Скільки коштує піхота: чому нова система виплат для українських військових є принципово іншою логікою, а не просто «найвищою сумою»

Коли Міністр оборони Михайло Федоров назвав нові виплати для піхотних, штурмових підрозділів «найвищими зарплатами піхотинців у світі», реакція була передбачуваною. Скептики одразу підрахували: базові 20 000 гривень — це менше, ніж отримує польський, французький легіонер чи американський колега. Критики мають рацію в одному: якщо порівнювати оклади — Україна не в лідерах. Але вони ставлять неправильне запитання.

Правильне питання звучить інакше: яку суму реально отримує на руки бойовий піхотинець, який щодня виконує одну з найнебезпечніших робіт у світі? І ось тут порівняння набуває зовсім іншого вигляду.

Дві різні філософії оплати

Армії світу використовують дві принципово різні моделі мотивації військових.

Перша — модель окладу. Солдат отримує фіксовану суму незалежно від того, чи провів він місяць у казармі Техасу, чи в афганській долині. США, Велика Британія, Польща, Франція — всі вони працюють за цією логікою.

• Рядовий армії США отримує базовий оклад $2 634—$3 197 на місяць
• Британський рядовий — близько $1 820—$2 650 на місяць
• Французький легіонер у бойовому розгортанні — $2 150—$3 800 на місяць

Ці армії додають скромні «бойові надбавки» поверх окладу: американська Hostile Fire Pay сягає лише $225 на місяць — суму, що не змінювалась із 2012 року і яку Конгрес лише зараз розглядає питання її подвоєння. Британська операційна надбавка — близько $37 на день. Тобто навіть у найгарячіших точках планети піхотинець НАТО отримує плюс-мінус ті самі гроші, що й у мирний час.

Друга — модель результату. Саме її запроваджує Україна. Базовий оклад тут — не ціль, а поріг. Реальна винагорода залежить від того, де солдат перебуває і що робить:

• ~$444 на місяць — базове грошове забезпечення (20 000 грн)
• +$222 за кожен день на бойових позиціях (10 000 грн)
• +$444 за день ударно-пошукових дій (20 000 грн)
• +$889 за штурмовий день із просуванням уперед (40 000 грн)

Плюс виплати за конкретні бойові результати — за взяття полоненого, за підтверджене знищення ворога. Це управлінська логіка на п’ятому році великої війни: платити більше тим, хто більше ризикує і більше робить. І саме в цій логіці Україна справді не має аналогів серед провідних армій світу.

Що показує арифметика

Розберемо конкретний сценарій. Піхотинець, який провів місяць із трьома тижнями на бойових позиціях і взяв участь в одному штурмі, отримає:

Базові $444 + ($222 × 21 день) + $889 = ~$6 000—$6 500 на місяць

Або приблизно $185—$215 на день.

Для порівняння:

Єдині у світі, хто отримує порівнянні суми за бойову піхотну роботу — це приватні військові підрядники, але це вже зовсім інша модель та формат функціонування. Це ринок приватних ПВК — а не державна регулярна армія з контрактом, пенсійним забезпеченням і правовим захистом.

Чому модель окладу не підходить для України

Критики нової системи часто апелюють до «стабільності»: мовляв, солдату потрібен передбачуваний оклад, а не лотерея бойових виплат. Аргумент здається логічним, поки не зіткнешся з реальністю.

Фіксований оклад без зв’язку з бойовою роботою породжує дві проблеми, які ЗСУ переживають на практиці.

По-перше, він однаково оцінює абсолютно різні ролі. Штабний логіст і штурмовик, який щодня ходить під вогонь, не можуть отримувати однакові гроші — це несправедливо і демотивує саме тих, без кого фронт не тримається. До реформи базова ставка для всіх категорій була однаковою, і єдиним механізмом диференціації були «бойові» виплати, нарахування яких нерідко залежало від волі штабу.

По-друге, фіксований оклад не дає інструменту для залучення добровольців на найризикованіші позиції. Якщо різниця між службою в тилу і штурмом становить кілька сотень доларів, раціональний вибір очевидний. Нова система змінює цей розрахунок кардинально: різниця між базовим і штурмовим сценарієм — у 10–15 разів.

Модель, яка резонує з логікою найнебезпечніших професій

Є сфери, де світ давно прийшов до принципу «чим вище ризик — тим вища оплата». Нафтовидобуток на офшорних платформах, глибоководне зварювання, гасіння промислових пожеж — скрізь базова ставка доповнюється суттєвими надбавками за конкретні умови роботи.

Армія від цієї логіки традиційно відставала — з міркувань рівності та бюджетної передбачуваності. Але умови широкомасштабної війни, де піхота несе несумірно більший тягар, ніж будь-яка інша категорія військових, роблять цей консерватизм нестерпним.

Трансформація Сил оборони — це спроба також привести систему оплати у відповідність до реального розподілу ризику. І в цьому сенсі вона не просто «висока» — вона чесна.

Що означає «найвища у світі» насправді

Повернімося до тези Михайла Федорова. Якщо інтерпретувати її буквально — як порівняння базових окладів — вона вразлива. Якщо розуміти її правильно — як опис потенційного рівня грошового забезпечення за активну бойову роботу в рамках державної армії — вона точна.

Жодна регулярна армія НАТО не платить рядовому піхотинцю $6 500 на місяць за бойову роботу. Жодна. Американська, британська, польська, французька — всі вони залишаються в межах $2 000—$5 500 навіть із урахуванням усіх надбавок і пільг. Ізраїльські строковики взагалі отримують менше мінімальної зарплати — держава розглядає службу як обов’язок, а не ринковий контракт.

Україна обрала інший шлях: конкурувати за піхоту на відкритому ринку, включно з іноземними добровольцями, пропонуючи ставки, які перевершують приватний ринок найманців. Це свідомий, прагматичний вибір — і він відповідає масштабу завдання.

Мотивація — не тільки гроші, але гроші — це повага

Варто сказати і про ширший контекст. Жодна армія у світі не будує мотивацію виключно на фінансах. США роблять ставку на статус, кар’єрні ліфти та пільговий пакет. Ізраїль — на патріотизм і колективну відповідальність. Британія — на традицію та ідентичність.

Але є принципова різниця між ситуацією, коли суспільство може дозволити собі апелювати до ідеалів, і ситуацією, коли конкретна людина щодня ходить під вогонь і повертається з питанням: «Чи достатньо цінує держава те, що я роблю?»

Гідна оплата — це не альтернатива мотивації. Це її передумова. Армія, яка платить піхоті так само, як діловоду в тилу, надсилає сигнал: твій ризик і наш ризик — рівнозначні. Нова система надсилає протилежний сигнал: ми бачимо різницю.

Саме тому реформа важлива не лише як рекрутинговий інструмент, але і як інституційне визнання — факт, який не менш значущий для тих, хто вже служить, ніж для тих, кого ще потрібно переконати.

Іноземний вимір: відкриття ринку

Порівняння зарплат між арміями має сенс лише тоді, коли ми порівнюємо однакові речі. Оклад американського піхотинця і потенційна виплата українського штурмовика — це різні категорії з різною логікою.

Трансформація Сил оборони України — це ставка на те, що найнебезпечніша робота має оплачуватись відповідно до реального ризику. Це ставка, яку жодна регулярна армія світу досі не робила в таких масштабах.

17 червня Україна зробила наступний логічний крок: Міністерство оборони оголосило про підготовку нової системи, яка дозволить ліцензованим приватним рекрутинговим компаніям залучати іноземних добровольців безпосередньо до Збройних Сил.

Заявлена амбіція: щоб згодом до половини штурмовиків і піхоти становили легіонери. При $6 500 на місяць в активному бойовому місяці — в одній з найтехнологічніших армій світу, з правовим захистом, визначеним терміном служби та гарантованою відстрочкою — Україна більше не просить іноземних бійців обирати між совістю та добробутом.

Вона робить пропозицію конкурентною.

Піхота коштує дорого. І це правильне рішення.

Матеріал підготовлено на основі відкритих даних про системи грошового забезпечення збройних сил Німеччини, Великобританії, США, Польщі, Франції та Ізраїлю станом на червень 2026 року. Всі суми в UAH конвертовані за курсом 45 UAH/USD.