78 обмінів і понад 9 тисяч звільнених: у ГУР розповіли, як Україна повертає своїх із полону

Попри систематичне порушення росією міжнародного права, Україна вже повернула з полону 9613 людей і продовжує боротьбу за кожного.

Про це в ефірі радіо «Армія FM» розповів представник з питань стратегічної комунікації Головного управління розвідки Міністерства оборони України та заступник керівника Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Андрій Юсов.

За його словами, найскладнішим завданням від початку повномасштабного вторгнення залишається будь-яка комунікація з російською стороною.

Він наголосив, що багато хто у світі сприймає переговори як цивілізований процес між сторонами, які дотримуються норм міжнародного гуманітарного права та Женевських конвенцій.

Однак, за словами Юсова, російська федерація систематично нехтує цими нормами, маніпулює ними або взагалі їх не виконує.

Зокрема, представники Міжнародного комітету Червоного Хреста досі не мають доступу до місць утримання українських полонених на території росії.

Через це вони не можуть перевіряти умови перебування, харчування, лікування та дотримання інших прав полонених.

Водночас, за словами Юсова, росія продовжує використовувати тему полонених у своїй пропаганді, діяльності спецслужб та інформаційно-психологічних операціях проти України.

Попри це, Україна не припиняє роботу над поверненням своїх громадян. За період повномасштабної війни вже проведено 78 обмінів, у результаті яких із російської неволі повернули 9613 людей — військовослужбовців і цивільних.

«Один із принципів нашої роботи і завдань, який Президент ставить і голова Координаційного штабу — повернути кожного і кожну», — наголосив Юсов.

Він зазначив, що обмін у форматі «всіх на всіх», найімовірніше, стане можливим уже на тлі активного переговорного процесу та, можливо, зниження інтенсивності бойових дій.

Водночас Женевські конвенції передбачають повернення військовополонених після завершення бойових дій.

Однак Україна не чекала завершення війни. Паралельно зі звільненням своїх територій та відбиттям російської агресії була розгорнута системна робота переговорної групи й підготовка операцій із повернення українських громадян, зокрема іноземців, які захищали Україну.

За словами Юсова, держава не обмежується лише очікуванням масштабного обміну «всіх на всіх». Паралельно реалізуються різні механізми повернення полонених: регулярні планові обміни, домовленості, досягнуті в Стамбулі, а також інші переговорні формати. Він нагадав, що вже відбувся великий обмін у форматі «1000 на 1000», а також інші операції.

«Кожного разу, коли є можливість бодай когось повернути — військових чи цивільних — ми це робимо і будемо робити надалі», — підкреслив він.

Юсов також пояснив, що, попри назву Координаційного штабу, його діяльність охоплює не лише військовополонених. Через масові викрадення цивільних українців російськими окупантами з перших днів повномасштабного вторгнення штаб координує й повернення цивільних.

До його складу входять представники Головного управління розвідки, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України, Офісу омбудсмена та інші державні й цивільні структури, які працюють над визволенням громадян.

За словами представника ГУР, повернення цивільних є ще складнішим, адже сучасне міжнародне право фактично не має ефективних механізмів для врегулювання таких випадків.

Якщо щодо військовополонених існують Женевські конвенції, то цивільні фактично є викраденими людьми, яких незаконно утримують у полоні без будь-яких правових процедур, нерідко навіть без дотримання законодавства самої російської федерації.

Окремо Юсов розповів про систему допомоги українцям після повернення з полону. Після зустрічі та первинної медичної допомоги звільнені проходять кількатижневий курс відновлення.

У цей період вони отримують медичну допомогу, проходять обстеження, спілкуються з правоохоронцями та правозахисниками, які документують умови утримання і збирають інформацію про інших полонених. Одночасно з ними працюють психологи.

За словами Юсова, найбільшим викликом залишається постізоляційний супровід після завершення реабілітації.

Він наголосив, що пережите в російському полоні залишається з людиною назавжди, тому завдання держави, суспільства, громади та родини — забезпечити постійну підтримку, допомогу й моніторинг психоемоційного стану людей, які повернулися з неволі, зокрема надавати їм тривалу психологічну допомогу.