннадія Петровича.

…Земляки зустріли героя, що повернувся додому «на щиті», живим коридором, а у Жванецькій громаді був оголошений День жалоби. Поховали Геннадія Гавдюка з військовими почестями на цвинтарі села Гаврилівці.

Сердечні співчуття рідним, близьким та побратимам полеглих лицарів. Вічна їм пам’ять та слава!

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.

Фото — Facebook-сторінка 3-ї окремої важкої механізованої Залізної бригади

Ігор Романенко